Джентльменська рулетка (продовження)

Джентльменська рулетка (продовження)

Ситуація буде виглядати таким чином. Якійсь Пол Манафорт або хто-небудь з його колег, хто підпадає під марку "кращі закордонні технологи", запатентують гасло типу "Спільними зусиллями переборемо майбутнє". Це гасло буде супроводжувати всю кампанію Парт

Вівторок, 19 червня 2007, 14:27

Початок статті читайте тут

Ціль перша: максимально спільними зусиллями протистояти Блокові Юлії Тимошенко, створюючи передумови для широкої коаліції (НУ+ПР) у майбутньому парламенті. Основний інтерес "Нашої України" у даній ситуації: Президентові необхідно показати, що його політична сила може бути успішніша за Блок Юлії Тимошенко, інакше під сумнівом буде висування Ющенка на другий президентський термін.

Ціль друга: боротьба за бонуси. Чим менше партій пройдуть у парламент – тим більші будуть бонуси. Тобто, кількість мандатів, що виявляться в залишку після процентного поділу основної частини депутатських місць. Природно, ці бонуси будуть пропорційно поділені між фракціями. Оскільки Партія Регіонів є лідером електоральних симпатій, вона може претендувати на найбільшу кількість бонусів і на розширення за їхній рахунок фракції.

У цьому зв'язку є сенс декодувати деякі слова Бориса Колеснікова, сказані в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" 9 червня 2007 року. Коли Колесніков обіцяє "закидати електорат шапками кращих закордонних технологів", це варто сприймати зовсім в іншому розрізі. Борис Вікторович має на увазі, що політичні технологи будуть створювати димову завісу, ширму для того, щоб потай здійснювалися глобальні фальсифікації, у результаті яких Партія Регіонів зможе поліпшити свій результат зразка 2006 року.

Реклама:

Немає в Партії Регіонів додаткового ресурсу, крім адміністративного! Усі соціологічні опитування показують, що в Харківській і Дніпропетровській областях відбувається зниження електоральної активності, падає рейтинг Партії Регіонів. А якщо в Харкові популярність ПР упала на 30%, то за рахунок яких регіонів вона могла прирости?

Та й політична логіка підказує: результат Партії Регіонів у 2006 році був продиктований тим, що партія знаходилася в опозиції і викликала симпатії в протестного електорату. За рік ситуація помінялася: ПР стала партією влади.

Ситуація буде виглядати таким чином. Якійсь Пол Манафорт або хто-небудь з його колег, хто підпадає під марку "кращі закордонні технологи", запатентують гасло типу "Спільними зусиллями переборемо майбутнє" (до речі, пляшка за підказку!).

Це гасло буде супроводжувати всю кампанію Партії регіонів, але насправді основні кошти будуть витрачені саме на підкуп виборчих комісій. Реальне гасло Партії Регіонів і її керівництва – "Щоб у нас усе було, і нам за це нічого не було", звісно, озвучуватися не буде.

До речі, аналогічне гасло й аналогічні дії можна прогнозувати й у таборі "Нашої України", котра щодо Партії Регіонів є близнюком-братом – але на іншому електоральному полі. "Кто более матери-истории ценен?", - запитав би в даній ситуації Маяковський.

Пригадується фільм Баррі Левінсона "Хвіст махає собакою", в якому кампанія була проведена одними людьми й одними коштами, а лаври пожали інші, котрі придумали банальний ролик зі слоганом "Коней на переправі не міняють". Так буде і зараз.

Однак план Ріната Ахметова – при всій його простоті й геніальності – досить уразливий. Проведений нами СВОТ-аналіз показав, що в проекті "Партія Регіонів імені Ахметова" - занадто багато "ахіллесових п'ят". Якщо переваги і можливості – очевидні, то погроз і недоліків – більш ніж досить. Політичне життя розвивається аж ніяк не за корпоративними і бізнесовими законами.

Отже, погроза перша: Ахметову необхідно буде провести рішення про список через з'їзд партії. А це – аж ніяк не так безболісно, як може здатися на перший погляд. Звичайно, за останній рік чимало регіональних лідерів партійних організацій, що раніше орієнтувалися на Януковича або Клюєва, перейшли в табір Ахметова. Але багато в чому ситуація на з'їзді буде залежати від керівних органів, в яких Ахметов не може похвалитися більшістю.

Роль секретаріату або будь-якого іншого апаратного органа, допущеного до технічного процесу підготовки з'їзду, колосальна. Не варто забувати, що Сталін спочатку був просто генеральним секретарем ЦК – людиною із секретарськими функціями, керівником апарата, але це привело його до необмеженої влади.

