За что преследуют волонтеров и законно ли это

Понедельник, 26 сентября 2022, 09:17
Какие товары относятся к гуманитарной помощи, какие действия государство считает "незаконным использованием" и почему правоохранители гоняются за волонтерами? (укр)
партнер EVERLEGAL


Инновации в действии

Останнім часом у ЗМІ все більше з’являється новин про проведення обшуків у волонтерів та благодійних організаціях з підозрою їх в розкраданні гуманітарної допомоги. 

Наприклад, нещодавно обшукали відомого львівського художника Олеся Дзиндру, а також оселю відомого волонтера та борця за мову Святослава Літинського. 

За розкладання гуманітарної допомоги під час воєнного стану передбачена страшна санкція — позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з конфіскацією майна. 

Що таке кримінальна відповідальність за розкрадання гуманітарної допомоги?

З початку нового витоку військової агресії РФ проти України законодавець значно спростив процедуру ввезення гуманітарного вантажу в Україну та визнання певних товарів саме гуманітарною допомогою. 

Водночас, прийняв закон, який доповнював Кримінальний кодекс України статтею №201-2 — Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.

Насамперед пропонуємо з’ясувати, що є предметом кримінального правопорушення, а саме гуманітарною допомогою, які товари чи предмети такою вважаються та з якого моменту. 

Контрольна закупка. Як справи за "продаж гуманітарки" стали пасткою для волонтерів

У законі "Про гуманітарну допомогу" міститься визначення терміну та набір характеризуючих ознак. Зокрема, зазначено, що гуманітарною допомогою є цільова адресна безоплатна допомога в грошовій чи натуральній формі, яка: 

  • може надаватися у вигляді безповоротної фінансової допомоги; добровільних пожертвувань; виконання робіт; надання послуг.
  • надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів (тобто безкоштовно – прим. автора)
  • надається отримувачам (!) гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю [ ].... а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії. 

Закон також визначає, що донорами є юридичні особи, які добровільно надають допомогу, а отримувачами — юридичні особи, зареєстровані в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. 

У законі навіть наводиться перелік, хто може бути отримувачем, зокрема, благодійні організації, громадські та релігійні організації, Червоний хрест, реабілітаційні установи тощо.

Тобто у розумінні профільного закону, товар вважатиметься гуманітарною допомогою, якщо він був переданий від юридичної особи – донора до юридичної особи — отримувача безкоштовно та з конткретною метою (наприклад, для захисту держави від збройної агресії).

То яким боком тут волонтери, скажете ви? І будете праві, тому що про волонтерів чи хоча б про фізичних осіб немає жодної згадки, іншими словами, профільний закон взагалі не регулює індивідуальну гуманітарну діяльність фізичної особи, вони, в розумінні закону, не можуть бути ані донорами, ані отримувачами такої допомоги. 

Законодавець напевно не уявляв, що звичайні українці будуть так активно займатися забезпеченням фронту, тож прописував закон, напевне, під різні міжнародні організації. 

Про це свідчить і те, як у законі розписано процедуру отримання допомоги, мовляв донор повинен спершу надіслати лист отримувачу, той повинен надати письмову згоду на отримання допомоги. 

Надалі товар визнається гуманітарною допомогою рішенням ОДА чи інших адміністрацій і провозиться через митницю за спеціальною процедурою. 

Це загальний порядок, але з початком війни уряд прийняв Постанову №174, "Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану", яка спрощує порядок ввезення гуманітарної допомоги.

Зокрема, у ній зазначається що на період дії воєнного стану пропуск гуманітарної допомоги від донорів здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар. А сам товар визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом. 

Іншими словами, перевізнику достатньо заявити на митниці, що він везе гуманітарний вантаж і такий товар автоматично визнається гуманітарною допомогою. 

І одразу ж питання. Чи буде вважатися гуманітарною допомогою товар, який придбаний волонтером за власні кошти, задекларований як гуманітарний вантаж на митниці, та привезений в Україну з метою передачі (або продажу) для потреб ЗСУ?

Поки Ви думаєте, поговоримо про суб’єкт злочину.

Як зазначалося вище, гуманітарна допомога в розумінні профільного закону повинна передаватися від донорів (юридичних осіб) до отримувачів гуманітарної допомоги. 

Нагадаю, що в теорії отримувачами гуманітарної допомоги повинні бути юридичні особи зареєстровані Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, який ведеться Міністерством соціальної політики України. 

Напрошується думка, що "незаконно використовувати" гуманітарку могли би хіба отримувачі (тобто працівники юридичних осіб) і повинен бути спеціальний суб’єкт злочину.

