Золото долару не конкурент

Золото долару не конкурент

Нова світова валютна система повинна базуватися на сукупності кількох національних грошових одиниць - долара, євро, єни, фунта, юаня - і створити можливість включення нових національних валют до цього кошика.
Понеділок, 21 березня 2011, 14:30
Юрій Гава, кандидат економічних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Остання фінансова криза поставила питання про ефективність та відповідність вимогам часу світової валютної системи, започаткованої 1944 року в місті Бреттон-Вуд, США, і остаточно оформленої під час Ямайської конференції 1976-1978 років.

Першою світовою валютною системою була система золотого стандарту. Вона проіснувала з початку 19 століття до середини другої половини 20 століття.

Особливістю системи золотого стандарту було те, що національні валюти, в тому числі і долар, мали визначений золотий вміст. Уряди країн зобов'язувалися обмінювати паперові гроші на золото. Співвідношення різних валют - валютний курс - визначалося на основі співвідношення золотого вмісту кожної з валют.

Бреттон-Вудська валютна система обмежила обмін паперових грошей на золото, а в 1976-1978 роках повністю його скасувала. Починаючи з 1976 року, валютний курс визначається на основі вмісту вартості товару в тій чи іншій національній валюті.

Реклама:

Якщо, скажімо, гамбургер у США коштував 2 долари, а в Великобританії - 1 фунт стерлінгів, то валютний курс долара до фунта дорівнював два до одного.

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 років виявила неспроможність Бреттон-Вудської валютної системи. Оскільки паперові гроші не були більше залежні від золотого вмісту, в урядів країн виникла можливість друкувати їх стільки, скільки, на їх думку, потребує економічна система.

В інформаційному просторі існує думка, що світова криза виникла на основі безконтрольного випуску доларів урядом США. З такою думкою важко погодитись, оскільки уряд надруковані гроші не роздавав усім охочим "на вулиці".

Федеральна резервна система, як і будь-який центробанк, видавала валюту з умовою повернення, та ще й під відсоток, тобто видавала кредит. Відтак, долари брали лише ті країни або економічні суб'єкти, які інвестували у виробництво. Далі валюта повинна принести дохід, яким можна буде розрахуватися з ФРС.

Долар був підкріплений борговими зобов'язаннями інших економічних суб'єктів. Це було вигідно уряду США, оскільки інші економічні суб'єкти на залучені долари спочатку могли купити ресурси, вироблені лише у США. Згодом - і в інших країнах, створюючи попит на валюту США, яка перетворилася на світову валюту.

Остання світова фінансово-економічна криза почалася саме в США із сфери нерухомості. Економічні суб'єкти США не розрахували зростання власних доходів в майбутньому, взяли стільки кредитів у ФРС, що неспроможні були їх повернути.

Як наслідок, виникли умови для знецінення національної валюти США. Однак на основі долара у світі відбувається близько 43% товарообігу. Таким чином, знецінення цієї валюти шкодить не лише США, а й усьому світу.

Стає зрозумілим, що долар не може бути світовою валютою. Фактично йде мова про фіаско Бреттон-Вудської валютної системи. Сьогодні пропонується кілька напрямків виходу з цього становища. Зрозуміло, що за своїм змістом нова світова валютна система повинна кардинально відрізнятися від існуючої.

Всі погляди щодо облаштування нової світової валютної системи можна звести до двох головних напрямів. Перший передбачає повернення до системи золотого стандарту, другий - створення світової валюти на основі кошика кількох валют.

Ідею повернення до системи золотого стандарту можна було б і проігнорувати, якби не її популярність у деяких країнах та серед ключових посадовців.

У Південній Кароліні, США, сенатор Лі Брайт виступив з ідеєю на законодавчому рівні ввести нову валюту в межах штату. Вона повинна бути виготовлена із золота, срібла чи їх сплаву. Така валюта, на думку сенатора, убезпечить штат від нових втрат під час фінансово-економічних криз у майбутньому.

Ще два штати США - Вірджинія та Джорджія - розглядають аналогічні методи як засіб боротьби з фінансово-економічними кризами.

Про нову валютну систему, підкріплену дорогоцінними металами, говорить навіть президент Світового банку Роберт Зеллік. "Нова система повинна, очевидно, включати золото як міжнародний стандарт, який буде слугувати показником очікуваного ринками рівня інфляції", - говорить він.

Ці погляди ілюструють тенденцію повернення в минуле. Слід чітко сказати: система золотого стандарту відіграла велику роль у формуванні світової валютної системи, але вона була актуальна лише на певному історичному проміжку. Події 20 століття яскраво показали неспроможність золота бути грошима.

Система золотого стандарту ділиться на етапи: золотомонетний, золотозлитковий і золотодевізний. З кожним етапом золото виводилося з обігу. Спочатку золото в обігу існувало у вигляді монет, потім - злитків, а ще пізніше - девізів.

Головною причиною виведення золота з обігу була не лише його незручність як посередника. Річ у тім, що кількість золота була стабільною, а вартість товарів в економічній системі постійно змінювалася. Таким чином, золото не могло бути еквівалентом у мінливих економічних системах.

Як відомо, гроші виконують свої функції лише тоді, коли їх вартість збігається з вартістю товарної маси. Це забезпечує збереження масштабу цін, а значить, і прогнозованості в економічній системі. Якщо кількість товарів коливається, а вартість грошей залишається стабільною, втрачається масштаб цін.

Гроші відриваються від товарів і живуть відносно самостійно, оскільки вони підкріплені золотом, яке має свою вартість. Виходячи з цього, зміна вартості товарної маси виявляє неспроможність золота бути грошима.

Двадцяте століття було багатим на значні події, які вплинули на кількість товарів в обігу. Передусім - Перша світова війна. Під час війни країни-учасниці потребують стрімкого зростання ВПК, а це вимагає додаткових грошових ресурсів.

Країни друкують додаткові банкноти, "розсіюючи" їх золотий вміст. З часом відбувається девальвація, а відтак - і економічна криза. Друга світова війна - наступна подія з цього ж сценарію. Світова криза перевиробництва 1929-1933 років теж завдає удару по золоту як грошовому еквіваленту.

Втім, золото не може бути грошима не лише через кризи. Фіксована кількість золота неспроможна забезпечити стрімке зростання провідних економік світу та їх товарного обороту. Кількість товарів збільшується, потреба в їх забезпеченні зростає, а об'єми золота залишаються обмеженими.

Його видобуток був значно повільніший за зростання кількості товарів. Саме цей сценарій спостерігався у 1960-1970 роках. І саме він був основною причиною відходу від золота під час Ямайської конференції 1970-х років. Отже, не лише кризи, а й економічні піднесення заперечують можливість золота бути грошима.

Залишається лише дивуватися тим, хто пропонує повернутися до системи золотого стандарту. За цієї системи разом з унеможливленням криз, пов'язаних з девальвацією національних одиниць, унеможливиться і економічне зростання.

Свіжішою є думка про те, що нова світова валютна система має базуватися на сукупності кількох національних грошових одиниць. У цю систему слід включити валюти найпотужніших економік - долар, євро, єну, фунт стерлінгів, юань - і створити можливість включення нових національних валют до цього кошика.

Це забезпечить стійкий масштаб цін грошової одиниці серед ключових гравців і унеможливить вплив однієї економіки на всі інші, як у випадку з доларом. Валюта, як і раніше, буде підкріплена товарами, які виробляються в системі, але в жодної з країн не виникатиме спокуси протекції власної валюти у світовому масштабі.

Крім того, кризи в одній країні будуть балансувати з піднесенням в інших. Відтак, світова валюта об'єктивніше відображатиме всю світову економіку, а не її частини.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: