Фирташ против аграриев

Четверг, 12 апреля 2018, 17:15
Кто заплатит за антидемпинговые пошлины на российские удобрения?
заместитель председателя Всеукраинского аграрного совета, член наблюдательного совета Украинского совета бизнеса


Инновации в действии

Родючі сільськогосподарські землі є найбільш цінним стратегічним активом України.

У 2017 році аграрний сектор, у якому зайнято більше 5% робочої сили, забезпечив нашій державі більше 40% експортної виручки і 14% ВВП.

Однак українські ґрунти виснажуються, стрімко втрачаючи поживні речовини, необхідні для росту рослин.

Це зумовлено недостатнім внесенням добрив через завищені ціни на них.

Найчастіше вартість добрив на внутрішньому ринку на 50% перевищує світові ринкові ціни, а тому аграрії переплачують за них близько 5 млрд грн на рік.

Парадоксально, але ця сума фактично відповідає обсягу дотацій, який уряд надає сільськогосподарському сектору.

Чому аграрний сектор опинився в такому становищі? Причина проста: монопольні ціни на добрива.

Ostchem, найбільший виробник добрив в Україні, зумів переконати уряд обмежити імпорт цієї продукції з Росії.

На перший погляд, обмеження імпорту добрив було продиктовано бажанням Києва переорієнтувати торгівлю з Росії через агресію Москви проти України.

Однак при глибшому вивченні стає очевидним, що особиста вигода взяла верх над національними інтересами. Справа в тому, що олігарх Дмитро Фірташ, власник групи Ostchem, монополізував ринок азотних добрив.

У 2015 році на українському ринку добрив вибухнула криза, що прямо відобразилась на інтересах вітчизняних аграріїв. А роком раніше Ostchem втратив доступ до дешевого російського газу, який група компаній отримувала в результаті "полюбовної" угоди з Газпромом.

Більше того, основний російський виробник газу виступив поручителем за кредитом Газпромбанку, який Дмитро Фірташ власне і використовував для створення групи Ostchem.

Після того, як Ostchem опинився під загрозою банкрутства, Фірташу вдалося вмовити уряд обкласти антидемпінговим митом на рівні 36% російську аміачну селітру, що постачається основним конкурентом групи в Україні.

Ціни на добрива злетіли, однак в українських фермерів не було іншого вибору, окрім як платити більше.

Втім зростання доходів не завадило Ostchem зупинити свої заводи, накопичивши при цьому заборгованість в розмірі майже 63 млн доларів перед вітчизняними дистриб'юторами і сільськогосподарськими підприємствами.

Борг залишається неоплаченим і донині. При цьому підприємства Фірташа відновили свою роботу, однак тепер як сировина використовується не природний газ, а проміжний сировинної продукт - аміак, що імпортується з Росії.

Незважаючи на таку очевидну абсурдність ситуації, обмеження імпорту добрив з Росії на цьому не припинилися.

У 2017 році влада України ввела додаткові антидемпінгові мита, в тому числі 32% мито на імпорт з Росії карбаміду і карбамідно-аміачної суміші (КАС).

Наприкінці березня антидемпінгові мита на весь імпорт аміачної селітри з Росії виросли до 43%, а перед тим під загрозою ембарго опинились в принципі все мінеральні добрива, вироблені в Росії.

Значною мірою аграрний сектор України розплачується за неконкурентоспроможність групи Ostchem.

Представники компанії стверджують, що заводи групи працюють у збиток, а частка газу і аміаку становить близько 80-90% в структурі собівартості добрив.

Це саме по собі означає, що українські фермери субсидують купівлю групою Ostchem російського газу і аміаку, в той час як ціни на них перевищують готові азотні добрива на світових ринках.

Замість збереження монополії на ринку добрив за рахунок фермерів, вирішенню ситуації сприяла б організація більш ефективного виробництва добрив та надання українським хімічним підприємствам доступу до власної сировинної бази.

Деякі вітчизняні виробники вже досягли успіху в цьому напрямі. Наприклад, протягом минулого року Дніпроазот, ще один приватний виробник азотних добрив в Україні, збільшив обсяг продажів карбаміду на внутрішньому ринку в чотири рази.

Проте плани щодо будівництва заводів, які вироблятимуть добрива з вугільного газу, і розширення портових потужностей для перевалки добрив, наприклад, з Перської затоки так і не знайшли державної підтримки.

Починаючи з 2014 року Україна отримала 8,4 млрд доларів від Міжнародного валютного фонду і понад 5 млрд доларів - від Світового банку.

Однак в минулому році донори призупинили подальше фінансування через розбіжності з українським урядом щодо реалізації ключових антикорупційних реформ.

Так, наприклад, однією з причин є небажання Кабінету Міністрів вжити заходів щодо ліквідації монополії Ostchem на ринку добрив.