Нові газові контракти: кріпосне право для України

Фото прес-служби прем'єр-міністра РФ

Відмова Російської Федерації від претензій на 8 мільярдів доларів штрафів, у які вліз НАК "Нафтогаз", - це не прощення боргу. Це всього лише подовження повідця, до якого пристебнутий нашийник українського суверенітету.

Якщо після виборів керівництво України раптом побіжить не в тому напрямі, Москва завжди зможе вкоротити повідець - вимога "Газпрому" сплатити за рахунками неминуче викличе державний дефолт України.

Щоб його не відбулося, українській владі доведеться йти на поступки. Юлія Тимошенко почала поступатися вже зараз, віддавши Володимиру Путіну літакобудування, ядерне виробництво і право на експорт електроенергії в Європу.

Новому президенту доведеться думати над тим, як не віддати Росії Крим.

Головним підсумком ялтинських переговорів між українським і російським прем'єрами преса назвала відмову "Газпрому" від права вимоги 8-мільярдного штрафу за недобір газу, який Україна заробила завдяки "переможним" контрактам Тимошенко.

Справді, російський монополіст підписав додаткові умови до січневих газових контрактів - але лише на 2009 рік. Тим самим російська влада пробачила Україні дуже великий борг. А такі поступки, як відомо, не робляться "просто так".

Давайте з'ясуємо, чим же поступилася Росії прем'єр Тимошенко, і про що мовчить преса, зайнята ретрансляцією переможних реляцій чиновників про чергове свято Юлії Володимирівни на газовому фронті.

В обмін на прощення боргів з боку "Газпрому", тобто Путіна, Україна втратила сподівання на створення комплексу повного циклу із збагачення урану. Нині Україна займає перше місце в Європі та шосте місце у світі за розвіданими запасами урану та інших елементів, необхідних для його збагачення.

Однак доведення сировини до потрібної кондиції для перетворення її на паливо для АЕС - наповнення так званих ТВЕЛів - відбувається у Росії, незважаючи на те, що Україна має для цього і технології, і виробничі можливості.

При цьому росіяни монопольно визначають ціну на ТВЕЛи та технологічні вимоги до них, монополізуючи вплив на українські заводи з їх виробництва. Очевидно, що український ринок ядерної енергетики, один з найбільших у Європі, російські виробники ядерного палива втрачати не збираються.

Підписаний Путіним і Тимошенко протокол, за яким російська сторона на середньострокову перспективу зберігає за собою монопольне право на переробку української уранової руди, забезпечує росіянам виконання цих цілей.

Ще одним результатом "ядерної" частини переговорів Путіна і Тимошенко стала згода на фінансування добудови двох блоків Хмельницької АЕС російськими грошима. Розрахунок, природно, буде проводитися електроенергією.

Таким чином, Москва забезпечила собі базу для виробництва дешевої "зеленої" електроенергії практично на кордоні з її західними споживачами. До того у росіян були великі складності при спробах продажу свого струму до Європи.

Такі спроби блокувалися міжнародними корпораціями, які монопольно поставляли українську і російську енергію у країни Східної Європи. Втім, державна скарбниця від цих угод майже нічого не мала - на енергетичних схемах "сиділи" Фірташ, Могилевич, Плачков та багато інших бізнесменів.

Однак цю ситуацію можна було змінити, зробивши ринок прозорим і конкурентним, забезпечивши можливість продажу "зайвої" електроенергії українськими підприємствами. Тепер же доходи від цієї діяльності будуть отримувати росіяни.

Форма, в якій буде налагоджене таке "співробітництво", поки не відома. Але навіть якщо для добудови та подальшої експлуатації Хмельницької АЕС буде створюватися якесь СП, малоймовірно, що контроль над ним дістанеться Україні.

Ще однією стратегічною поступкою уряду стало літакобудування. І хоча в Ялті питання кооперації у літакобудуванні прем'єрами порушувалося мимохідь, відомо, що Тимошенко запропонувала Путіну провести обмін акціями авіаційних підприємств Росії та України.

З російського боку у холдингову компанію будуть внесені акції Об'єднаної авіаційної корпорації - ОАК, з українського, за логікою, - АНТК ім. Антонова. У світовій практиці обмін пакетами акцій проводиться при злитті підприємств.

Якщо врахувати, що вартість російської ОАК значно перевищує вартість українських авіазаводів, то до міноритарного пакета акцій російських компаній Україна буде змушена додати контрольні пакети акцій своїх підприємств.

А це означає, що таке злиття загрожує Україні, щонайменше, втратою всіх ноу-хау у галузі авіабудування, а в гіршому випадку - переведенням управління українською авіаційною промисловістю у російську глибинку.

Але найголовнішим подарунком українського прем'єра російському колезі стала відмова України від принципу "бери або плати" щодо обсягів транзиту російського газу через територію України.

Причому пункт про штрафи за недостатні обсяги прокачування палива через територію країни зник з міжурядової угоди, зверстаної до 2019 року. Тоді як у російському варіанті контракту правило "бери або плати", що застосовується до 80% законтрактованого "Нафтогазом" палива у "Газпрому", знову буде діяти з 2010 року.

Таким чином, новому президенту доведеться приймати країну без штрафних санкцій з боку "Газпрому", але із загрозою їхнього постійного зростання.

Ялтинські додаткові угоди до газових контрактів передбачають, що Україна у 2010 році закупить у "Газпрому" щонайменше 33,75 мільярда кубометрів газу.

За підсумками 2009 року, "Нафтогаз" придбає не більше 22,5 мільярда кубометрів газу. Швидше за все, з урахуванням незначного зростання реальної економіки після кризи закупівлі залишаться на такому ж рівні і у 2010 році.

А це означає, що "Газпром" отримає можливість у 2010 році оштрафувати НАК за недобір близько 4,5 мільярда кубометрів блакитного палива. За ціни на рівні 283 доларів за тисячу кубів газу розмір штрафу складе близько 4 мільярдів доларів.

Така сума для бюджету НАКу, як і для його гаранта - держбюджету, у 2010 році явно не по кишені. Значить, переможцю президентських перегонів доведеться ще дужче загравати з російським керівництвом.

Швидше за все, сторони говоритимуть про НАТО, визнання російської мови другою державною та про статус Севастополя і Чорноморського флоту.

Росіяни кровно зацікавлені у швидкому проведенні референдуму з питання вступу України у НАТО, і це питання вже включене у передвиборну програму Тимошенко.

Соціологічні опитування показують, що понад 60% населення України проголосує проти участі держави у північноатлантичному альянсі.

Це дозволить росіянам та проросійським силам в Україні стверджувати, що прозахідні політичні сили країни протягом п'яти років діяли проти волі народу. З огляду на міць ідеологічної машини РФ, це відмінний аргумент для дискредитації "антиросійських" політиків, які легко перетворяться на "антинародних".

Це ж стосується і спекуляцій з приводу визнання російської мови другою державною. Варто політикам один раз винести це питання на всенародне обговорення та отримати на нього відповідь "так", як вплив Росії в Україні надзвичайно зросте.

До слова - пункт про референдум щодо мовного питання внесено у передвиборну програму Віктора Януковича.

У передвиборних програмах Тимошенко та Януковича чітко не прописане лише одне стратегічне для Росії питання - статус Криму, Севастополя і Чорноморського флоту, а також загальної автономії півострова.

Втім, можна припустити, що саме відсутність у "кандидатських мінімумах" цієї теми і є головною метою для росіян. Адже добитися безболісного виведення з Севастополя Чорноморського флоту влада України зможе тільки тоді, коли у місті-герої будуть створені належні економічні умови для зайнятості населення.

Відсутність належної уваги українських чиновників до економічних проблем Севастополя - головна гарантія підтримки кримчанами РФ і виступів проти перебазування флоту. І цю гарантію росіяни, здається, теж отримали.

Таким чином, і Тимошенко, і Янукович, у випадку перемоги на президентських виборах, будуть васалами РФ і провідниками її інтересів. На жаль, хтось знову хоче зіграти з Україною у гру "вибори без вибору", але тепер уже намагається застрахуватися від програшу.

Андрій Пишний - кандидат юридичних наук, заступник голови ради громадського руху Арсенія Яценюка "Фронт Змін". Працював першим заступником голови Ощадбанку, заступником голови Укрексімбанку, членом наглядових рад обох установ, заступником Секретаря РНБО.