Починав в Україні з "Мівіни", а тепер володіє третім автовиробником у світі. Історія першого мільярдера В'єтнаму
Ім’я першого доларового мільярдера В’єтнаму Фама Нята Вионга (статки оцінюють 5 млрд дол) уже місяць не сходить із заголовків світових ЗМІ. Причина – розміщення його компанії VinFast, яка виробляє електромобілі, на біржі Nasdaq.
Це дозволило відносному новачку ринку електрокарів, який за останній рік продав лише 24 тис машин, увійти до трійки найдорожчих автовиробників світу, обігнавши Mercedes, BMW, Ford та General Motors. На хвилі популярності Вионгу пророкують потроєння статків до 16 млрд дол.
VinFast будує завод з виробництва електромобілів у Північній Кароліні (США), а присутність бізнесмена на зустрічі з президентом США Джо Байденом під час його візиту до В’єтнаму лише підкреслює його важливість для азійської країни та потенціал на перспективному ринку.
Ця компанія прагне кинути виклик лідеру ринку Tesla, а самого Вионга називають новим Ілоном Маском. Раніше, після вдалих інвестицій у комерційну нерухомість на тлі підтримки з боку уряду, його прозвали "в’єтнамським Трампом".
Вионг володіє конгломератом Vingroup, який, крім електрокарів та нерухомості, займається готельним бізнесом та ритейлом. Проте не всі знають, що історія злету в’єтнамського мільярдера почалася в пострадянській Україні.
Приїхавши до Харкова у 1993 році, Вионг спочатку відкрив ресторан в’єтнамської кухні, а згодом запустив виробництво локшини швидкого приготування "Мівіна". На піку її популярності бізнесмен вигідно продав бренд швейцарському гіганту харчової промисловості Nestle за 150 млн дол.
Як Вионг потрапив до України і став місцевим "королем локшини"? Куди інвестував зароблені кошти і як планує підкорити світовий авторинок?
Приїзд до України та успіх "Мівіни"
55-річний Вионг народився в столиці В’єтнаму Ханої в бідній родині військового та продавчині чаю на вулиці. Після багаторічної війни В’єтнам був у скрутному фінансовому становищі, а тогочасні лідери країни вирішили зробити ставку на п'ятирічні плани розвитку за прикладом Радянського Союзу. Це було хибне рішення для економіки.
У якийсь момент сім'ї майбутнього бізнесмена довелося жити лише за кошти від скромного заробітку матері. "Мої мрії в той час були дуже простими. Я лише хотів допомогти своїй родині", – згадував Вионг, ставши мільярдером.
Перемогти складні обставини та отримати освіту Вионгу допомогли книги. Він досягнув чудових результатів у математиці, завдяки чому отримав стипендію на навчання в Московському геологорозвідувальному інституті, який закінчив у 1993 році.
Крах СРСР призвів до хаосу та розгулу злочинності, але й створив нові можливості в економіці. Натомість рідний для Вионга В’єтнам тоді експериментував з політикою оновлення (Doi Moi) – ринковими реформами за наявної структури соціалістичної держави.
Одружившись з Ту Хуонг (зараз віцепрезидент сімейного конгломерату), яка вивчала в Київському національному університеті міжнародне право, Вионг вирішив не повертатися додому. Пара перебралася до Харкова, де, зібравши завдяки друзям і родичам стартовий капітал, 10 тис дол, відкрила перший в'єтнамський ресторан.
"Його опустили на землю". Як Джек Ма створив Alibaba і чому посварився з китайським режимом
Тоді ж, у 1993-му, Вионги створили компанію "Техноком" (трансформувалася на Vingroup), яка згодом почала виробляти традиційну для В’єтнаму локшину швидкого приготування. Бренд отримав назву "Мівіна" (від в’єтнамського mì Việt Nam – "в'єтнамська локшина"). На розширення виробництва йому довелося брати гроші в борг під 96% річних.
Концепція локшини швидкого приготування була новою для українців, але миттєво стала хітом, зокрема, завдяки своїй невисокій вартості. У 1990-ті та 2000-ні ця страва стала настільки популярною, що будь-яку вермішель, яка готується запарюванням окропом за кілька хвилин, почали називати мівіною незалежно від виробника.
У чому секрет успіху бренду? "На початку 1990-х, після розпаду СРСР, українці були дуже бідними і дуже голодними", – згадував бізнесмен.
