Як надприбутки банків гальмують відновлення економіки
Верховна Рада України ухвалила закон №9656-д у редакції, що передбачає підвищення податку на прибуток банків з 18% до 50% за 2023 рік і до 25% у наступні роки. Це рішення підтримали і НБУ, і Мінфін, і навіть, за інформацією з преси, МВФ.
Стимул, який НБУ створив для банків, призвів до формування настільки вагомих дисбалансів, що для відновлення справедливого перерозподілу доходів економіки довелося приймати поправки у податкове законодавство.
Тепер держава забирає у банків той стимул, який сама ж і створила. Фіскальна політика виправляє помилки монетарної політики.
Фактично це означає недостатню аргументованість оперативних дій Правління НБУ у реалізації монетарної політики Національного банку, що проводилася в 2022 та особливо у 2023 році. Думаю, що Рада НБУ, як незалежний від Правління НБУ орган - має дати належну оцінку цьому процесу.
З червня 2022 року НБУ почав політику високих процентних ставок, яка продовжується і досі. Станом на жовтень 2023 року НБУ виплачує банкам 20% річних за зберігання вільної ліквідності у 3-місячних депозитних сертифікатах при інфляції у 5,3% та середній ставці гривневих ОВДП — 18,5%.
Логічним наслідком такої політики стало скорочення рівня кредитування економіки (з 15 до 10% ВВП), ускладнення внутрішніх державних запозичень, а також суттєве збільшення витрат Уряду на обслуговування гривневого боргу.
За час війни процентні витрати Уряду за державними облігаціями збільшилися в 3 рази порівняно з довоєнним періодом, при тому що сам борг збільшився лише на 40%.
Банки отримали, колосальні процентні доходи, які не були обумовлені розширенням їх посередницьких функцій. Спред між процентними ставками за новими банківськими кредитами та депозитами в національній валюті розширився до 10-12 відс. п., що вдвічі перевищує інфляцію.
Чистий прибуток банків за 9 місяців поточного року становить 116 млрд грн, що є абсолютним рекордом, який спостерігається на тлі продовження кризи в реальному секторі економіки та державних фінансах.
Пріоритетне спрямування політики НБУ на приваблення гривневих активів було хибною ідеєю з самого початку. Економіка, що знаходиться в стані структурної кризи, потребує заходів для підтримки додатковою ліквідністю, а не її обмеження.
Слід розуміти, що в нинішніх обставинах основним джерелом формування доходів банків є надходження в економіку коштів від фінансування фіскального дефіциту, яке в свою чергу переважно здійснюється з допомоги США та партнерів.
Спецпредставниця Президента США з питань відбудови України Пенні Пріцкер на зустрічі з представниками влади України наголошувала на заходах, які б дозволили отримувати максимальний ефект для української економіки від кожного залученого американського долара, на заходах, які б дозволили вистояти економіці в умовах відсутності міжнародної допомоги.
Очевидно, що заморожування коштів у банківській системі не є оптимальним шляхом використання коштів міжнародної допомоги і не зміцнює економічний потенціал країни.
Інші центральні банки під час структурних криз пріоритетно зосереджують діяльність на підтримці кредитування. Наприклад, ЦБ Ізраїлю в умовах операції "Залізні мечі" надає пільгове рефінансування банкам під кредити МСБ, викуповує державні та корпоративні облігації на вторинному ринку.
Тобто ЦБ Ізраїлю пріоритетно займається не політикою приваблення шекелевих активів, а політикою спрямування шекелевої ліквідності в економіку.
Натомість український бізнес змушений працювати в умовах, коли вартість позичкового ресурсу в 4-5 разів перевищує рівень інфляції. Рівень кредитування економіки у 10% ВВП не дозволяє бізнесу динамічно розвивати та ефективно конкурувати з іноземними виробниками.
Ще до війни Світовий банк та МФК в своїх звітах відзначали, що недоступність фінансування - ключова проблема для 50% українського бізнесу. Натомість НБУ стверджує, що в Україні немає попиту на кредити. Звісно, за такою ціною кредиту - попиту не буде!
Пенні Пріцкер під час візиту в Україну зосередила увагу на проблемах, що заважають бізнесу. Доступність кредитного ресурсу для українського бізнесу є саме тією проблемою, що варта уваги.
Чи міг би американський бізнес розвиватися при вартості позичкового фінансування, яка перевищує очікувані темпи виручки? Навряд чи.
Тому прийняття закону про перерозподіл доходів банків на користь суспільства є важливим кроком для відновлення справедливості в фінансах країни.
Наступними кроком має бути відновлення інституту банків, як ефективних фінансових посередників економіки між власниками заощаджень та інвесторами.
Для цього в царині монетарної політики потрібно знизити рівень ключової процентної ставки до адекватного з інфляцією рівня. Іншим кроком може бути обмеження обсягів депозитних сертифікатів НБУ певним нормативним обсягом.
Варто також звернути увагу на досвід центральних банків країн у війні для запозичення інших релевантних інструментів монетарної політики.