Фірташ остаточно отримає облгази

Фірташ остаточно отримає облгази

П'ятниця, 4 травня 2012, 13:09 -
Уряд вийшов на фінішну пряму з продажу держчасток в газопостачальних компаніях, а президент поспішає з приватизацією газорозподільних мереж. Облгази отримають у власність або концесію "трубу". Після цього держава зробить єдині тарифи, і гарантує прибуток бізнесам, які майже монопольно контролює Дмитро Фірташ.

З травня стартує розпродаж держпакетів 48 газорозподільних і газопостачальних підприємств (міськ- і облгазів). Приватизація розпочнеться з дрібних пакетів акцій на фондовому ринку. Більші пакети акцій буде продано на конкурсах.

Наразі відбувається передача цих пакетів акцій від "Нафтогазу" до Фонду держмайна - передано 31 пакет акцій від 1% до 26% статутного капіталу.

Всі 48 пакетів акцій є міноритарними, а тому, скоріше за все, їхній перерозподіл очікувано відбудеться між мажоритарними власниками.

"Акції облгазів практично не ліквідні через низький free-float (долю акцій, що обертаються на відкритому ринку, і може бути придбана усіма бажаючими – ЕП). Тому я б сказав, що особливого попиту на акції цих компаній немає. Виняток можуть становити деякі облгази, які історично платять дивіденди. Великі пакети можуть цікавити лише мажоритарних акціонерів, тримати неліквідні акції в портфелях фонду дуже ризиковано", - вважає аналітик ІГ "АРТ Капітал" Станіслав Зеленецький.

На думку експерта, ціна акцій буде формуватися, ґрунтуючись на мультиплікаторах найбільш ліквідних облгазів (співвідношення вартості компанії до її виручці, EBITDA або обсягу поставленого газу). "Плюс, ФДМ може запропонувати певну премію, яку, в разі відсутності попиту, буде поступово зменшувати. Скуповувати будуть скоріше за все з метою подальшого перепродажу мажоритарним акціонерам облгазів", - каже він.

"Нафтогаз" поки не віддає акції

Приватизацію запланованих до продажу пакетів облгазів планується завершити до осені 2012 року. Тобто, якраз до парламентських виборів.

Процес передачі акцій облгазів від НАКу до ФДМ розпочався в жовтні 2011 року постановою уряду №1053, і повинен був закінчитися в листопаді 2011. Проте, він триває досі.

З якої причини відбулася затримка – поки невідомо. Можемо припустити, що Фонд та потенційні покупці ще не дійшли остаточної домовленості про те, як саме будуть проходити конкурси.

Постановою передбачено, що якщо в уставному капіталі газорозподільного підприємства держава через "Нафтогаз" контролює менше 25%, то вони виставлятимуться на продаж повністю.

У випадку, коли держава володіє більше 25%, то продаватися буде лише різниця від цього пакету, а блокпакет залишиться у держави. Тобто, якщо державна доля складає 26%, то продаватися буде лише 1%.

Фото Харківгаз

Проте наявність блокпакету в держави не означає, що вона має право впливати на прийняття рішень чи блокувати рішення мажоритарного власника облгазу. Зазвичай, цього не робилося, і реально держава в особі НАК "Нафтогаз" ні на що не впливала.

За що йде боротьба?

Як у багатьох інших сферах, міськ- та облгази мають монопольне становище на дуже прибутковому ринку.

Вони не володіють газорозподільними мережами, через які газ з великої "труби" потрапляє до населення та підприємств, але цього і не треба. Міськ- та облгази монопольно експлуатують ці мережі, і така експлуатація дозволяє їм контролювати фінансові потоки, які рухаються від споживача природного газу до "Нафтогазу".

Це дуже прибутковий бізнес. Послуги з посередництва газорозподільні підприємства надають домогосподарствам, об'єктам комунальної сфери, підприємствам теплової енергетики, держустановам та промисловості. А це мільйони споживачів, мільярди кубометрів газу та сотні мільйонів доларів.

Скільки отримає держава?

