Після внесення до парламенту доопрацьованого за одну добу пенсійного законопроекту з новою силою розгорілося обговорення пенсійної реформи.

На жаль, як і півроку тому, обговорюються симптоми хвороби, але не ставиться правильний діагноз. За півтора року реформ влада так і не зрозуміла, що таке реформи взагалі і пенсійна реформа зокрема.

Широко розрекламовані урядові "11 принципових змін" не змінюють суті пенсійної реформи. Вона, як і раніше, зводиться до підвищення пенсійного віку і за рахунок цього - до мінімізації дефіциту Пенсійного фонду.

Пенсійна реформа від Кабміну гіпотетично може призвести до бездефіцитності бюджету ПФ. Тільки якщо цей результат і буде досягнутий, то не за рахунок розвитку економіки та її легалізації, а за рахунок зниження соціального забезпечення людей.

У пенсійній реформі закладається філософія, яка дозволяє збільшувати витрати на утримання чиновників, при цьому знижуючи соціальні гарантії для громадян. Та ж філософія закладена і в Податковому кодексі, який максимізує доходи великого капіталу, а для роботи малого бізнесу створюються нестерпні умови.

Однією з особливостей оновленого проекту пенсійної реформи є обмеження максимальної пенсії. Однак хотілося б почути, як буде збільшуватися мінімальна пенсія і яка буде мінімальна зарплата. Чому сьогодні не обговорюються ці питання?

Поки ми чуємо тільки цифру: в результаті реформи у 2012 році витрати Пенсійного фонду скоротяться на 2,5 мільярда гривень. Але при цьому два роки поспіль в бюджеті на 25% в рік збільшуються витрати на утримання державних органів. У 2011 році на 3 мільярди гривень збільшилося фінансування тільки силових органів.

Цілих 24 мільярди гривень боргу влада пробачила обленерго за спожиті енергоносії. При цьому людям не пробачили 14 мільярдів заборгованості за житлово-комунальні послуги, а тарифи підвищені на 60-70%. Це політика подвійних стандартів.

Влада, з одного боку, представляє красиві, правильні, ліберальні моделі і говорить про необхідність радикальних заходів в економіці, а з іншого - повністю дискредитує себе. Вона показує людям, що наближеному бізнесу прощаються мільярди, а люди повинні затягувати паски. Такий підхід незрозумілий і образливий для громадян.

Дефіцит Пенсійного фонду - проблема триярусна.

Перший ярус - це тіньова економіка, з якої не сплачуються податки. Без легалізації економіки, 50% якої знаходиться в тіні, ніколи не буде гідних пенсій і збільшення доходів бюджету. Легалізація економіки - не лише легалізація зарплат. Зараз тіньова економіка централізується, і фінансові потоки діляться між "своїми".

Пропозиції уряду щодо детінізації зарплат, в які закладені винятково репресивні заходи, - це не боротьба з конвертами, а боротьба за конверти. Всі заходи, які посилюють тиск, породжують у людей тільки страх.

Пропоноване посилення повноважень контролюючих органів лише дасть чиновникам додаткові важелі тиску на бізнес. Отже, ростиме корупція, підприємці будуть продовжувати йти в тінь, а надходження до Пенсійного фонду - падати.

Другий ярус - це демографічна проблема. Нинішній пенсійній системі - 55 років. Вона була сконструйована для суспільства з великою часткою молоді та високими темпами народжуваності. В Україні, як і інших країнах Європи, суспільство старіє.

1 квітня 2011 року чисельність пенсіонерів усіх категорій становила 13,8 мільйона осіб. При цьому громадян працездатного віку нараховувалося 18,4 мільйона. Тобто на одного пенсіонера припадає 1,3 людини працездатного віку.

Треба стимулювати народжуваність, а цього неможливо домогтися, лякаючи людей економічними і соціальними експериментами. Молодь боїться народжувати, бо вона не впевнена у майбутньому. На жаль, реформи перетворили на опудало для людей.

За даними Українського інституту соціальних досліджень, 85% українців вважають, що криза в країні триває. Також 58% переконані, що їхнє майбутнє виглядає значно гірше або швидше гірше, ніж рік тому. Це - реальний індикатор довіри до проведених владою реформ і показник загальної соціальної ситуації в країні.

Третій ярус - це падіння економіки. Після введення в дію Податкового кодексу в Україні розпочався тренд зростання безробіття і скорочення інвестицій.

Головний аргумент прихильників урядової пенсійної реформи: співвідношення кількості платників до Пенсійного фонду і кількості пенсіонерів майже зрівнялося.

Днями автор пенсійної реформи Сергій Тігіпко заявив, що в першому кварталі в Україні пенсіонерів побільшало на 60 тисяч. Це свідчить про те, що після подання до парламенту першого варіанту пенсійної реформи люди масово пішли на пенсію.

Замість того, щоб продовжувати працювати, вони передчасно оформили пенсії, бо розуміють: за старою системою вони зможуть отримати більше. В основному, це кваліфіковані співробітники органів внутрішніх справ і військові.

Також Тігіпко повідомив, що на 400 тисяч скоротилася кількість платників до Пенсійного фонду. Це означає, що саме на стільки зросло безробіття в результаті введення кодексу. Частина підприємців пішла в тінь, частина - закрилася. Своїми "реформами" влада тільки посилює дисбаланс між працюючими і пенсіонерами.

Резюмуючи, варто зазначити, що при проведенні ефективної пенсійної реформи в інтересах людей необхідно враховувати такі фактори.

1. Без розвитку економіки ніколи не буде бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. Стимулювання підприємництва, створення умов для конкуренції дозволить створювати робочі місця. Відповідно, зростуть і відрахування в Пенсійний фонд.

Створення тільки 500 тисяч робочих місць дозволить збільшити відрахування до Пенсійного фонду на 4 мільярди гривень на рік. При цьому вся пенсійна реформа затівається заради економії 2,5 мільярда гривень на рік.

2. Пенсійна реформа не дасть ефекту, поки половина економіки знаходиться в тіні. Зокрема, компаніям повинно бути вигідно платити легальну зарплату.

В Україні одні з найвищих соціальних відрахувань. Українець платить в соціальні фонди 36% зарплати, тоді як житель США - 27%, ЄС - 19%. У результаті, близько 120 мільярдів гривень зарплат на рік видаються в конвертах.

Виведення зарплати з тіні дозволить збільшити надходження до Пенсійного фонду на 42 мільярди гривень, що майже удвічі перевищує нинішній дефіцит ПФ.

3. Бюджетні кошти повинні витрачатися на реформи, а не на проїдання. Дефіцит Пенсійного фонду повинен покриватися не за рахунок малозабезпечених, а за рахунок бюджетної економії. Необхідно скоротити витрати на утримання депутатів, чиновників, а також ліквідувати схеми розкрадання держбюджету.

4. Однією з цілей реформ повинно стати зростання соціальних стандартів. Зокрема, необхідно переглянути споживчий кошик і таким чином домогтися збільшення мінімального прожиткового мінімуму, мінімальних пенсій і зарплат.

5. Поки за тривалістю життя Україна займає 113 місце у світі, підвищувати пенсійний вік не гуманно. Робити це можна тільки після поліпшення системи охорони здоров'я.

Крім того, людям, старшим за 50 років, знайти роботу майже неможливо. Це означає, що країні потрібна система перекваліфікації. Необхідно дати людям можливість бути конкурентними на ринку праці аж до досягнення пенсійного віку.

І найголовніший висновок: жодна реформа не матиме змісту і не буде підтримана людьми, якщо влада не почне реформи з себе. Зараз усе тримається тільки на силі страху, але репресіями не проведеш реформи і не побудуєш процвітаючу країну.

Сьогодні люди розуміють, що їх хочуть обдурити, але саме довіра є необхідною умовою успішних реформ. Пора зрозуміти, що одночасно красти і займатися реформами неможливо.