Как перекрыть главный источник финансирования оружия для России

Как перекрыть главный источник финансирования оружия для России

Сколько Россия получает от экспорта нефти и газа в ЕС и какова альтернатива российским энергоносителям? (укр)
Пятница, 22 апреля 2022, 14:23
ведущий эксперт экономических и социальных программ Центра Разумкова

Розв’язавши війну наприкінці лютого, Росія націлилася на тотальне знищення українського народу. Обстріли, бомбардування та блокада десятків українських міст відбуваються щодня. 

А звірства, які вчиняються російськими солдатами проти мирного населення, приголомшили увесь світ.

Від початку війни, лідери країн Заходу є солідарними у необхідності її припинення та засуджують дії країни-агресора. 

Більшість з них ввели санкції проти Центрального банку Росії, низки фінансових установ, стратегічних підприємств, урядовців та членів їхніх родин, запроваджено заборону на нові інвестиції та експортно-імпортні операції на ряд товарів. 

Реклама:

За прогнозами Світового банку, санкцї призведуть у 2022 році до зниження ВВП Росії на 11,2%. 

Водночас ці втрати є неспівставними з втратами України: у випадку, якщо війна триватиме ще кілька місяців скорочення ВВП очікується на рівні 45%.

Сьогодні Росія з більшою силою розгортає воєнні дії на сході країни. І запроваджених санкцій для зупинки агресора, вочевидь, недостатньо. 

Все тому, що країна має фінансову подушку безпеки у вигляді експорту енергоресурсів. І особливо залежать від російських енергоресурсів європейські країни, імпортуючи з Росії 47% природного газу та 34% нафти. 

За даними аналітичного центру Bruegel, щоденно ЄС перераховує за імпорт нафти та природного газу €450 млн та €400 млн відповідно! Ця сума еквівалентна орієнтовній вартості 160 випущених по Україні крилатих ракет "Калібр". 

Виникає питання: чи гуманно підтримувати торговельні відносини з країною-агресором, яка порушує права людини та загрожує національній безпеці?

За президентства Путіна Росія стала імперією зла, яка прагнула контролювати та маніпулювати світом. Путін намагався відновити статус світової держави, шантажуючи Захід експортними поставками. 

Відтак, російські енергоресурси стали вагомим геополітичним фактором. У 2021 році, доходи від експорту нафти та газу в федеральному бюджеті Росії склали 38,1% усіх надходжень, а прибуток – $119 млрд. 

Очікується, що цього року через високі ціни на енергоресурси країна-агресор заробить понад $320 млрд. Зокрема, ціна на нафту марки Urals станом на 18 квітня 2022 року склала $78 за барель, у той час як російський бюджет на 2022 рік базується на ціні у $44,2 за барель. 

Так, попри дисконт у $30 за баррель відносно марки Brent, російський бюджет залишається в профіциті. 

Щодо природного газу, то війна спровокувала сплеск цін на початку березня: у хабі TTF у Нідерландах вони перевищили $3 800/1000 м3

Росія використала свої поставки газу в якості зброї, скоротивши пропозиції на спотовому ринку, щоб підняти ціни.

Критичною для Росії є залежність саме від нафти (на природний газ припадає близько 14-15% експортних доходів). 

Завдяки введеним санкціям вже відбувся вихід іноземних нафтосервісних компаній (Weatherford, Schlumberger, Baker Hughes, Halliburton), які займалися бурінням та облаштуванням родовищ, згортаються інвестиції та доступ до технологій. 

Внаслідок виходу Shell, BP, TotalEnergies і нафтового ембарго, російський експорт за даними Міжнародного енергетичного агентства у квітні-травні впаде до 3 млн барелів на день (у середньому Росія продавала 5 млн барелів на день). 

А європейські нафтопереробні компанії вже починають переорієнтуватися на норвезьку нафту Johan Sverdrup, яка за якістю подібна Urals.

Щодо природного газу, то європейські країни десятиліттями закуповували його в Росії та планували збільшувати імпорт шляхом будівництва нових газогонів: відтак, залежність зросла з 25% у 2009 році до 47% у 2021 році. 

Ще на початку березня, канцлер Німеччини Шольц відкинув ідею відмови від російського газу, аргументуючи це необхідністю забезпечення енергобезпеки Європи. 

А співголова Соціал-демократичної партії Німеччини Ларс Клінгбайль висловлювався проти негайного запровадження газового ембарго

Але фото та відео звірств у Бучі, які розлетілися світом, змусили замислитися. 7 квітня Європарламент закликав до "запровадження негайного повного ембарго на російський імпорт нафти, вугілля, ядерного палива та газу".

Санкції, які вже діють, важливі, але не погіршують значно стан у нафтогазовому секторі (його частка в російському ВВП становить приблизно 20%). Для припинення війни вкрай важливо ізолювати Росію від міжнародного співробітництва, що стане фінансовою карою для Путіна. 

За умови введення нафтогазового ембарго у Путіна не буде коштів на індексування пенсій, підтримки бюджетників, у т.ч. омоновців та армії, яка здійснює геноцид в українських містах. 

Безперечно, Росія зможе спрямувати частину свого експорту сирої нафти в інші країни, наприклад Китай або Індію. Проте з газом складніше, значна частка його постачання прив’язана до трубопроводів, які йдуть переважно у напрямку Європи.

Цікаво, але протягом останніх років в Росії точаться дискусії про необхідність мінімізації залежності від нафтогазових доходів. 

І сьогодні саме той час, коли Європа може сприяти цьому, тим більше що ЄС взяв курс на декарбонізацію. Вплив від введення ембарго для Росії буде руйнуючим, а для європейських економік несуттєвим

Для Франції зниження ВВП буде на рівні 0,15-0,3%; для Німеччини за різних сценаріїв – від 0,3% до 3% (у 2020 році під час пандемії Covid-19 падіння було на рівні 4,5%). Для Литви, Болгарії, Словаччини, Фінляндії чи Чехії зниження можливе на рівні 1-5%. 

Але, попри уповільнення економічного розвитку чи інфляційні ризики, 70% європейців хоче зупинити Путіна, бойкотуючи російську нафту та газ.

Альтернативою повному ембарго може стати різке скорочення імпорту енергоносіїв з Росії з обкладенням його 40% тарифом, що дозволить скоротити приблизно на 80% обсяги імпорту. Це зменшить економічні втрати для найбільш залежних від російських поставок країн. 

Але економічний ефект для європейських країн залежатиме від заміни та перерозподілу енергоносіїв між секторами. 

Міжнародне енергетичне агентство розробило план із 10 кроків щодо скорочення залежності від російського газу, серед яких диверсифікація поставок (у т. ч. збільшення імпорту з Азербайджану, Норвегії, Катару, Алжиру, США), розвиток проєктів з альтернативної енергетики, впровадження енергоефективних заходів, заміна газу, який використовується для виробництва електроенергії вугіллям, повернення в експлуатацію ядерних реакторів (які було закрито у 2021 році). 

Російську ж нафту можна замінити норвезькою, а також з країн-членів ОПЕК, які наприкінці березня погодилися збільшити місячний план видобутку нафти.

На жаль, у відповідь на російське вторгнення в 2014 році ЄС лише "полоскотав нерви" агресору, продовживши співпрацю в різних сферах (у т.ч. економічній та оборонній). 

Це дозволило Росії наростити фінансові ресурси, військову та технічну міць, а з тим – розпочати війну в Україні. Відтерміновуючи впровадження ембарго ЄС залишає місце для маневру. 

Та кожен день війни приносить економічні втрати не лише Україні, але й європейським країнам. ЄС має зробити висновки, тим більше, що жодна з країн-членів не застрахована від приходу "руського миру".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: