Коли аналізуєш ситуацію, що склалася в сфері закупівель за державні (бюджетні) кошти, слід пам’ятати, що будь-яка система держзакупівель уособлює елемент управління бюджетом. Відтак контроль в системі держзакупівель є одним з елементів контролю, куди йдуть гроші платників податків.

Питання як здійснюються держзакупівлі невідокремлене від питань на що витрачаються кошти, навіщо придбаються товари, а особливо – послуги і роботи, котрі часто-густо підмінюють роботу, функції та обов’язки чиновників.

Тому і система здійснення держзакупівель перекликається із забезпеченням прозорості діяльності влади.

Держзакупівлі – як би це голосно не звучало – одна із процедур управління державою, її проектами. Цілі й завдання, котрі повинні вирішуватися шляхом здійснення держзакупівель, мають бути визначені та узгоджені у всіх державних органах.

І, звісно, як і будь-яка інша процедура, вона має бути добре виписана.

Етапи торгів

1. Формування технічних вимог. Воно повинне здійснюватися на підставі вірних проектних рішень, переліку значимих в даному проекті якісних характеристик товару. Необхідно формування індикаторів ринку, чітке описування товарів, послуг, їх якісних споживчих характеристик, а також вплив зміни якості на зміни ціни товару.

2. Формування типової тендерної документації, а також типових договорів, методики внесення додаткових умов.

3. Забезпечення процедур закупок через систему електронних торгів, електронний документообіг. Організація електронних торгів передбачає встановлення регулятором ринків товарів та послуг фіксованої ціни тендерної транзакції, котру платить організатор за розміщення оголошення та публікацію результатів.

4. Результати закупівель. Всі органи державної влади зобов’язані публікувати результати всіх (!) закупок. З чітким зазначенням якісних характеристик робіт, товарів та послуг. Із зазначенням ціни та сукупних витрат з урахуванням гарантійних термінів і якісно-кількісних характеристик закупленого товару. Аби уникнути докорів, що хтось придбав для швидкої допомоги дешевий китайський мікроавтобус, в який носилки не поміщаються, чи газель з її підвіскою, на котрій перевозити хворого суперечить клятві Гіппократа. А виключно нормальний автомобіль, спроектований спеціально для швидкої.

Відтак відповімо на наступне запитання: хто і що має робити?

По-перше, президент має видати новий указ про організацію закупівель. Назвемо їх не державними, а суспільними. Тобто, видається указ, скажімо, "Про організацію суспільних закупівель".

Функції контролю за діяльністю виконавчої влади у питанні суспільних закупівель передаються у повній відповідності до чинного законодавства Рахунковій палаті, яка й контролює виконання бюджету.

По-друге, президент зобов’язує міністерство юстиції сформувати типові договори в сфері суспільних закупівель на основі міжнародних типових договорів, що всім відомі в проектному менеджменті. Претензії з боку власників патентів "на дихання"? Байдуже. Йдеться вже не про державні закупівлі. Також мін’юсту доручається виробити методику формування додаткових умов для захисту в першу чергу замовників торгів – органів державної та місцевої влади.

Держоргани – регулятори ринків товарів та послуг – опікуються формуванням чітких характеристик товарів, послуг та робіт, що закуповуються, формуванням індикативних цін на еталонні товари, послуги і роботи. Це, окрім усього іншого, сприятиме вирівнюванню відповідних цін загалом у державі, що відтак сприятиме вирівнюванню зарплат, зниженню рівня внутрішньої та зовнішньої трудової міграції і так далі.

Формування чітких формулювань товарів, послуг та робіт за наявності єдиного порталу інформації про діяльність держорганів в цій сфері закупівель сприятиме мінімізації дублювання закупівель послуг та робіт. Це вже навіть не згадуючи про інформацію щодо сукупних закупок в країні держорганами.

Далі. Держкомітет інформатизації та зв’язку створює систему електронних закупівель. При цьому не слід вигадувати велосипед, якщо ми рухаємося в напрямі СОТ. Тим більш, що маємо чинні положення, в яких нерезидентам дається право брати участь у тендерах на закупівлі за державний кошт. Хтось скаже, що власник zakupivli.com блокуватиме розміщення оголошення про тендер тощо, як це вже робилося із оголошенням АМКУ. На яких підставах блокуватиметься указ президента?

Слід купувати готову систему, що працює за міжнародними стандартами, адаптувати її та швидко впроваджувати. На базі якого органу? Оскільки фінансування роботи системи йтиме з бюджету та зважуючи на наділення "контрольними повноваженнями" Рахункової палати – чом би й ні. Звісно, опікуватися системою мають не бухгалтери та ревізори, а фаховий персонал.

Найголовніша умова – чітке визначення правил роботи системи: розміщення оголошень, проведення процедур тощо. Звісно, такі послуги як закупівлі за державний кошт мають бути безкоштовні як для замовників торгів, так і учасників. З проведенням усіх торгів через одну систему починає накопичуватися статистика торгів з можливостями аналізу за такими таким параметрами як регіон закупок, товар, відомство-замовник тощо…

До початку наступного бюджетного періоду акумулюється інформація про собівартість послуг з організації електронних торгів. Ця інформація закладається за основу або кошторису затрат на утримання держоргану із закупівель (з привітом, ДУСя), або ж регульованого тарифу на такі послуги. Причому вони (ці послуги) можуть надаватися і для сторонніх замовників, в тому числі комерційних підприємств.

І лише після відпрацювання усіх питань, пов’язаних із організацією системи держзамовлень, слід розповсюджувати цю систему на державні підприємства.

Резюмуючи, наголошу: така система державних закупівель уникає монопольної залежності від приватних фірм, від політичних розписів та економічних складових наступних виборів. Така система гарантує повну прозорість проведення торгів, формує конкурентне середовище та, найголовніше, усуває від процесу корумповану політичну верхівку.

Звісно, саме тому прискіпливому читачеві ці пропозиції вбачаються щонайменше наївними, якщо не казати безглуздими. Адже для їхньої реалізації необхідна одна складова – політична воля розв’язати проблему. Я не вірю, що в секретаріаті президента, і тим більш в РНБОУ немає жодного фахівця, котрий досконало не знав би систему держзакупівель – її вади, білі плями таке інше. Або принаймні не здатен був би зібрати якийсь черговий круглий стіл із фахівцями в цій сфері.

Так само не вірю й в те, що бодай один політик з тих, кому наразі дозволено ухвалювати рішення, здатен добровільно відірватися від годівнички. Навіть якщо вже нажерся. Навіть якщо іншого виходу в нього немає. Як хотілося б помилятися.