Не менш важливо – переробляти упаковку. Саме її чи не найбільше, адже пакування потребує кожна одиниця продукту. 

Як українські компанії об'єднуються, щоб спільно збирати, сортувати та переробляти відходи упаковки, що таке ОРВВ та для чого потрібна розширена відповідальність виробника – читайте в матеріалі.

У чому полягає принцип розширеної відповідальності виробника?

Наприкінці ХХ століття шведський економіст Томас Ліндквіст розробив модель розширеної відповідальності виробника (РВВ). Така стратегія поводження з відходами дозволяє вирішити екологічні проблеми та стимулює бізнес до важливих змін. 

По-перше, стратегія Ліндквіста дозволяє зменшити кількість відходів на сміттєзвалищах. Звалища займають великі площі, з яких в атмосферу та землю виділяються шкідливі хімічні речовини.

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, відходи вивозять на п'ять тисяч легальних полігонів і ще приблизно стільки ж щороку виникає стихійно в різних областях.

По-друге, розробка Ліндквіста спонукає виробників переходити до замкненого циклу виробництва.

Раніше виробники контролювали лише якість продуктів та їх розподіл на ринку, тоді як розширена відповідальність передбачає збір та подальшу переробку відходів упаковки.

Так виробники прагнуть збирати і переробляти стільки упаковок, скільки одиниць товару випускають на ринок. Це стимулює їх змінювати дизайн пакування – не лише за формою, а й за матеріалами, які можна використати повторно.

Упаковка стає ресурсом для виробництва, а не сміттям. Це дозволяє не створювати її щоразу з нуля, беручи нові невідновлювальні ресурси.

Як принцип розширеної відповідальності виробника діє в ЄС?

З 1990-х років РВВ впроваджують країни Європейського Союзу. Ця система вже діє у 26 із 27 держав-членів ЄС.

Кожна країна розробляє свою систему збору та переробки пакувальних матеріалів, але спільна для всіх риса – принцип поступового підвищення цільових показників переробки упаковки. Якщо у 1990-х роках у країнах ЄС переробляли 20-30% відходів упаковки, то у 2016 році – уже 80%.

У Німеччині розширену відповідальність виробника спробували запровадити у 1991 році. Уже через два роки указ про переробку упаковки набув чинності.

Побутові відходи відправляли на окремі звалища: половину обсягу викинутого становили побутовий пластик та упаковка. Влада впровадила механізм, який спонукав виробників і покупців товарів не викидати, а переробляти відходи упаковки.

Зараз влада країни заявляє про сортування та подальшу переробку 90% тари. Контролюють процес завдяки Національному реєстру виробників. Кожна компанія звітує про кількість випущеної на ринок продукції в упаковці та кількість зібраних відходів. Штраф за відмову чи уникнення від роздільного збору відходів упаковки сягає близько 200 тис євро.

У 2013 році у світі з'явилася міжнародна компанія EXPRA. Ця організація об'єднала зусилля 24 країн щодо екологічного поводження з відходами. Мета EXPRA – довести, що сталий екологічний розвиток країн можливий. Також компанія хоче створити міжнародну платформу для обміну досвідом щодо переробки упаковки.

Які зобов'язання України щодо переробки упаковки?

У 2014 році Україна підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а у 2017 році схвалила Національну стратегію управління відходами.

Уряд зобов'язався унормувати переробку різних видів відходів: побутових, промислових та специфічних (відходів упаковки, електричного та електронного обладнання, використаних батарейок та медичних відходів).

Згідно із стратегією до 2030 року, Україна зобов'язалася переробляти до 65% упаковки і досягти рівня переробки в ЄС за значно коротший термін.

Водночас відповідальність за друге життя упаковки в Україні поки що не передбачена. Закон "Про управління відходами" ще готують до другого читання в парламенті. Його обіцяли ухвалити за місяць, але процес триває вже понад рік.

"Закон 2207-1-д "Про управління відходами" майже готовий до внесення в парламент. Остаточну версію готує підкомітет комітету екологічної політики та природних ресурсів.

У цьому рамковому законопроєкті узгодять лише принципи роботи РВВ щодо виробників, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів.

Секторальні законопроєкти деталізують функції і напрямки роботи розширеної відповідальності виробника, введуть відповідальність за переробку відходів упаковки для українських виробників.

Крім того, ці закони затвердять цільові показники переробки", – пояснює міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський.

Закони про екологічне поводження з відходами зроблять збір упаковки обов'язковим та введуть відповідальність за її переробку для українських виробників. Крім того, у них будуть регламентовані цільові показники.

"У кожному секторальному законі буде локалізована відповідальність за порушення норм. Ми будемо переймати європейський досвід: зменшення перевірок, цифровізація процесів, підключення реєстрів.

