Як війна в Україні вплинула на перерозподіл енергоресурсів у світі
Війни виграють не лише на полі бою, але також в економічній площині. Партнери України засвідчують суттєві зміни в нашому енергетичному секторі – і це має стати позитивним сигналом інвестувати в український енергетичний хаб, не чекаючи завершення війни. До того ж, збільшення присутності європейського й американського бізнесу в Україні матиме додатковий безпековий ефект.
Іноземні політики, військові та інтелектуали дедалі частіше говорять про те, що Захід не повною мірою усвідомлює важливість перемоги України. Адже ця війна, яка фізично йде на нашій землі, сутнісно виходить далеко за її межі.
Це навіть не війна цивілізацій (бо що спільного між росією та КНДР?). Це – війна проєктів майбутнього. Війна за новий світоустрій, в якій Вісь Зла ХХІ століття атакує спроби людства побудувати більш сталий і справедливий світ.
росія намагається залучити на свій бік Глобальний Південь – але саме він постраждає найбільше, якщо кремлю вдастся досягти своїх цілей. Зростання світових цін на продовольство через російську агресію і блокаду портів вже найбільше відчулося у вразливих країнах Азії й Африки.
Парадоксальним чином паливом цієї війни стали енергоресурси, які, навпаки, мали би служити людському розвитку. Утім, парадокс лише уявний. Енергетика є кровоносною системою сучасного світу, і її роль лише зростає.
Попередні великі безпекові кризи – чи то у 1914 році, чи то у 1939 – відбувалися у часи, коли енергетика ще не пронизувала собою всі сфери життя, як сьогодні. Спроби використати вуглеводні в якості інструменту політичного тиску робилися і раніше.
Але лише зараз росія перетворила енергоносії на повноцінну зброю глобальної "гібридної", багатовимірної і багатокомпонентної війни ХХІ століття.
Тому майбутні безпекові союзи будуть базуватися не лише на воєнному потенціалі учасників, але також на енергетичному. Україна, яка витягує на собі несправедливість цієї війни, готова – і, зрештою, повинна – зробити свій внесок в нову архітектуру континентальної енергетичної безпеки для унеможливлення таких криз у подальшому.
Гаряча осінь 2023
Для енергетиків осінь – завжди гарячий період підготовки до опалювального сезону. У цей рік наша осінь удвічі гарячіша. Йдеться не лише про створення резервів газу чи підготовку інфраструктури до зими. Але також про захист енергетичних об’єктів від російських ракетних атак.
Утім, і це ще не все. Паралельно Україна веде велику роботу з формування нової безпекової системи в енергетиці. Звісно, ми не самі. З нами багато політиків і державних діячів, які розуміють загрозу, що несе росія, і необхідність відповіді на неї.
Ми завжди підкреслюємо нашим західним партнерам, що допомога, яку Україна отримує для протистояння російській агресії – це не пожертва. Це внесок у поточну стійкість континенту. Однак стратегічна стійкість вимагатиме повного розкриття потенціалу енергетичного сектору України для зміцнення енергетичної безпеки регіону.
Це має відбуватися не за рахунок допомоги, а за рахунок інвестицій. Утім, інвестори мають стандартний перелік умов для своєї участі в проєктах. Це верховенство права, лібералізація ринків, відповідність українського енергетичного законодавства міжнародним нормам, наявність ресурсів і кадрів.
І осінь 2023 року принесла Україні декілька проривів. По-перше, звіт Європейської Комісії щодо виконання Україною умов на шляху до членства в ЄС, підкреслив, що національна енергетика рухається в правильному напрямі – і непоганому темпі, враховуючи війну.
По-друге, Україна демонструє кращі результати у реформуванні енергетики ніж інші країни-претенденти на членство, які перебувають у вигіднішому становищі (читай – не воюють). Таку позицію нещодавно озвучили представники Енергетичного співтовариства під час засідання Робочої групи високого рівня з інтеграції енергетичних ринків України та ЄС.
Зокрема, європейські партнери звернули увагу на досягнення Україною значного прогресу в адаптації законодавства, насамперед REMITу, виконанні умов сертифікації операторів системи передачі, оператора газових сховищ України, а також заходи, спрямовані на лібералізацію українського ринку електроенергії.
По-третє, ми виконали всі технічні умови для набуття статусу повноправного члена в континентальній системі операторів передачі електроенергії ENTSO-E та чекаємо на остаточне рішення керуючого органу ENTSO-E.
Тобто, якщо тестове приєднання було чимось типу енергетичного visa-free regime з Європою, то тепер це full membership. І це матиме позитивний двосторонній ефект для континентальної енергетичної безпеки.
Україна разом з Молдовою вже може отримувати до 1700 Мвт імпорту у випадку необхідності, і Україна, у свою чергу, планує суттєвий експорт електроенергії та розширення енергетичних коридорів, коли наша енергосистема відновиться після війни.
По-четверте, Україна довела свою високу кваліфікацію в атомній сфері – і вдарила по ще одній "дійній корові" росії. Мова йде про державну компанію "росатом". Так, "росатом" є одним з донорів російського держбюджету, а значить – спонсором війни.
Так, "росатом" є компанією-терористом, яка допомагає російській армії утримувати Запорізьку атомну станцію, чим щоденно загрожує світові ядерною катастрофою, потужнішою за Фукусіму. І "росатом" має у своєму виробничому та науковому циклі військову складову.
І все ж "росатому" вдавалося уникати санкцій через свою важливу роль у постачанні ядерного палива. Якщо природний газ незалежно від родовища підходить для різних котлів чи плит, то ядерні реактори, спроєктовані під одного виробника палива, перевести на іншого надзвичайно складно. І майже 20% європейських атомних реакторів працюють саме на російському паливі.
Близько 10 років тому Україна разом з американською компанією Westinghouse почала роботи із заміщення російського палива в українських реакторах, розроблених за часів СРСР. До 2022 року половина українських реакторів працювала на американському паливі.
Але це рішення не було універсальним – воно стало результатом довгої кропіткої роботи і не масштабувалося. Умовно кажучи, ми переналаштували радянські реактори українських станцій на паливо Westinghouse – але воно не підходило для аналогічних чеських чи болгарських реакторів.
Прорив стався цього року. Український "Енергоатом" разом з Westinghouse створив і успішно завантажив в реактор ВВЕР-440 ядерне паливо власної розробки. Це – "універсальна формула", яка підійде для всіх реакторів типу ВВЕР-440, що експлуатуються в ЄС (а майже всі реактори на атомних станціях, що використовують радянську технологію, є саме цього типу).
Україна "хакнула" російську монополію на ринку ядерного палива, відкриваючи шлях до санкцій проти "росатому". Попередню зацікавленість в нашому паливі вже заявили країни, які експлуатують реактори типу ВВЕР-440 – як Фінляндія, Чехія та Словаччина.
Бізнес як ще один фактор стримування агресії
Війна не завершиться завтра. Хоча росія, ізольована і позбавлена доходів від експорту вуглеводнів, буде поступово занепадати. Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що доходи росії від експорту нафти і газу можуть зменшитися вдвічі до 2030 за умови збереження санкцій.
Однак повернення миру на континент можна прискорити. Зараз Захід протистоїть воєнній загрозі з боку росії, й енергетичній кризі, що нею спровокована. Якщо вирішити питання з енергетикою, це дасть більше фінансових, організаційних, технічних можливостей сфокусуватися на воєнних зусиллях.
Кремлю стане важче маніпулювати думкою звичайного європейця та американця, що за підтримку України доводиться платити з власної кишені через зростання комунальних рахунків і цін.
Україна здатна замістити певну частину енергії, яку ЄС раніше отримував від росії. Членство України в Євросоюзі означатиме, що наша енергія ніколи не буде використана проти спільних європейських інтересів – як це робила росія, яка світоглядно не є частиною європейської цивілізації.
Чим швидше ЄС досягне енергетичної автономії за допомогою України, тим менше ресурсу для агресії залишиться у росії.
Однак, щоб розвивати сучасний енергетичний сектор, нам необхідно збільшити пропускну смугу для європейського й американського бізнесу в Україні. Позитивні тенденції вже є.
Окрім спільного американо-українського виробництва ядерного палива, ми підписали меморандуми та навіть угоди про будівництво малих модульних реакторів з компаніями Holtec International, Westinghouse та Rolls-Royce SMR, які є піонерами у розробці цієї технології.
У 2023 році іноземні газові трейдери знову почали використовувати українські сховища для зберігання природного газу, закачавши сюди до 3 млрд куб. м свого газу (у 2022 їх було нуль).
До переліку проєктів, що становлять спільний інтерес включено розвиток водневого коридору, що з'єднає Україну, Словаччину, Чехію, Австрію та Німеччину. А значить, ці проєкти отримають вигоду від спрощених дозвільних та регуляторних процедур, а також фінансову підтримку від ЄС через програму Connecting Europe Facility (CEF).
Однак енергетичний перехід і досягнення Європою енергетичної незалежності за допомогою України, відкриває ще більший простір для інвестицій.
Це і виробництво компонентів для малих модульних реакторів (є попередні домовленості між "Енергоатомом" і Holtec International – але також залишається місце для приватної ініціативи), і обладнання для сонячних і, особливо, вітрових станцій (саме вітер стане головним драйвером розвитку ВДЕ), і для біогазів (цього року ухвалені необхідні регуляторні акти для виробників біометану) і для водню (підписано Меморандум з ЄС про стратегічне партнерство у виробництві водню та інших синтетичних газів).
Також перспективними є інвестиції у видобуток українського природного газу на експорт, видобуток літію ("білої нафти" енергетичного переходу) та всього комплексу пов'язаної з літієм промисловості – від акумуляторів до автопрому. А ще – виробництво "зеленої" сталі і "зелених" добрив.
Простіше кажучи, Україна здатна стати Зеленим енергетичним хабом Європи – який виробляє не лише чисту енергію, але також обладнання і рішення для континентальної енергетичної трансформації.
Ефект від залучення європейського та американського бізнесу в Україну виходить за межі лише фінансів. Чим тісніше Україна буде інтегрована з ЄС і США в економічній сфері, тим швидшою та повнішою буде наша інтеграція в євроатлантичні структури.
І тим вищим буде загальний рівень національної безпеки. росії набагато простіше бомбити українську енергетичну інфраструктуру, ніж україно-американську чи україно-німецьку – адже в кремлі чітко розуміють, що захист інвестицій може відбуватися і поза політичними засобами.
Спільні проєкти дадуть Україні додаткові економічні стимули для відновлення, і водночас служитимуть стратегічним інтересам ЄС і США. Під час останнього візиту Міністра енергетики України Германа Галущенка в США на багатьох зустрічах говорилося про зацікавленість Україною, її енергетичним сектором – і про те, що потрібно допомогти американскому приватному бізнесу побачити можливості, які тут є.
Окрім цього, у створенні якісно нової енергетичної інфраструктури в Україні (а не просто відбудові вуглеводневої генерації) прямо зацікавлений ЄС. Європейський Союз позиціонує себе як глобального лідера в зеленому енергетичному переході, який прагне переконати країни Глобального Півдня у подвоєнні кліматичних зусиль.
Забезпечення розвитку сталої та екологічно чистої енергії в Україні шляхом залучення європейських інвестицій слугуватиме для країн, що розвиваються своєрідною success story, яка продемонструє, що глобальний енергетичний перехід – не гра з нульовою сумою, а навпаки процес, у якому виграють всі країни світу.
Цей меседж команда Міністерства енергетики України адресувала Заходу і Півдню під час цьогорічної Конференції ООН зі зміни клімату COP28 у Дубаї.
Війна стиснула наш час, і водночас прискорила всі процеси. Україна змінюється – і це засвідчують висновки наших партнерів. Українська енергетика відкривається для західного бізнесу, щоб відновитися – і щоб посилити континентальну безпеку.
Американська й європейська зброя та американський і європейський бізнес відіграють схожу роль для України. Вони можуть стати вагомим стримуючим фактором для тих режимів, які досі, у ХХІ столітті існують в імперській парадигмі минулих епох.