Цілком імовірно, що до кінця року європейська валюта поб'є власний рекорд вартості у доларах ($1,36 за ?1), якого було досягнуто 29 грудня 2004 року.

Водночас, подібні прогнози мають доволі умовний характер, адже коли в Європі знову "забуксують" інтеграційні процеси (як це було, коли Франція та Нідерланди не підтримали конституцію ЄС) або стануться інші важко передбачувані події, маятник може хитнутись у інший бік.

Що ж спричинює девальвацію долара?

В чому причина?

Основною причиною девальвації долара є проблеми в самих Сполучених Штатах. З одного боку в країні спостерігається величезний зовнішньоторговельний дефіцит – $64,5 млрд. у лютому за загального імпорту до США у $152,9 млрд. за лютий. Для порівняння – за весь минулий рік сукупний ВВП України складав $106 млрд.

З іншого боку – в бюджеті США хронічно не вистачає грошей. В березні цього року дефіцит держбюджету становив $96,27 млрд., що на 12% вище, ніж в березні 2006 року. Значною мірою це пов'язано з війною в Іраці та загальним зростанням витрат на оборону.

Ці два дефіцити журналісти вже охрестили "близнюками". І обидва з них, звичайно потребують фінансування.

Дефіцит бюджету можна компенсувати за рахунок продажу державної власності або запозичень. Проте уряд США майже не має власності, яку можна продати. Тому вони обирають запозичення.

Позичати можна як всередині країни, так і за кордоном. Аби вбити двох зайців, і фінансувати обох "близнюків" одночасно, уряд США позичає за кордоном. При цьому чим більше треба позичати, тим вищими стають відсоткові ставки по кредиту.

Тож ситуація зараз виглядає таким чином – громадяни США купують китайську сорочку, сплачують Китаю доларами, які в свою чергу народний банк КНР віддає США за облігації зовнішньої позики. Далі ці долари йдуть на фінансування дефіциту бюджету.

Так, у лютому торгове сальдо з Китаєм становило $18,4 млрд. В той же час Китай приблизно на таку ж суму купив облігацій держборгу США (т.зв. T-bills та T-bonds).

Китайський трикутник

Взагалі-то, золотовалютні резерви Китаю ($1,2 трлн.), що є найбільшими в світі, значною мірою складаються з боргу США. Цей симбіоз останньої великої комуністичної держави та показного захисника демократичних цінностей є доволі цікавим.

З одного боку, при великому бажанні КНР дуже просто може зробити США банкрутом. Для цього треба лише виставити на продаж весь цей борг.

З іншого – такий крок вдарить і по Китаю та інших країнах, можливо, навіть більше, аніж по самій Америці. Адже торговельний дефіцит в США - це профіцит в решті країн світу. Не буде дефіциту - не буде і можливості продати ці товари.

Долар та деноміновані у доларах боргові зобов'язання є основною частиною світових валютних резервів. Навіть ті країни, що мають незначну вагу США у своїй зовнішній торгівлі, зокрема Україна, тримають переважну частку резервів саме у цій валюті.

Чому саме долар?

Так вже історично склалося. Коли у 1944 р. у містечку Бретон-Вудз обговорювали післявоєнний фінансовий устрій, то вирішили, що замість повернення до золотого стандарту, всі країни прив'яжуть свої валюти до долара, а останній буде прив'язаний до золота.

Інакше і бути не могло – в зруйнованої війною Європи не було достатньо власних золотих резервів, до того ж вона критичним чином залежала від інвестицій з США для своєї відбудови.

Але за наступні два десятиліття Європа відновилася та почала продавати в США значно більше товарів, ніж купувала. Коли ж країни забажали отримати золото за ті зелені папірці, які отримували за свій експорт, США "тимчасово" призупинили обмін доларів на золото по фіксованому курсу $35 за 1 унцію. Адже на той момент у США золота вистачало на забезпечення лише 22% своїх зобов'язань.

Але справу було зроблено – більшість держав світу вже тримали свої золотовалютні резерви переважно в доларах. З їхнього боку було недоцільним тиснути на знецінення цієї валюти, бо вони вже продали справжні товари за "дорогі" долари.

Світ відмовляється від долара?

Долар був головною резервною валютою до введення євро. Таким він залишається і зараз. Водночас багато економістів починають говорити про кінець однополярного світу і домінації долара в державних резервах.

Навіть такі країни, як Росія та Китай, останнім часом активно перерозподіляють структуру своїх резервів. Центробанк РФ у 2005 р. перейшов на бівалютний кошик для визначення курсу рубля.

Спочатку кошик на 90% складався з доларів, та на 10% з євро. Зараз же пропорції змінилися – 11:9 (55% - долари і 45% - євро ).

Китай також доволі активно переходить на інші валюти. Хоча тут є ще одна тенденція : Китай активно кредитує інші країни та купляє активи у США. Тому чим менше будуть важити долар та деноміновані в ньому борги, тим складніше буде Сполученим Штатам отримувати закордонні позики.

Але такі речі не трапляються за день чи за рік, чи навіть десятиріччя. Тому панікувати і позбуватися доларів зарано. США лишаються найбільшою економікою світу за обсягом ВВП.

Що ж стосується України, то навряд чи слід очікувати, що після 6 років прив'язки до американської валюти держава швидко перейде до євро чи бівалютного кошику. То ж гривня буде знецінюватись разом із доларом.

Водночас НБУ вже досить активно скуповує інші іноземні валюти, наприклад, євро, швейцарські франки. Це вигідно банкам-продавцям, бо купує Нацбанк ці валюти за їхніми вчорашніми цінами – курси валют встановлюються за даними щодо курсів долара до цих валют попереднього дня на світових ринках.