Перевірки займають багато часу, їх важко адмініструвати. Ми працюємо над дозвільною системою щодо відходів, таку ж плануємо запровадити щодо РВВ", – додає Роман Абрамовський.

Затвердженню всіх екологічних законів передує тривале обговорення в парламенті, адже ці питання стосуються бізнесу,  підприємств, громадян та політиків, розмірковує директор команди підтримки реформ при Міндовкіллі Остап Єднак.

"Якщо ми говоримо про відповідальний бізнес, то є і безвідповідальний бізнес, зацікавлений у тому, щоб забруднювати довкілля. Є відповідальність самих громадян і політиків, але через суміш цих факторів та несприятливу політичну ситуацію ми бачимо зволікання", – каже експерт.

Які компанії в Україні ініціювали створення Організації розширеної відповідальності виробників?

11 найвідоміших світових виробників ще до затвердження відповідного законодавства підписали меморандум про співпрацю та заснували Організацію розширеної відповідальності виробника (ОРВВ).

Цим компанії демонструють свою готовність відповідати за повний життєвий цикл своїх продуктів та їх пакування, адже мета організації – впровадити систему роздільного збору упаковки.

До ініціативи доєдналися ABInBev Efes Ukraine, CANPACK, Carlsberg Ukraine, Coca-Cola Beverages, Danone, METRO Cash&Carry, Nestle, PepsiCo, Procter&Gamble, Tetra Pak, "Елопак-Фастів".

Міжнародні компанії мають цілі на рівні глобальних офісів, що сприяє реалізації таких ініціатив, пояснює генеральний директор Carlsberg Ukraine Євген Шевченко.

За словами Романа Абрамовського, українські компанії теж цікавляться напрямом сталого розвитку, тому список буде доповнюватися. Почати цей процес складно, але потрібно показати приклад, переконаний міністр.

Долучитися до ініціативи зможуть усі охочі. Європейський досвід доводить, що у впровадженні РВВ важлива колективна відповідальність виробників, пояснює експерт із впровадження РВВ, директор PSC Кіріякос Парпоунас.

Так простіше контролювати кількість переробленої упаковки та запобігати анархії, пояснює він. Лише завдяки співпраці виробникам вдасться досягнути мети, яка задекларована в угоді про асоціацію з ЄС.

Навіщо виробники об'єднують зусилля? 

"Упаковка – не обов'язково зло, вона допомагає зберігати властивості продуктів. Ми насолоджуємося продуктами, які можуть довго зберігатися без консервантів і транспортуватися на далекі відстані. Якщо правильно збирати та переробляти упаковку, вона стане цінним ресурсом", – пояснює Шевченко.

Проте, відповідно до даних стратегії, Україна переробляє лише 3% відходів упаковки.

Згідно з дослідженням Американської торгової палати, Україна щороку викидає 2,4 млн тонн упаковки, втрачаючи при цьому 33% скла, 30% паперу, 21% полімерів, 10% деревини, 4% металів та 2% інших відходів.

Після початку пандемії кількість споживчої упаковки збільшилася: відповідно до рекомендацій ВООЗ, харчові продукти варто продавати в тарі.

Тепер понад 30% побутових відходів в Україні становить упаковка. Майже всі ці відходи потрапляють на сміттєзвалища та сміттєспалювальні заводи.

Відповідальний бізнес у межах ОРВВ прагне збудувати систему і збільшити обсяги переробки відходів в Україні. За п'ять років виробники планують зібрати 5 млн тонн споживчої упаковки і заощадити понад 12 млн куб м сміттєвих полігонів.

Організація розширеної відповідальності виробника планує створити нову інфраструктуру, яка забезпечить близько 20 тис робочих місць для українців.

ОРВВ дозволить збільшити надходження в екологічну сферу, не оподатковуючи при цьому місцеві громади та споживачів, переконаний директор департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Мінрегіону Андрій Ведмідь.

"Поступово, але стабільно зростає кількість населених пунктів, які самостійно впроваджують роздільне збирання трьох-чотирьох фракцій відходів. Вони не чекають закону.

У 2020 році таке сортування запровадили понад 1 700 населених пунктів", – каже старша експертка з поводження з побутовими відходами Офісу підтримки реформ при Мінрегіоні Наталія Зайцева.

Виробники готові впроваджувати принципи РВВ незалежно від темпів ухвалення законодавства щодо управління відходами. Вони готові адаптовувати свою роботу до європейських практик та очікують затвердження галузевого законодавства.

Лише такий шлях допоможе Україні подолати сміттєвий колапс та поступово перейти до економіки замкненого циклу.

Авторка: Олена Лаущенко