Здавалося б, держава має отримати гідну компенсацію за такий бізнес. Але, схоже, оцінювати вартість акцій газорозподільних компаній будуть, як завжди, "справедливо".

В розвинених економіках світу зазвичай справедливу вартість визначають за котируваннями на фондовому ринку. Тому ФДМ вирішив продати малі пакети через фондовий ринок.

За словами голови Фонду держмайна Олександра Рябченка, продаж малих пакетів через фондовий ринок дасть змогу "відчути, яка їхня реальна ціна".

Але це фікція. В Україні цей підхід не працює. По-перше, розвиненого фондового ринку як такого у нас досі немає. Замість нього існує незрозуміла активність деяких фондових компаній навколо деяких цінних паперів.

По-друге, міноритарій в Україні ні на що не впливає, тому він не буде платити багато за акції, які не дають йому жодних прав. Це прямий шлях до втрати грошей.

По-третє, власник контрольного пакету не зацікавлений у зростанні капіталізації компаній. Тим більше, він не зацікавлений сплачувати дивіденди. Отже, фондовий ринок не в змозі оцінити реальну вартість міськ- та облгазів.

Дмитра Фірташа вважають власником більшості облгазів. Фото Блумберг

"Зрозумілим є той факт, що ця ціна не буде високою, тому що маленькі пакети самі по собі нікому не цікаві. Взагалі специфіка цього сектору полягає в тому, що ніхто з портфельних або приватних інвесторів не буде купувати ці об’єкти з метою спекуляцій, тому що дивлячись на історію торгівлі облгазами на фондовому ринку, згадуєш низьку ліквідність і великі спреди (більш ніж 100% як правило)", - прокоментував директор департаменту локальних торгових операцій Dragon Capital Денис Мацуєв.

Отже, фондові торги зіграють прямо проти інтересів держави. Вони допоможуть вже існуючим власникам купити пакети як можна дешевше.

"Акції можуть бути цікавими для людей, які працюють у галузі", - підкреслив Мацуєв.

З ним погоджується колишній голова прес-служби НАК "Нафтогаз України" Валентин Землянський.

"Я не думаю, що пакети акцій продаватимуться дорого, оскільки облгаз не має у своїй власності газопроводів. Тобто, серйозні інвестори в них не зацікавлені. Навіть російські інвестори не зацікавлені, бо облгаз орендує розподільчі мережі. Що таке облгаз? Це стіл, стілець і банківський рахунок. Без політично-адміністративного впливу розглядати облгаз як бізнесовий актив я б не став. Це суто адміністративний актив, оскільки без співпраці з владою цей актив не буде приносити ніякого зиску. Це має бути ФПГ, яка інтегрована до сьогоднішньої влади", - сказав він.

Чужих не пустять

Все це усвідомлюють також і в Фонді держмайна. Зокрема, що стосується потенційних інвесторів, то чужих тут не чекають. Про це Рябченко заявляв ще раніше: "Побачити великого іноземного інвестора нам, напевно, в найближчому році не вдасться".

Втім, мова йде лише про справжніх закордонних покупців. Хіба що, це не зовсім стосується такого "іноземця", як російський РАО "Газпром".

Олександр Рябченко. Фото РБК

 

На думку голови приватизаційного відомства, українські фінансово-промислові групи готові запропонувати за держмайно вищу ціну, ніж їхні іноземні конкуренти.

Цими словами Рябченко дав зрозуміти, що ФДМ продовжить розпродаж облгазів в кращих приватизаційних традиціях, а саме - "адресну приватизацію". Нагадаємо, так вже було з приватизацією енергогенерацій Рінатом Ахметовим та обленерго Олександром Бабаковим і Костянтином Григоришиним.

Наразі більшість газорозподільних підприємств контролює обмежене коло компаній, а тому жоден інвестор, будучи при здоровому глузді, не витрачатиме час та кошти на спроби стати міноритарним власником одного чи більше облгазів.

Фірташ та "Газпром"

Експерти визначили двох реальних претендентів, які по закінченню приватизації акцій облгазів повністю контролюватимуть шлях газу з газопроводу до наших конфорок.

Перший – це власник Group DF Дмитро Фірташ та його партнер Іван Фурсін. Нині їхні структури контролюють близько 20 облгазів.

"Виходячи з того, що ринок практично монополізований, я думаю, що попит буде створювати один гравець. Це пан Фірташ. Єдине що йому може завадити, то це гравці, які будуть намагатися створити конкуренцію. Хто міг би конкурувати? "Приват". Ця група єдина, хто може підняти ціну. Але вони пограються, не більше. Реально сьогодні в придбані цих пакетів зацікавлений Фірташ", - вважає Землянський.

Фото Блумберг

Деякі з облгазів Фірташ отримав у власність завдяки тиску, який свого часу здійснив на менеджмент НАК "Нафтогаз України" сьогоднішній міністр енергетики Юрій Бойко. Сам Бойко неодноразово заперечував факт роботи в інтересах Фірташа.

Офіційно щось підтвердити і справді важко. Так само, як і причетність олігарха до контрольованих ним облгазів.

"Прослідкувати власників буде найскладніше, бо зараз найбільше облгазів знаходиться на офшорах, а перехід власності на офшорні компанії відслідкувати практично не можливо", - каже Землянський.

Намір продовжити поглинання часток міськ- та облгазів менеджери Фірташа підтвердили 20 квітня 2012.

Наступний етап в цьому бізнесі для Фірташа - це консолідація. Раніше "Економічна правда" писала, що бізнесмен та його партнер розпочали формувати холдинг під свої облгази для оптимізації управління та можливого перепродажу в майбутньому.

Другий претендент – це російська газова монополія "Газпром", якій належать частки в облгазах Віктора Вексельберга. Нагадаємо, в 2011 році структури Вексельберга продали свої російські та українські газорозподільні активи. В Україні Вексельберг контролював облгази в промислових регіонах: "Дніпрогаз", "Харківгаз", "Харківміськгаз", "Донецькміськгаз", "Криворіжгаз".

Віктор Вексельберг. Фото Bfm

"Газпром" давно цікавиться облгазами, щоб окупувати газовий ринок України та максимізувати свої прибутки. Виходячи з цього, участь його друзів у приватизації очікувана, оскільки компанії, що мають держчастку інших країн більше 25%, не можуть брати участь у приватизації.

Детальний список облгазів, та хто наразі їх контролює, дивіться тут.

Рябченко заявив, що "нові" власники акцій облгазів буде покладено обов'язок зі встановлення газових лічильників.

На перший погляд, це є дуже відчутним ударом по кишені "інвесторів". Проте, насправді це їх не сильно обтяжуватиме. Адже за лічильник і його встановлення заплатить споживач, оскільки додаткові витрати вже закладені у тариф на газ.

Як держава оберігає монополію Фірташа

Наразі в Україні газ постачається 52 підприємствами з газифікації та газопостачання. Кожне підприємство є єдиним, хто може працювати у своєму регіоні. Наприклад, газ в Дніпропетровськ не може постачати "Запоріжжягаз" - лише "Дніпропетровськгаз". Тобто, на ринку установлена чітка монополія міськ- та облгазів. Більш того, вона навіть не карається законом, бо це так звана "природна монополія". Простіше кажучи, "так получілось".

Спроби похитнути цю монополію нещодавно робила Національна комісія держрегулювання енергетики. В березні НКРЕ оприлюднила проект постанови, що передбачала вільний вибір постачальника газу.

В документі зазначалося, що з першого березня 2012 року промисловість мала отримати можливість обирати собі постачальника газу. З 2013 року таку можливість мали отримати бюджетні організації, в 2014 - ТКЕ, а в 2015 році - населення.

Документ було розроблено на виконання закону "Про засади функціонування ринку природного газу". Відповідно до нього в 2012 році Україна мала розпочати перший етап лібералізації ринку природного газу.

Україна взяла на себе таке зобов'язання в рамках участі в Енергетичному співтоваристві.

В НКРЕ очікували прийняття постанови 1 квітня 2012. Але схоже, що ця ініціатива поки що залишається на папері, адже багато чиновників не зацікавленні руйнувати цей прибутковий бізнес.

На чому заробляють облгази

Фактично, саме на грі з балансами газу в ПСГ і у внутрішніх українських розподільних мережах, на думку експертів, побудована система тіньового бізнесу в "Нафтогазі".

Наприклад, частка домашніх господарств, що не обладнані лічильниками газу, ще досить значна. Отже, реальний обсяг споживання газу знають лише обрані особи. Отже, штучно сформовані надлишки газу, призначеного для населення, можна продавати підприємствам за комерційною ціною. Тому ці "обранці" зацікавлені, щоб так тривало вічно.

"Облгази - це "чорна діра", куди не може залізти ні "Нафтогаз", ні держава. Вони віддані приватним структурам майже безконтрольно. Ті контролюють всі вимірювальні прилади і є єдиними, хто знає, скільки куди надійшло газу", - каже провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко.

"Вимикач" палива - теж в руках міськ- та облгазів. Вони можуть відключати від газопостачання неплатників.

Навколо цього живе інший вид тіньового бізнесу. Були випадки, коли постачальник газу в особі "Газу України" вимагав когось відключити, а облгази не відключали.

Фото Українське фото

І навпаки. "У 1990 роки були кримінальні історії, коли облгази припиняли подачу газу важливим підприємствам. Але туди приїжджав мер з міліцією, включав газ і ставив охорону", - розповів Дяченко.

Блискуче майбутнє бізнесу Фірташа

Згодом привабливість цього бізнесу зросте ще більше.

По-перше, в Україні розпочато процес переходу до єдиних цін на газ для всіх категорій споживачів. Зараз населення платить менше, а промисловість та бюджетні установи – більше. Але коли всі почнуть платити однаково, зросте й маржа газорозподільних компаній.

Президент Віктор Янукович доручив Кабінету міністрів та Національній комісії держрегулювання енергетики до 2013 року видати нормативно-правовий акт про поетапний перехід до єдиних цін на природний газ для всіх категорій споживачів.

Зрозуміло, що цей перехід розпочнеться після жовтневих парламентських виборів.

По-друге, Україна розглядає можливість приватизації та концесії газорозподільних мереж.

Юлія Тимошенко у 2009 році продемонструвала, що будь-який облгаз можна посунути від його бізнесу. Для цього достатньо лише передати право експлуатації розподільчих мереж іншій компанії. Ця схема дуже добре спрацювала на прикладі "Вінницяоблгазу" та "Нафтогазмереж". Тому приватизація чи концесія "труби" – це дуже важлива страховка бізнесу. Це фактично "бетонна" гарантія довічної монополії того ж Фірташа.

12 березня Віктор Янукович підписав указ № 187 про національний план дій на 2012 рік з впровадження програми економічних реформ на 2010-2014 роки. Президент доручив уряду, Міненерговугілля та ФДМ врегулювати питання використання газорозподільних мереж шляхом їх приватизації або надання в концесію на термін більше 10 років.

Ймовірніше, що у разі концесії не на 10 років, а як мінімум на 50 років (що більш реально) газорозподільні мережі перейдуть у власність обл- та міськгазів, які вже будуть розділені між зацікавленими сторонами.

За таких умов інвестори, які за копійки сформують холдинги з газорозподільних компаній і газових мереж, непогано зароблять, розмістивши акції таких підприємств на зовнішніх біржах, або віддавши контроль над газовими мережами в інші руки.

Тому дуже логічно, що питання концесії знайде дуже жваву підтримку з боку міністра енергетики Юрія Бойка, якого називають "людиною Фірташа". Адже зараз, схоже, саме він забезпечує олігарху режим невтручання у бізнес. Чим Фірташ віддячує Бойкові за таку лояльність, можна лише припускати.

У Group DF не знайшли часу прокоментувати свою участь в конкурсах і те, яким чином компанія планує консолідувати газорозподільні підприємства.