Проте, законодавець в диспозиції ст. 201-2 КК України чітко не визначає коло суб’єктів, роблячи можливим притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що не є суб’єктами отримання гуманітарної допомоги. 

Іншими словами, будь-хто може бути притягнений за незаконне використання гуманітарної допомоги. Малочисельна судова практика наразі йде шляхом притягнення до відповідальності загального суб’єкта (вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.08.2022 та вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2022)

Що вважається незаконним використанням?

Так за ч.1 ст.201-2 КК України кримінально-караним є (і) продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги; (іі) використання благодійних пожертв чи безоплатної допомоги; (ііі) укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, 

Відповідно до Цивільного кодексу України, під продажем слід розуміти оплатну передачу товару у власність другій стороні (покупцеві). 

Це напевне найбільш чутливий аспект, бо виходячи з диспозиції ч.1 ст.201-2 КК України, де-факто, укладення договору купівлі-продажу майна, яке було визнано гуманітарною допомогою, саме по собі вже містить елементи об’єктивної сторони складу злочину.

Так, вироком Шевченківського районного суд м. Чернівці від 26.08.2022 р. було затверджено угоду з прокурором про визнання винуватості особи, яка "під час передачі разом з автомобілем також передала ключі від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою" (очевидно, що авто було у переліку). 

Також кримінально караним є укладення інших правочинів щодо розпорядження таким майном. В даному випадку КК України не деталізує які саме правочини. 

Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України право розпоряджання є одним з елементів права власності і включає також право передавання майна у тимчасове користування чи володіння третім особам. 

Іншими словами – надали у користування третім особам гуманітарний автомобіль – незаконно розпорядилися. 

Проте важливо пам’ятати, що кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення вищезазначених дій з метою отримання прибутку

Прибутком зазвичай вважається різниця доходів від діяльності над сумою витрат, тобто, це безпосередньо отримана вигода. Зрозуміло, що якщо товар подарований донором і перепроданий, то увесь дохід від продажу вважатиметься прибутком. 

Проте, якщо товар був придбаний волонтером за власні кошти, а потім проданий за ціною первинної купівлі, то таке діяння не мало на меті отримання прибутку та, відповідно, не міститиме складу кримінального правопорушення за ст. 201-2 КК України.

І ще важливо — це мінімальна сума (вартість) товару. Статтею 201-2 КК України визначається, що мінімальним порогом для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення такого діяння у значному розмірі (від 438 900грн). 

Тобто, вчинення вищезазначених діянь на суму менші, аніж встановлено диспозицією ст. 201-2 КК України, не тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності. 

Проблематика 

Проблема в тому, що правоохоронці почули, що "продається гуманітарна допомога" і одразу почали проводити обшуки, вручати волонтерам підозри, не розібравшись в усіх особливостях правового статусу гуманітарки.

Проблема також у тому, що волонтери, ввозячи товар в Україну, декларують його як гуманітарну допомогу, хоча по факту цей товари таким не є, якщо він був придбаний за кошти самих волонтерів. 

У розумінні профільного закону, такий товар має бути подарований донором для безкоштовного розповсюдження в Україні, щоб вважатися гуманітарною допомогою. Якщо це не гуманітарна допомога, то повинна розмитнюватися в загальному порядку. 

У нас же гібридна ситуація виникає, коли не гуманітарний вантаж декларується як гуманітарна допомога з єдиною метою – швидко та без митних зборів доїхати до місця призначення. 

Можливіть декларувати майже будь-який товар як гуманітарний значно прискорила та спростила роботу волонтерів, проте поставила їх діяльність під ризик притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 201-2 КК України. 

Підсумовуючи, ми би рекомендували правоохоронцям та суддям при оцінці незаконного використання гуманітарної допомоги спершу отримати відповіді на такі запитання:

1. чи є товар гуманітарною допомогою у розумінні профільного закону, тобто: 

2. чи був він отриманий від донорів безкоштовно?

3. чи був він визнаний/задекларований як гуманітарна допомога?

4. чи відбувся подальший продаж цього товару третім особам?

5. чи є докази у достатній мірі, які би свідчили, що у результаті продажу особа отримала прибуток?

6. чи досягнуто поріг значного розміру — 438 тис грн?

На нашу думку, якщо хоча б на одне із запитань є відповідь "Ні", то у такому разі відсутня об’єктивна сторона складу злочину.

Олександр Ружицький, партнер EVERLEGAL та Нірмал Вішевник, юрист EVERLEGAL