МНО для аграриев: не такой страшный черт, как его рисуют

Земельный гид

О рынке земли: все, что нужно знать

МНО для аграриев: не такой страшный черт, как его рисуют

Почему для легального бизнеса не увеличится сумма налогов после введения минимального налогового обязательства и как быть владельцам паев? (укр)
Пятница, 4 февраля 2022, 13:09
управляющий партнер Martyniv Law Firm

Українським агровиробникам не звикати до плинності законодавства. За роки таких новацій уже сформували імунітет до зайвої емоційності щодо змін правил гри. 

Водночас запровадження мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) та скасування єдиного податку для птахівників викликало доволі неоднозначну реакцію і поставило не стільки філософське, а практичне питання, а як з цим всім жити? 

Тож далі будемо розбиратися в деталях, а яке воно життя після таких змін до Податкового кодексу.

Мінімальне податкове зобов’язання: хто і скільки заплатить?

Відверто кажучи, МПЗ не є додатковим податком. Це мінімальна сума податків, яку має сплатити кожен, хто отримує доходи від обробітку землі. 

Реклама:

Перші два роки МПЗ складатиме 4% від НГО, далі – 5%. Якщо взяти НГО ріллі по області від найвищої – в Черкаській та Чернівецькій областях до найнижчого показника НГО на Волинській землі та Житомирщині, виходить що 5% знаходиться на рівні від 1,6 до 1 тис. за гектар. 

Але таких розрахунків ще не досить, аби починати приміряти такі суми на весь земельний банк. МПЗ будуть платити далеко не всі. 

В першу чергу, якщо суми уже сплачених податків дорівнюють або перевищують МПЗ, то МПЗ вважайте виконано. Так, до суми таких платежів відносяться сплачені: 

  • податок на прибуток або єдиний податок (залежить від системи оподаткування, яку застосовує платник);
  • ПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб);
  • ПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення; 
  • земельний̆ податок за земельні ділянки, віднесені до с/г угідь; 
  • рентна плата за спеціальне використання води; 
  • 20% витрат на сплату орендної плати за землі віднесені до с/г угідь, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

Сама сума орендної плати за приватну землю на користь пайовиків, суми ПДВ, ЄСВ, надміру та помилково сплачені податки не включаються до розрахунку річних податків для порівняння із МПЗ. 

Якщо сума МПЗ вища, то до бюджету сплачується різниця, якщо ні – то декларується від’ємне значення. 

Правда, за рахунок такого відсутня можливість зменшити будь-які інші податки, або отримати бюджетне відшкодування. 

По суті, МПЗ є так званим мірилом: чи загальна сума податків, зборів та інших сплачених платежів відповідає встановленому мінімуму, чи ні. І якщо ні, то потрібно буде доплачувати.

Встановлені певні особливості у розрахунку МПЗ для платників на загальній системі оподаткування. 

По-перше, потрібно буде вираховувати частку с/г товаровиробництва (її сьогодні вираховують лише платники ЄП 4 групи), якщо така нижча, ніж 75%, то такий платник має право на включення лише частини сум податків, що відповідає його розрахованій частці товаровиробника. 

Вперше звітувати по МПЗ потрібно буде за 2022 рік, а сплачувати у 2023 році.

Далі, МПЗ не визначається для городів, невитребуваних паїв, ділянок, що використовуються дачними, дачно-будівельними, садівничими кооперативами, землі зон відчуження безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. 

Чи буде соціальний ефект від МПЗ?

Від запровадження МПЗ очікується не стільки поповнення до бюджету, як вагомий соціальний ефект – створити умови за яких вигідніше буде "виходити з тіні", і це "вигідніше" звісно ж має бути в грошовому еквіваленті. 

Чи дійсно буде такий результат, напевно можна буде стверджувати за підсумками 2022 року.

Водночас уже зараз можна спрогнозувати, що для тих агровиробників, які не виплачують оренду офіційно, чекає масовий прихід орендодавців з платіжками по МПЗ. 

Адже, якщо права користування не зареєстровані в Реєстрі речових прав, то платіжку на МПЗ отримає саме власник. Відносини з пайовиками влаштовані так, що земельні витрати орендодавців, компенсує орендар. 

Тому, такий орендар або буде платити МПЗ за своїх орендодавців в доповнення до орендної плати, якщо ж відмовиться, то такий власник вільний передати ділянку іншому агропідприємству, яке сплачує всі платежі офіційно і просто забути про платіжки від податкової по МПЗ.

Додатково тут зауважимо, що для цілей МПЗ вкрай важливими є факт реєстрації прав користування у Реєстрі, якщо права не зареєстровані, то обов’язок сплачувати МПЗ лягає на власника, або ж на первинного орендаря, коли мова йде про суборенду. 

Наступне, що в більшій мірі хвилює орендарів, які сплачують оренду плату офіційно, це конкуренція по орендній платі. 

Ті, хто працюють в тіні не несуть витрат на ПДФО та ВЗ, що сукупності 19,5%, і можуть собі дозволити на такі суми, а то і вище підвищувати орендну плату, що не завжди може зробити фермер, який працює "по білому".

Скасування четвертої групи для птахівників

Одразу зауважимо, що зміна податкових правил гри протягом бюджетного року не вельми відповідає вимогам Податкового кодексу. Тобто, зовсім не відповідає. 

Якщо все робити правильно і красиво, то скасування четвертої групи повинно була б запрацювати не для цілей 2022 року, а для цілей 2023 року.

І бізнес мав би час підготуватися: очиститися від зайвих КВЕД-ів (оскільки середні й малі агровиробники, що мають птахівництво займаються й рослинництвом), передати птахокомплекси в оренду чи взагалі розділити на окремі юридичні особи вирощування с/г культур і птахівництво. 

Водночас складнощі із підтвердженням четвертої групи для птахівників відбудуться уже у 2022 році. Чому складнощі, а не однозначна втрата спеціального режиму, бо є сенс посперечатися тут з податківцями й з доволі обнадійливими перспективами. 

Якщо провести паралелі з вже усталеною судовою практикою, то стаття 291 Податкового кодексу, яку змінено, саме стосується процесу набуття статусу платника єдиного податку 4 групи. 

Набуття означає, що платник податків вперше подається на четверту групу, бо після першого разу, далі має місце щорічне підтвердження цього статусу. І судова практика якраз дуже добре розділяє набуття – перший разі і всі наступні рази – підтвердження правомірності перебування на такому спеціальному режимі оподаткування. 

Поряд з тим, дивним чином введено нову ставку єдиного податку 4 групи для с/г угідь, на яких розташовані будівлі для птахівництва. 

Навіть якщо птахівники і стануть платниками податку на прибуток, то перехідними положеннями Податкового кодексу їм збережена можливість платити менше ніж іншим. 

Точніше взагалі не сплачувати податок до бюджету, але при умові реінвестування таких зекономлених коштів у розвиток виробництва. 

Співавтор: Яна Жолобецька, аудитор, керівник практики бухгалтерського обліку та аудиту ЮФ MARTYNIV LAW

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: