Отдавать долги - нет не слышали

Вторник, 18 апреля 2023, 13:11
Украинские суды фактически являются защитниками недобросовестных заемщиков и контрагентов. Как это влияет на инвестиционный климат и что можно изменить? (укр)
заместитель Председателя Ассоциации частных исполнителей Украины


Просто о налогах

За статистикою, у 2022 році кредиторам за виконавчими документами повернулися лише 1,6% з належних коштів. 

Відповідно, більше 98% боргів не повертаються законним власникам. У довоєнний 2021 рік ця цифра також не виглядала обнадійливо – лише 2,6%. 

Повоєнне відновлення країни однозначно потребує іншого підходу до правосуддя. Інакше на українську економіку може чекати справжній колапс.

Повномасштабна агресія з боку Росії у лютому 2022 року внесла вагомі корективи до і без того проблемної системи правосуддя в Україні. 

Влада запровадила суттєві обмеження щодо списання коштів з рахунків за боргами, фактично "пробачила" величезну кількість заборгованості перед кредиторами. 

Судова практика продовжує бути незбалансованою і фактично виконувати роль захисту сторони боржника. Ці соціально орієнтовані кроки можна було зрозуміти, оскільки в умовах війни останнє, що було необхідно Україні, це внутрішні соціальні негаразди. 

Коли суди говорять красномовніше за заклики інвестувати в Україну

Проте у стратегічній перспективі такий стан судової системи може коштувати країні дуже дорого.

На превеликий жаль, фактор війни так і не вплинув на судову систему в Україні у співвідношенні справедливо/несправедливо. Дедалі частішими стають випадки протидії судів, які фактично блокують виконання рішень, які ними ж і ухвалені. 

Дедалі більше судова практика в Україні спрямована на захист боржника, який є недобросовісним контрагентом, що дозволяє йому роками не виконувати свої зобов’язання, навіть не зважаючи на судове рішення. 

Це точно не сприятливий інвестиційний клімат для країни, яка вкрай потребує фінансових вливань.

Україна живе з парадоксальною системою правосуддя. Судова практика у сфері виконавчого провадження демонструє те, що судова влада в Україні або свідомо, або через корупцію, або примітивне незнання нормативної бази виступає фактичним захисником недобросовісних позичальників і контрагентів. 

На практиці приватні виконавці і сторони стягувача сьогодні в Україні стикаються з ситуацією, за якої той самий суддя, який раніше ухвалив рішення суду про примусове стягнення боргу, через деякий час змінює свою позицію і задовольняє скарги за абсолютно формальними причинами, чим блокує виконання рішення своєї ж судової інстанції. 

Типовий приклад – справа про заборгованість розміром у мільйони доларів відомого українського виробника курятини "Гаврилівські курчата". 

Суди продовжують захищати компанію, парадоксально змінюючи свою позицію, чим порушують принцип обов’язковості виконання рішення. Можливо справа в особистих настроях людей у мантії у конкретний проміжок часу, а можливо застосовуються інші важелі впливу ззовні.

Нікуди не поділися й інші давні проблеми. В країні досі відсутній повноцінний електронний автоматизований арешт коштів. 

Станом на початок 2023 року залишається в середньому лише одна банківська установа з п’яти, які постійно працюють в Україні. У законодавстві досі відсутній обов’язок підключення банків до системи і санкційний механізм за відповідне непідключення.  

В результаті, недобросовісні боржники продовжують успішно переховувати статки, які мають передати за законом іншій стороні.

Систему правосуддя також розбалансовують інші обмеження на примусове виконання рішень в умовах воєнного стану. Заборона виконавчих написів нотаріусів заблокувала цілі сфери у правовідносинах в країні. Постраждали і соціально чутливі категорії стягнення. 

Наприклад, відтепер в Україні неможливо стягнути з боржника аліментні платежі за нотаріальним написом. Фактично припинено примусове виконання зобов’язань у сфері лізингу – довгостроковій оренді машин і обладнання, видачі обладнання напрокат тощо. 

Так само повністю заблоковано стягнення заборгованості за аграрними розписками – отримання кредиту під заставу врожаю. 

До початку великої війни така форма позичання давала суттєвий поштовх для інвестицій в сільське господарство країни, тепер вона заблокована. 

Парадокс полягає у тому, що такі обмеження навряд захищають сторону боржників, адже величезна кількість з них можуть так само стати стороною стягувача.

Європейська бізнес асоціація стверджує, що інтегральний показник Індексу інвестиційної привабливості України у першій половині 2022 року через війну впав на пів пункта і становив 2,17 балів з 5-ти можливих. 

У дослідженні зазначається, що негативну динаміку спостерігають 79% інвесторів. На превеликий жаль, з поточною практикою неповернення коштів кредиторам ці показники можуть тільки погіршитися. 

Українська влада у гонитві за соціальними рейтингами значно захопилася з наданням сторонам боржників максимального захисту і можливості уникнення зобов’язань.

Оптимальні рішення у сфері примусового виконання рішень в Україні вже давно напрацьовані. Вони навіть схвалені закордонними партнерами з країн Європейського Союзу. 

Так юридична спільнота досі сподівається на остаточне ухвалення Верховною Радою проєкту закону №5660 "Про примусове виконання рішень", який парламент підтримав у липні 2021 року. 

Але його підготовка до другого читання застигла, хоча проєкту закону у парламенті офіційно надано статус євроінтеграційного.

Влада, очевидно, вирішила, що не готова до таких рішучих, проте настільки необхідних країні кроків у сфері правосуддя. 

Законопроєкт передбачає розширення повноважень приватних виконавців, які з року в рік демонструють набагато більшу ефективність за працівників Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вдосконалює процедури виконавчого провадження, запроваджує автоматизацію арешту і списання коштів. 

Передбачаються чіткі правила роботи і правового захисту бізнесу для залучення інвестицій, стимулюється виконання міжнародних зобов’язань України і наближення нашої правової системи до стандартів Європейського Союзу. 

За оцінками експертів, прийняття документу має повернути 800 мільярдів гривень заборгованості до економічного обороту в країні. Наскільки ці кошти потрібні економіці країни зараз у умовах війни – питання, на яке може бути лише одна логічна відповідь. 

Проте далеко не завжди влада керується принципами найкращих умов для економіки країни.

Вагомою проблемою є і стягнення коштів з державних підприємств. Зрозумілими є поточні обмеження на примусове стягнення з критично важливих для обороноздатності підприємств. 

За результатами 2022 року борг щодо судових рішень, виконання яких гарантовано державою, зріс до 6,7 мільярдів гривень. У 2023 році, очевидно, ця цифра тільки зростатиме. 

Найменш ефективним виконавцем відповідних рішень видається Міністерство юстиції. Саме держава продовжує бути монополістом у цій категорії рішень, не підпускаючи до їх виконання професію приватних виконавців. 

Проте саме надання доступу приватним виконавцям до роботи з відповідною категорією може стати ефективним кроком для повернення величезної заборгованості.

Українська влада має зрозуміти просту і прагматичну істину – тільки вчасне виконання рішень суду в повному обсязі – це чи не один із найголовніших показників правової, справедливої держави, яка є рівноправним суб’єктом світової спільноти та володіє повноцінним  суверенітетом.

Однією з головних умов підвищення привабливості інвестиційного клімату в Україні є обов’язковість виконання зобов’язань, а в разі порушення умов домовленості однією із сторін - невідворотність відповідальності та неминуче відновлення порушеного права. 

Впевненість підприємця в обов’язковості та повноті повернення втрачених коштів в разі недобросовісної поведінки контрагента відіграє чи не провідну роль в бажанні інвестувати в Україну і працювати в ній. 

В країну, у якій не можна повернути свої кошти навіть за рішенням суду, не бажатиме інвестувати жодний бізнес. 

Україні не варто чекати завершення війни для запровадження ефективних реформ. Частину з них принаймні можна запроваджувати вже сьогодні, наближуючи нас до ЄС. Економіка країни вже у кризі, яка з часом буде лише поглиблюватися. 

Якщо українська влада не вживатиме рішучих кроків для підвищення рівня інвестиційного клімату в країні, їй не варто розраховувати на жодні інвестиції. Саме ефективна система правосуддя – один з ключів до їх залучення.