Бонжур, Москва. Как Ощадбанк может заставить Россию заплатить 1,3 миллиарда

Бонжур, Москва. Как Ощадбанк может заставить Россию заплатить 1,3 миллиарда

Вторник, 18 декабря 2018, 10:30 -
Андрей Гудзенко/LIGA.net
Украинский Ощадбанк четыре года готовился, чтобы победить Россию в Арбитражном трибунале в Париже. Как теперь получить от оппонента миллиардную компенсацию? (укр)

"Ще у 2014 році, розуміючи, що відбулося та ще може відбутися з банком через анексію Криму, ми усвідомлювали, що будемо шукати механізми компенсації збитків. Я тоді дав розпорядження дуже детально все документувати.

Ми фіксували все, що відбувається з кримським відділенням: збирали службові записки, розшифровки телефонних розмов, відеодокази та скріншоти у соціальних мережах",  розповідає ЕП голова правління Ощадбанку Андрій Пишний.

Збір детальної доказової бази виявився недаремним: пізніше усі ці матеріали були використані для позову Ощадбанку проти Росії.

Через чотири роки після цих подій Арбітражний трибунал у Парижі виніс вердикт на користь Ощадбанку: стягнути з Російської Федерації збитки, яких зазнав банк внаслідок анексії Криму, у розмірі 1,3 млрд дол.

Реклама:

Того ж дня російське Мінінстерство юстиції заявило, що Росія не визнає рішення міжнародного арбітражу і не буде компенсовувати збитки Ощадбанку. Аргумент росіян  "відсутність в арбітражу юрисдикції на розгляд позову".

Що означає це рішення міжнародного суду, про що свідчить реакція Росії і чи є в Ощадбанку шанси на компенсацію збитків?

Про судовий процес

Судовий процес Ощадбанку проти Росії безпрецедентний анексія Криму не визнана ні Україною, ні світовою спільнотою.

 
У коробках — позов Ощадбанку. Обсяг — понад 30 тис сторінок
фото автора

Розпочати процедуру юридичного оскарження Ощадбанку дозволив двосторонній договір про взаємний захист інвестицій від 1998 року, підписаний та ратифікований Росією.

"У договорі визначені поняття експропріація та територія. Це надзвичайно важливо. РФ розповсюдила свій ефективний контроль на території Криму  це факт. Нам потрібно було знайти баланс та аргументувати в суді, що ми є кваліфікованим інвестором. Оскільки ефективний контроль з боку Росії очевидний, отже, відповідальність РФ теж очевидна", пояснює Пишний.

Перед Арбітражним трибуналом виступив експерт з міжнародного публічного права Малкольм Шо. Він додатково обґрунтував, що істотним у цій справі є не лише те, що Росія встановила ефективний контроль у Криму, але й пред'явила претензії на суверенне право власності. Трибунал погодився з його висновками.

За словами голови Ощадбанку, такі претензії в поєднанні з ефективним контролем не могли не мати наслідків у контексті двостороннього договору про захист інвестицій.

Обираючи юридичного партнера для судової справи, Ощадбанк розіслав запрошення десятьом юридичним компаніям шість з них відмовилися. Одна з найбільш поширених причин  юристи не бачили перспективи.

"Найбільш адекватною та професійною нам здалася пропозиція компанії Quinn Emanuel Urquhart&Sullivan LLP", згадує Пишний.

Перше повідомлення про претензії з боку української сторони Росія отримала в липні 2015 року. У РФ, як і передбачає процедура, було півроку на відповідь. Потім в рамках арбітражного процесу у російської сторони було ще дві паузи  по три місяці. Росія жодного разу не відреагувала.

"Російська сторона мала доступ до всіх документів. В кінці кожного дня судового процесу вона отримувала повні стенограми судових засідань. Ми стежили, щоб права відповідача були повністю дотримані", наголошує Пишний.

У листопаді 2018 року Міжнародний арбітраж задовольнив вимогу Ощадбанку щодо компенсації збитків, завданих внаслідок анексії Криму з боку Російської Федерації.

Сума відшкодування — 1,3 млрд дол та відсотки, які будуть нараховуватися з моменту ухвалення рішення до моменту фактичної компенсації.

У сумі збитків — втрата не тільки активів, але й гудвілу прибутку, який банк міг би отримати, продовжуючи діяльність на півострові.

За інформацією Ощадбанку, майже половина суми компенсації — це кредити компанії Active Solar LLC, яка належала сім'ї Клюєвих, та недоотримані доходи у вигляді відсотків.

Згідно з рішенням трибуналу, Російська Федерація повинна негайно сплатити 1,111 млрд дол.

Сума, яка підлягає негайній сплаті, складається з втрати активів 598 млн дол, втрати майбутнього прибутку 484 млн дол, втрачених активів третіх осіб та втраченого забезпечення за транзакціями з іншими філіями  29 млн дол.

Трибунал також присудив сплатити витрати на арбітражне провадження (3,7 млн дол) та попередню суму відсотків (USD LIBOR +2% — 180 млн дол) за період з 31 березня 2014 року до 2 листопада 2018 року. За кожен день несплачених відсотків сума зростатиме приблизно на 97 тис дол.

Рішення міжнародного арбітражу має юридичну особливість: воно остаточне, обов'язкове для сторін і не може бути оскаржене в апеляції. Останній варіант можливий лише у випадку подання позову про скасування у місцевий суд Парижа, проте підстави для цього дуже обмежені.

Відповідно до міжнародного права, скасування можливе у випадку, якщо арбітражний трибунал неправомірно вирішив, що справа є або не є підвідомчою йому, були порушення при призначенні трибуналу, трибунал не дотримався свого мандату або таке рішення порушує міжнародний публічний порядок.

Ще одна підстава — порушення правової процедури та недотримання принципів справедливого судового розгляду.

Короткі висновки трибуналу

Трибунал розуміє, що існує розбіжність між Україною та Росією щодо суверенного статусу Кримського півострова. Трибунал не надає жодних коментарів щодо законності дій РФ.

Трибунал не приймає позиції, що Кримський півострів не покривається угодою про захист інвестицій через спір між Україною та Росією щодо того, хто де-юре має над ним суверенітет.

Для визначення юрисдикції не важливо, що інвестиції були зроблені до анексії.

На аргумент РФ про те, що інвестиції України не були вкладені в економіку Росії, трибунал дав відповідь: Росія отримувала економічну вигоду від діяльності кримських філій Ощадбанку протягом двох місяців — до кінця травня 2014 року.

Росія порушила свої зобов'язання відповідно до угоди про захист інвестицій через дії власних збройних сил та парламенту, Банку Росії, так званих органів кримської влади і так званих сил самооборони Криму.

Ланцюгова реакція

Перемога Ощадбанку створює юридичний прецедент.

"Інші державні та квазідержавні організації можуть його використати. Річ у тім, що це рішення визначає державний банк як інвестора, що робить можливим захист його прав на відповідну двосторонню угоду", — роз’яснює старший юрист ЮФ Evris Ян Ахрамович.

Таких організацій чимало — РФ націоналізувала в Криму майно й інших акціонерних товариств. Вони хоч і не є державними організаціями, але більша частина акцій таких підприємств належала державі Україна.

Приклад такої націоналізації, за словами Ахрамовича, — привласнення майна суднобудівного заводу "Море" у Феодосії.

"Оскільки рішення щодо Ощадбанку базується на положеннях угоди про сприяння та взаємній захист інвестицій між Україною та Росією, то будь-який кримський інвестор здатний довести факт заподіяння шкоди його бізнесу з боку РФ та отримати позитивне рішення", — резюмує адвокат, керівний партнер АО Suprema Lex Вiктор Мороз.

Хто компенсує збитки

Юристи попереджають, що виграш у Парижі — ще не кінець.

Уже зараз і Пишний, і опитані ЕП юристи визнають: рішення суду — переломний момент в суперечці, але коли справа стосується виплати компенсації, то він аж ніяк не завершальний.

За словами Мороза, Нью-Йоркська конвенція дозволяє Ощадбанку піти двома шляхами.

Перший — шукати майно РФ або російських державних компаній в інших державах, накладати на них арешт і реалізовувати з торгів для погашення боргу.

Другийзамінити кредитора у відносинах РФ з іноземними контрагентами, де Росія виступає кредитором.

"Реалізацію процедури заміни кредитора ускладнить необхідність отримання згоди РФ на таку заміну", — прогнозує Ахрамович.

Читай также
Андрей Пышный: Если "Укрпочта" хочет быть банком, то банкам нужно дать торговать чайниками и гречкой

На його думку, якщо оцінювати шанси Ощадбанку на отримання присудженої компенсації, то вони "неодмінно високі".

Рішення обов'язкове для виконання, а міжнародне право передбачає для цього достатньо механізмів.

За словами Мороза, обидва варіанти вимагатимуть багато часу для їх реалізації, однак вони можуть стати успішними.

Зважаючи на публічну позицію Росії, шанси на те, що офіційна Москва погодиться на переговори і визнає рішення суду, невисокі. Ймовірно, РФ намагатиметься скасувати рішення трибуналу.

"Заяви РФ про те, що вона не визнає рішення арбітражного суду, безпідставні. Переконаний, що вони не будуть ефективними у разі подання Росією позову про скасування рішення. Після ухвалення рішення у нас жодної комунікації з російською стороною не було. Ми розуміємо, яким може бути їхній наступний крок і готуємося до нього", — зазначає Пишний.

Реклама: