Из грязи в князи. Как устроить в Украине энергетический ренессанс

Среда, 18 ноября 2015, 10:00
Обязательность установления счетчиков нужно закрепить законом. Люди должны платить за тепло и воду, как за электроэнергию или газ. (Укр.)
Андрей Железный, эксперт Национального экологического центра Украины


Инновации в действии

Левова частка дефіциту бюджету припадає на субсидії на сплату за комунальні послуги.

Чому Україна на державному рівні продовжує видавати силу-силенну субсидій замість того, щоб впроваджувати енергоефективні заходи?

Експерти прогнозують: якщо не зменшити споживання енергії, то потреба в енергетичних субсидіях та пільгах у 2017 році може зрости до 7% ВВП. Але умовою відновлення економіки та платоспроможності українців є зменшення витрат державного бюджету на компенсацію енергетичних збитків.

Оплата квитанцій за ЖКП перевищує 12% сімейного бюджету середньої сім'ї. У Європі такий відсоток називають порогом до "енергетичної бідності". Не дивно, що в Україні третина сімей через низькі доходи стала більш вразливою до зростання тарифів.

На підтримку платоспроможності громадян у 2015-2016 роках уряд витратить  24,4 млрд грн. Більше того - ця сума не включає перехресні субсидії та покриття збитковості для "Нафтогазу", вугільних шахт і ТЕС.

Допоки відсутні теплові лічильники населення ж надалі залишається заручниками державної тарифної політики, бо не мають можливості змінювати розмір своїх комунальних платежів і сплачують за нормами споживання як "за кота в мішку".

Зменшення енергоспоживання - мета реформ в енергетиці

Тягар відсталості енергетики і збитки енергетичних підприємств поглиблюють кризу та зубожіння населення.

В 2015 році державним бюджетом передбачено знову 29,7 млрд грн, для компенскації збитків НАК "Нафтогаз", для чого Міністерство фінансів випускає облігації внутрішнього державного займу, а Нацбанк включає друкарський станок. За таких умов без реформи в енергетиці економічний ренесанс України не має шансів.

Чіткі дороговкази енергетичних реформ окреслені зобов'язаннями України перед Енергетичним співтовариством ще з 2010 року.

Для виконання реформ в енергетиці згідно з міжнародними зобов'язаннями потрібно втілювати нову державну політику підвищення енергоефективності, стимулювання розвитку відновлювальних джерел енергії, зменшення впливу на навколишнє середовище, безпеки та конкуренції на енергетичному ринку.

Недавно Європарламент підтвердив намір допомагати Україні в процесі імплементації угоди про асоціацію з ЄС та у проведенні необхідних реформ.

Український уряд чекає від Євросоюзу фінансової допомоги обсягом 1,8 млрд євро, в тому числі для енергетичних субсидій та стабілізації економіки.

Результати зустрічі підкомітету з макроекономічної та фінансової співпраці України та Євросоюзу засвідчили, що всебічна оцінка реформ в Україні буде здійснюватися не тільки за динамікою антикорупційної політики, а й виходячи з темпів реформ у силових відомствах, судочинстві та енергетичному секторі.

Мета реформ в енергетиці - зменшення рівня споживання палива, а не просто диверсифікація його постачальників. Чи зможе держава реалізувати зміни для енергозбереження, буде очевидним не тільки стратегічним партнерам України, але й пересічному громадянину вже наступної осені.

Дороговкази реформ на шляху до енергозбереження

Для виконання базових зобов'язань України в сфері енергетичної ефективності перед Енергетичним співтовариством необхідно прийняти законодавство згідно з положеннями директиви 2010/31/ЄС про енергетичні характеристики будівель.

Інша директива - 2006/32/ЄС - теж актуальна для України, але їй на зміну в ЄС прийшла вимогливіша директива щодо енергетичної ефективності - 2012/27/ЄС.

Хоч і з відставанням, але Верховна Рада у 2015 році почала енергетичні реформи з голосування за закони про ринок газу, стимулювання енергії з відновлювальних джерел, енергосервісні контракти для впровадження проектів енергозбереження у бюджетних установах із залученням приватного капіталу.

Проте Україна й досі аутсайдер серед країн Енергетичного співтовариства щодо впровадження європейського законодавства. Енергосервісні контракти не створюються, і конкуренцією на газовому ринку "не пахне".

Щоб надолужити відставання з впровадження європейського законодавства щодо енергоефективності, слід до кінця 2015 року подати до Верховної Ради проекти законів про енергоефективність будівель та про облік споживання тепла і води.

Виходить, що реформи в енергетиці пов'язані з початком реформ житлово-комунального сектора. Це унікальна можливість для народних обранців почати справжні реформи в енергетиці та житлово-комунальному господарстві одночасно.

Із грязі в князі

Європейське законодавство у сфері енергоефективності приймали на основі десятиліть успіхів та помилок багатьох країн. Україна має можливість скористатися найкращим досвідом західних сусідів та продемонструвати економічне зростання від зменшення марнотратства енергії.

У колишніх соціалістичних державах впровадження заходів з енергоефективності починалося з обов'язкового обліку споживання електрики, газу, тепла та води, з перевірки відповідності будівель мінімальним вимогам енергоефективності та державної допомоги при проведенні термічної модернізації.

В Україні ж впровадження європейського законодавства для стимулювання енергоефективності депутати почали з розгляду у 2014 році законопроекту про енергетичну ефективність будівель, але направили його на доопрацювання.

Майже рік службовці Державного агентства енергозбереження, Міністерства регіонального будівництва та розвитку, депутати і громадські експерти переписували проект, аби гармонізувати його з європейським законодавством.

Розроблений акт створить правове поле для впровадження системи енергетичної сертифікації будівель незалежними фахівцями за стандартною методикою і функціонування державного фонду із стимулювання заходів підвищення енергоефективності до мінімально допустимого рівня.

Така політика створить умови для стимулювання обізнаності громадян про енергоефективність установ соціального призначення - шкіл, лікарень, адміністративних будівель, а також їх домівок.

Крім того, система дозволить перевірити будівлю на відповідність мінімальним вимогам до енергоефективності, що повинно стати обов'язковою умовою державного фінансування відповідних проектів.

Наразі лічильники тепла відсутні у 65% українських будинків з централізованим опаленням, яке забезпечують котельні, спалюючи 7 млрд куб м газу щороку.

Без будинкового обліку споживання теплової енергії мешканці вимушені платити за понаднормові втрати тепло-транспортуючих мереж, а також за знижену калорійність газу з подальшим його списанням та перепродажем.

Обов'язковість встановлення лічильників тепла та води потрібно закріпити законом, щоб у правовому полі опинилися всі механізми примусу до виконання зобов'язань споживачів та постачальників за прикладом закону про облік газу.

Існує кілька законодавчих ініціатив, покликаних узаконити розрахунки споживачів за тепло та воду лише за показниками лічильника - як за електроенергію чи газ.

У Верховній Раді зареєстровано законопроект №2636, який доповнює закони у сфері теплопостачання та водопостачання вимогою до теплотранспортуючих та водопостачальних компаній забезпечити встановлення лічильників тепла чи водокористування з компенсацією витрат через інвестиційну складову тарифу.

Крім того, експерти Реанімаційного пакета реформ розробили альтернативний проект, який узгоджують експерти ЄС та українські фахівці з реформи ЖКГ.

Аби отримати прозорі відносини між споживачем та постачальником енергії, як в європейських державах, законопроект вимагає, щоб крім даних про фактичні показники лічильника, у квитанціях постачальники енергії надавали абонентам довідкову інформацію про історію споживання та можливості енергозбереження.

Справа за малим: доопрацювати в профільному комітеті законопроект про комерційний облік споживання тепла та води відповідно до сучасних вимог Євросоюзу та проголосувати за нього.

До того ж, народні депутати пообіцяли прийняти такий закон у коаліційній угоді, уряд призначив відповідальним за вирішенням цього питання Мінрегіонбуд у плані дій, а президент вимагає цього у стратегії сталого розвитку "Україна-2020".

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.