Погроза друга: ніхто не може вгадати склад коаліції після виборів. Звичайно, Ахметов зараз намагається вибудувати систему, за якої єдино можливою була би коаліція ПР + НУ. А якщо раптом усередині НУ переможуть ті сили, що виступлять за створення помаранчевої коаліції – разом з БЮТ? Що користі від витрачених грошей?

Погроза третя: у бізнес-плані Ахметов розглядає варіант, відповідно до якого саме він стане ключовою фігурою в економічному житті країни, вибудовуючи складні комбінації і будучи центральною крапкою у великій системі відносин між кланами, фінансово-промисловими групами і транснаціональними корпораціями. Ахметов може вибудувати відносини по лінії "Ахметов – Фірташ" і по лінії "Ахметов – Гайдук" (в обох випадках пішовши на деякі поступки). Під роздачу при цьому може потрапити група "Приват". Однак хто сказав, що Коломойський не виявиться хитрішим та вдалішим, і вже до осені ми можемо стати свідками об'єднання інтересів Коломойського і РосУкрЕнерго?

Погроза четверта: "Великий результат" "принижених й ображених". Уявіть собі наступну картину. Проходить перший етап з'їзду ПР, на якому визначаються засади формування партійного списку. А у вересні група незадоволених (наприклад, Микола Азаров) заявляють про свій вихід з Партії регіонів і перехід в БЮТ. Фантастика? Анітрохи. З'являвся ж Азаров на трибуні Майдану в грудні 2004 року? Але такий крок кожної зі знакових фігур може привести до істотного падіння рейтингу партії – валиться міф про монолітність Партії Регіонів, розкриваються протиріччя.

Погроза п'ята: Янукович знаходить нового спонсора і виступає на рівних з Ахметовим. За наявними даними, у ролі такого спонсора може виступити міністр палива та енергетики Юрій Бойко. У такому випадку Янукович може залишитися господарем становища в партії і навіть претендувати на посаду прем'єр-міністра після виборів.

Погроза шоста: вибори можуть бути зірвані або визнані нелегітимними. В принципі, зрив не настільки небезпечний: ті, хто націлені на фальсифікацію виборів, можуть відкоригувати "явку" на виборчі дільниці, дотягнувши число до необхідних 51%. А от визнання виборів недійсними вже після того, як парламент почне свою роботу – річ неприємна. Але цілком можливо, що Конституційний Суд визнає укази Президента неконституційними вже після виборів. Виходить – гроші на вітер!

Погроза сьома: Президент може попросту "кинути". Це – у його стилі, як показав досвід останніх місяців. Будь-який з планів Ахметова передбачає те, що його союзником буде Президент Ющенко – принаймні, на найближчу перспективу. А якщо не буде? А якщо завтра підуть листи із Західної України – з обвинуваченнями на адресу Президента? Президент може викликати до себе Ахметова і сказати: "І радій би допомогти, та в Тернополі вирішили, що це буде негарно".

В принципі, в Ахметова залишається ще один непоганий варіант – попросту заробити на цих виборах, граючи не тільки на "тотусі", але й у "вірю – не вірю". Уявіть собі ситуацію. Зустрічаються Рінат Леонідович і Віктор Федорович. "Ну що, як і домовлялися? 50:50?" – "Без базару!". Вдаряють по руках.

При цьому виявляється, що Янукович може оплатити лише 30% загального списку (дивимося вище розцінки і згадуємо арифметику) – а це десь 600 мільйонів. Гроші передаються в загальний фонд, яким, як ми пам'ятаємо, керує Борис Колесніков – друг дитинства Ріната Ахметова. І саме ці гроші йдуть на оплату всієї (УСІЄЇ!!!) виборчої кампанії ПР. А от чи вкладе в загальний "казан" свої кошти Рінат Ахметов – про це будуть знати тільки він і Колесніков. Так само як і про суми, реально витрачені на кампанію. Янукович ризикує опинитися в ситуації "за моє жито мене й бито".

Ось така собі джентльменська рулетка... До речі, назву для статті взято з однієї давньої англійської гри. Джентльмени – без штанів - сідають за стіл і роздають карти. Під стіл лізе дама і робить певні дії з певними органами того чи іншого джентльмена. Задача джентльмена – продовжувати гру, не видаючи себе і своїх відчуттів. Джентльмен, що видав себе - програє. Джентльмен, що програв, лізе під стіл і гра продовжується...

Будемо сподіватися, що Рінат Ахметов не розучився грати в карти і гідно зіграє в ході показового матчу восени 2007 року.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: