Діяльність української держави у використанні власних ресурсів багато років була квазіринковою.

Про це в статті для "Дзеркала тижня" пише Валерій Геєць.

Автор наголошує, що згідно з існуючими даними держпідтримка підприємств у період 2000-2013 роках у нас була значно більше, ніж в країнах ЄС (в 5,1-9,1 разу).

Україна витрачала більше коштів на підтримку підприємств за видами діяльності, ніж у середньому по ЄС, і по окремим країнам Євросоюзу, навіть з транзитивними економіками.

Структура цих витрат в Україні вкрай нераціональна, істотно деформуюча ринкове середовище через нерівність доступу до державних ресурсів товаровиробників, вважає автор.

натинути для збільшення

Особливі преференції мають, наприклад, вугільна промисловість, енергетика, тоді як машинобудування, яке могло б стати базою для нарощування інвестицій і технологічного переозброєння, значно відстає.

До того ж з 2005 року Україна не надає досить поширеної в ЄС державної підтримки підприємствам на науково-технічні розробки.

Зокрема, у Чехії держвидатки на наукові розробки і дослідження, екологічні інновації досягали в окремі роки (2009, 2010, 2011) 25-35% від загальної суми зазначеної підтримки.

Україна, з одного боку, вичерпала можливості ринкового характеру запозичувати і жити в борг, а з іншого - не може і не має необхідності підтримувати підприємства реального сектора в колишніх масштабах, і при таких умовах не може інвестувати кошти в інфраструктурні проекти та інші види діяльності, подібно європейським країнам, де витрати на підтримку регіонального розвитку перевищують половину всіх виділених на такі цілі обсягів коштів, підкреслює автор.