Повернувши всі інвестиції, Вионг почав розширювати бізнес, закріпивши статус одного з лідерів на українському ринку. У 1999 році під маркою "Мівіна" почали виходити смакові приправи, а через рік уперше в історії вітчизняного харчопрому – картопляне пюре швидкого приготування.
До 2004 року рівень споживання локшини "Мівіна" досяг рекордних 97% від усіх, хто коли-небудь куштував локшину швидкого приготування. У 2007 році Вионг поглинув свого основного конкурента – компанію "КБГ фудс трейдинг", яка виробляла продукцію під марками "Домашній обід" та "Апетит".
Інтерес до компанії-монополіста у вузькій продуктовій сфері з боку міжнародних гігантів харчопрому став питанням часу. У 2010 році в’єтнамський бізнесмен погодився продати "Мівіну" виробнику харчових продуктів Nestle за 150 млн дол.
На той час "Техноком", маючи два заводи в Харкові та майже 2 тис співробітників, вийшов на щорічний обіг 100 млн дол. Він експортував продукцію у 20 країн, включаючи Росію, країни Балтії, Угорщину, Німеччину, Ізраїль, Польщу та Румунію. "Мівіна" досі продається в українських супермаркетах.
Від курорту у В’єтнамі до найбільшого девелопера регіону
Після успіху в Україні Вионг почав розвивати бізнес на батьківщині. Він помітив, що В’єтнам переживає такі ж зміни, що й Україна, поступово рухаючись до ринкової економіки.
Бізнесмен почав інвестувати прибутки від українського бізнесу в проєкти з розвитку нерухомості у В’єтнамі і зірвав джекпот. Першим успішним проєктом на початку 2000-х став незабудований острів неподалік узбережжя В'єтнаму. Вионг збудував там розкішний курорт Vinpearl Resort на 225 номерів, до яких згодом додалися ще 260 номерів.
У той час економіка країни була на підйомі. В'єтнам уникнув наслідків азійської фінансової кризи 1997 року і нормалізував економічні відносини із США. Vinpearl Resort став відправною точкою розвитку розкішних курортів у В’єтнамі і саме Вионг став першопроходцем.
Влада вирішила розвивати столицю, тож підприємець диверсифікував свої інвестиції: почав зводити офісні вежі і ТЦ в Ханої. Першим став комплекс Vincom Center Ba Trieu. Завершивши його будівництво у 2006 році, бізнесмен об’єднав свої активи в конгломерат Vingroup, який також працює у сферах охорони здоров'я, розваг і технологій.
До 2013 року статки бізнесмена зросли настільки, що він став першим доларовим мільярдером В’єтнаму за версією Forbes. Із ростом статків поліпшувалася його репутація.
"Хоча Вионгу притаманні класичні атрибути мільярдера – чудовий маєток, Bentley і власний благодійний фонд, він живе скромно, віддаючи перевагу фільмам про східні єдиноборства, а не шикарним вечіркам на власному курорті. Водночас його, як будь-якого бізнесмена, який заробив статки в Східній Європі, оточують історії про темні зв'язки і брудні гроші", – писав Forbes.
"Якщо вірити чуткам, за останній рік я помирав щонайменше чотири рази. Спочатку нібито прилетіли московські кілери і застрелили мене. Потім я нібито прилетів до Москви і мене вбила російська мафія. Далі мене застрелили вже в Україні. Але торік я жодного разу не був ні в Росії, ні в Україні. І найсвіжіша історія: я нібито помер від раку. У мене все добре. Як кажуть, собака гавкає, а караван іде. Мені цікаві тільки мої проєкти", – говорив у 2013 році Вионг.
Він із "запаморочливою швидкістю" будував і продовжує будувати офісні вежі, торгові центри та житло. "Вони роблять найбільші проєкти в країні. Більшість інвесторів зупиняли проєкти на час криз, але тільки не Vingroup", – заявив керівний директор агентства нерухомості CBRE Vietnam Марк Таунсенд.
Другий після Трампа. Що відбувається з імперією торгових центрів Вагіфа Алієва
У 2012 році, попри кризу на ринку нерухомості, Vingroup отримав 1,7 млрд дол на продажах. Згодом фірма стала найбільшим девелопером регіону з торговими центрами, офісними будівлями, курортами та парками розваг. У 2022 році конгломерат отримав 5,4 млрд дол доходу та 83 млн дол чистого прибутку.
Зараз це найбільший приватний роботодавець у В’єтнамі з понад 50 тис співробітників та міжнародними інвесторами, серед яких – сінгапурський суверенний фонд GIC та південнокорейський конгломерат SK Group.
Сам мільярдер говорить, що не надто переймається рейтингами від Forbes і Bloomberg. "Мені не важливо, скільки я заробляю. Я хочу робити речі, які роблять життя кращим", – пояснював він інвестиції в медицину та освіту рідної країни.
Виклик Маску і велика американська мрія
Отримуючи дивіденди від нерухомості, Вионг вирішив шукати нові напрями бізнесу. Він почав переходити у високотехнологічні галузі. У VinGroup з'явилися підрозділи VinTech (BigData і високі технології), VinCSS (кібербезпека), VinConnect Ltd.Co (IT-сервіс) і VinSmart (виробництво смартфонів).
В останні роки мільярдер зосередив свої зусилля на розвитку в’єтнамського виробника електромобілів та скутерів VinFast. Представивши прототипи своїх авто на автосалоні в Парижі у 2018 році, компанія оголосила про план стати першим в’єтнамським виробником автомобілів з виходом на світовий ринок. Тоді в конгломераті пообіцяли виготовляти щороку по 250 тис авто і скутерів протягом наступних пʼяти років. Стартові інвестиції сягнули 3,5 млрд дол.
Компанія почала продавати машини Chevrolet корпорації General Motors під брендом VinFast. З General Motors у компанію перейшли пʼять топменеджерів, а корпорація погодилася передати VinFast у власність свій завод у Ханої, аби місцевий виробник міг виготовляти невеликі автомобілі за глобальною ліцензією GM з 2019 року.
У 2022 році на тлі посиленої гонки електрокарів у VinFast вирішили відмовитися від двигунів внутрішнього згоряння і зосередитися на виробництві електротранспорту.
Іншим важливим кроком стало підкорення Nasdaq. VinFast вийшла на біржу 15 серпня не традиційним способом, а шляхом злиття із SPAC (компанія, створена для злиття з іншою приватною компанією, яка хоче вийти на біржу, минаючи процедуру IPO) Black Spade з оцінкою 23 млрд дол, хоча у 2022 році планувала проводити повноцінне IPO.
У перший же день акції компанії зросли на 255%, а її капіталізація перевершила показники General Motors та Ford разом узятих. На цьому тлі Bloomberg навіть прогнозував, що статки Вионга зростуть 40 млрд дол. Ринкова капіталізація виробника електрокарів сягнула 190 млрд дол – це третій результат після Tesla і Toyota.
Батько чипів: як засновник TSMC вивів Тайвань на технологічну мапу світу
Проте акції виявилися волатильними – вони подешевшали на 50%, а ринкова оцінка виробника скоротилася до 95 млрд дол. Причина цього в тому, що Вионг контролює 99% акцій компанії.
Виникли й інші проблеми. До початку торгів на біржі VinFast була відома в США як виробник одного з найгірших електрокарів на американському ринку. Тест-драйвери та автомобільні журналісти відзначали низьку якість збирання.
"Протягом 90 хвилин руху позашляховик вагою 2,5 тонни підстрибував, розгойдувався і брикав. Коли я їхав на пасажирському сидінні, мене вперше за багато років заколисало", – писав журналіст Road&Track Мак Хоган.
На тлі скандальних публікацій компанія почала пропонувати повернення коштів незадоволеним клієнтам і запустила "спеціальну політику післяпродажного обслуговування", що дає власникам право отримувати сотні доларів готівкою за кожну проблему, з якою вони зіткнулися в експлуатації електромобіля VF8.
Це не зупинило критику. Національне управління безпеки дорожнього руху США заявило про програмну помилку на панелі приладів у позашляховиків VF8, яка перешкоджає відображенню критичної інформації про безпеку і збільшує ризик аварії. Компанії довелося відкликати всі 999 машин, з яких близько 100 були доставлені покупцям.
Як пише FT, на папері VF8 – це прямий конкурент Tesla Model Y: автомобілі можна порівняти за ключовими характеристиками (запас ходу, розгін, ціна), але на користь Tesla свідчать популярність, репутація бренду і право на федеральний податковий кредит у розмірі 7 500 дол.
Попри ці проблеми, VinFast почав будувати завод вартістю 4 млрд дол у Північній Кароліні. Вионг пообіцяв, що його ресурси будуть спрямовані на досягнення успіху компанії в США. "Наша кінцева мета – створити міжнародний бренд. Це буде дуже складний шлях і нам доведеться докласти багато зусиль", – заявив він.
VinFast ще не вийшов на прибутковість.