Хоча Швеція і маленька країна, її досвід у подоланні фінансової кризи початку 1990 років може стати цінним уроком для інших.

Шведська криза почалася у 1991 році з першого великого банкрутства на фінансовому ринку. Потім були інші кризові події.

1. Глибока криза вразила більшу частину банківської системи. Одна установа збанкрутувала, інша частина системи потребувала термінової урядової допомоги.

2. Вартість нерухомості впала на 35% за чотири роки. Ціни на звичайні акції впали на 55% за трирічний період.

3. Незважаючи на процентну ставку центрального банку у розмірі 500%, було неможливо захистити шведську крону, яка штучно підтримувалася щодо попередника євро - європейської валютної одиниці, або екю. Крона знецінилася приблизно на 25% восени 1992 року, через рік після початку кризи.

4. Криза призвела до різкого зниження ділової активності. ВВП впав на 7% за три роки, безробіття виросло на 7% за п'ять років.

5. За трирічний період державний борг збільшився на 50%, дефіцит бюджету склав 12% ВВП. Падіння ВВП призвело до зниження доходів від податків, а зростаюче безробіття - до автоматичного збільшення витрат на соціальні потреби.

Хоча криза, що почалася у Сполучених Штатах в 2007 році, з того часу поширилася по всьому світу, майбутнє економіки США цілком безхмарне - остаточне глобальне економічне оздоровлення.

Якщо припустити, що Штати переживають типову фінансову кризу, то можна очікувати, що ВВП у 2009 році також впаде. Безробіття досягне 12%, а валова сума державного боргу збільшиться на 50%, що відповідає приблизно 90% ВВП.

Але якщо США скористаються шведською моделлю, то виявиться, що найгірші проблеми банківського сектора вже у минулому. Тим не менш, якщо говорити про фінансові проблеми та реальний спад економічної активності, то у майже вся економічна криза у Сполучених Штатів ще попереду.

У Швеції падіння ВВП тривало три роки, а потім економіка піднялася завдяки різкому збільшенню експорту через сильне знецінення крони, з щорічним збільшенням обсягу випуску продукції в середньому на 10% за два роки.

США навряд чи повторять цей досвід. Фінансова криза і криза валютна часто пов'язані між собою, але ми не бачили цього у Штатах. Натомість, що парадоксально, долар, принаймні донедавна, якось підтримувався кризою.

Хоча Америка є епіцентром кризи, її державні боргові зобов'язання продовжують вважатися найбільш безпечними інвестиціями у світі.

Чи зніме полуду з очей зростання бюджетного дефіциту? Можна уявити два сценарії, за якими будуть розвиватися події для долара у наступні п'ять років.

Перший сценарій - долар збереже свої позиції або навіть трохи підніметься. Згідно з другим сценарієм, спад в економіці США і зростаючі фінансові проблеми призведуть до різкого падіння американської валюти. Деякі оцінки показують, що долар треба знецінити на 40%, щоб збалансувати міжнародні платежі США.

Жоден із сценаріїв не підходить ні для Європи, ні для решти світу. В останні десятиліття зростаючі азійські економіки, а також економіки Євросоюзу, зокрема, Німеччини та країн півночі Європи, зростають на основі експортної бази.

У підсумку, зростання у цих країнах залежить від попиту у США, а їхні промислові сектори стали занадто великими, щоб бути сумісними з довгостроковим балансом.

Таким чином, обидва ці сценарії, здається, не дозволяють зростанню економіки за рахунок експорту стати успішною стратегією.

У будь-якому випадку багаті європейські країни постраждали б від незмінного структурного занепаду у виробництві. Багато у чому спад, який ми зараз бачимо у європейському виробництві, не є результатом тимчасових економічних змін, а є частиною довгострокового регулювання розміру промислового сектора.

Хоча великі європейські країни почали захищати свою промисловість, на період, поки триває криза, вони, безсумнівно, не досягнуть успіху, тому що жодна країна не може зупинити структурне регулювання, пропонуючи субсидії.

Більш того, протекціоністські заходи збільшать фінансові проблеми, а це, врешті-решт, посилить міжнародну економічну кризу і відстрочить економічне одужання.

Але дуже просто говорити, що треба зробити. За відсутності будь-якого "чудесного зцілення" середньостроковою метою має бути відновлення та посилення структур міжнародного економічного і торгового співробітництва.

Важливими причинами поточної кризи були дисбаланс у міжнародній торгівлі та потоки капіталу, які зростали протягом багатьох років, і при цьому ніхто не брав на себе відповідальність за наслідки.

Заходи з усунення наслідків повинні включати заповнення внутрішнього ринку. Тільки коли у Європи буде динамічний внутрішній ринок, ми зможемо спостерігати збалансований економічний ріст у Європі.

Досягнення цієї мети сьогодні важливіше, ніж будь-коли, тому що пройде ще деякий час, перш ніж США зможуть знову взяти на себе роль локомотива світової економіки.

Авторське право: Project Syndicate, 2009.

Переклад з англійської Тетяни Грибової