Спрощена система: чи можливий компроміс?

Спрощена система: чи можливий компроміс?

Середа, 24 листопада 2010, 10:42 -
Знайти компроміс з підприємцями можна лише через встановлення балансу між додатковими обмеженнями для платників єдиного податку і новими можливостями для тих із них, хто справді є малим бізнесом.

Найбільш дискусійним і неоднозначним аспектом нинішньої податкової реформи стали зміни до функціонування спрощеної системи оподаткування.

Уряд намагається звузити ареал її застосування до надання дрібних побутових послуг, натомість платники єдиного податку вимагають, щоб її взагалі не чіпали. Жодна з цих позицій не є обґрунтованою.

Частина суб'єктів підприємницької діяльності - СПД, що застосовують спрощену систему оподаткування, займається мінімізацією оподаткування та ухилянням від сплати податків, проте чи варто через них в умовах кризи і високого рівня безробіття відчутно погіршувати умови ведення бізнесу тим СПД, які працюють чесно?

Нинішній конфлікт між підприємцями та урядом наочно проілюстрував, наскільки далекими від партнерських є відносини між владою та бізнесом. Кожна із сторін ігнорує позицію іншої, ототожнюючи свої інтереси з національними.

При цьому жодна з них не бажає йти на компроміс. Уряд, схоже, принципово ігнорує будь-які вимоги підприємців, останні - з таким же радикалізмом вимагають від президента накласти вето на Податковий кодекс.

Ситуація складна. Уряд, який має колосальний дефіцит бюджету, мусить проводити жорстку фіскальну політику. Розробляючи Податковий кодекс, він відмовився під підвищення ключових ставок податків і навіть задекларував їх зменшення.

Натомість, для мобілізації додаткового обсягу коштів він зробив акцент на боротьбі з мінімізацією оподаткування, що серед іншого визначило достатньо жорстку його позицію стосовно існування спрощеної системи оподаткування.

Немає сенсу заперечувати, що значна кількість СПД - платників єдиного податку займається мінімізацією оподаткування та ухиляється від сплати податків. Масштаби бюджетних втрат від цих негативних явищ доволі відчутні.

Інша річ, що для подолання проблеми уряд вибрав найлегший для себе, але найнесприятливіший для бізнесу і найменш ефективний для країни шлях.

Максимально звузивши ареал застосування спрощеної системи оподаткування, можна позбутися і проблем, пов'язаних з нею, але такий підхід - це не спроба розв'язати проблему, а намагання її позбутися.

Українські політики часто приймають такі рішення. Проблеми, які виникали внаслідок існування вільних економічних зон, були ліквідовані разом з викоріненням самих спеціальних режимів, хоча вони успішно застосовуються у розвинутих країнах.

Коли виникли проблеми з адмініструванням ПДВ, стала популярною ідея скасування податку. Коли виникли проблеми з його відшкодуванням, почали говорити про ліквідацію податкового кредиту. Такі ідеї безперспективні.

Приймати рішення стосовно спрощеної системи оподаткування можна лише після детального аналізу суті проблеми та усіх можливих альтернатив. З точки зору уряду, до платників єдиного податку є зауваження, але з точки зору збереження балансу інтересів, більшість з них можна ефективно подолати, не ліквідуючи саму систему.

У прийнятому Податковому кодексі достатньо інструментів для боротьби з наступними негативними явищами.

Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 гривень - з 180 гривень до 200 гривень.

З кожним роком реальні доходи бюджету від єдиного податку знижуються. За цей час зростання індексу споживчих цін у 5,5 разу та мінімальної зарплати у 20 разів звузило реальні обороти платників єдиного податку.

У 1998 році нижня межа єдиного податку у розмірі 20 гривень була обрана на основі розрахунку мінімального податкового навантаження на малого підприємця, який працював за загальною системою оподаткування.

Таким чином, спрощена система оподаткування з самого початку запроваджувалася не стільки для зниження фіскального тиску, скільки для спрощення обліку і звітності.

Більш того, верхня межа податку - 180 гривень - навіть у рамках однієї галузі перевищувала розмір фіскального навантаження на СПД, які працювали за загальною системою оподаткування. Ця переплата була своєрідною платою за бажання підприємця уникати постійного діалогу з податківцями.

Отже, можна легко підвищити фіскальну ефективність спрощеної системи оподаткування. Для цього досить перерахувати діапазон ставок залежно від нинішнього податкового тягаря СПД, який працює за загальною системою.

Податковий кодекс цю проблему вирішив. Верхню межу ставки податку для фізичних осіб-підприємців було підвищено.

Діапазон ставок у містах з населенням понад 500 тисяч осіб становитиме 20-600 гривень, у містах з населенням 150-500 тисяч - 20-400 гривень, в інших населених пунктах діапазон ставок залишиться попереднім - 20-200 гривень. При цьому ставки податку мають щорічно індексуватися на показник інфляції.

Мінімізація оподаткування. Уряд стверджує, що значна частина підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, мінімізують оподаткування власного доходу або є учасниками схем ухилення від сплати податків.

Як би не протестували підприємці, але такі явища досить поширені, а тому їх треба ліквідувати. Ось короткий перелік подібних схем.

1. Недекларування виручки. Багато платників просто приховують отриману виручку. Податковий кодекс містить чимало інструментів для боротьби з таким явищем.

По-перше, тих СПД, виручка яких перевищує 300 тисяч гривень, зобов'язано використовувати касові апарати.

Ідея диференційованого підходу видається обґрунтованою. Очевидно, що немає сенсу змушувати застосовувати касові апарати підприємців, які надають дрібні побутові послуги чи займаються реалізацією дрібних товарів. Водночас, видається необхідним змусити декларувати виручку, для прикладу, продавців норкових шуб.

По-друге, податківці отримали право проводити перевірки щодо дотримання порядку здійснення підприємцями розрахункових операцій і ведення касових операцій.

По-третє, під час фактичної перевірки посадовці можуть проводити хронометраж господарських операцій, тобто спостерігати за веденням господарської діяльності платника податків для встановлення реальних показників бізнесу. Отже, кодекс надав контролерам усі можливості для ліквідації явища недекларування виручки.

2. Перенесення компанією, що застосовує загальну систему оподаткування, прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об'єкта оподаткування ПДВ на платника єдиного податку, який не сплачує ці податки. Це масштабна проблема, але кодекс дозволяє у ручному режимі перекрити подібні схеми.

3. Виписка фіктивних податкових накладних або реалізація товарів за завищеними цінами для штучного збільшення нарахованого ПДВ, який "дружня структура" зарахує до податкового кредиту і буде вимагати його відшкодування з бюджету.

Ця проблема зникає з втратою права платників єдиного податку реєструватися платниками ПДВ. До слова, запровадження спрощеної системи оподаткування з самого початку передбачало анулювання права на реєстрацію платником ПДВ.

4. Мінімізація оподаткування доходів окремих категорій робітників та сплати роботодавцями внесків до пенсійного та соціальних фондів.

Для оптимізації оподаткування роботодавець переконує робітника зареєструватися платником єдиного податку і переводить стосунки з ним на контрактну форму. У даному випадку роботодавець уникає сплати внесків до пенсійного і соціальних фондів, а фізособа - податку на доходи, внесків до пенсійного і соціальних фондів.

Для подолання проблеми уряд отримав можливість проводити фактичні перевірки і виявляти такі факти. Крім того, за використання цих схем податковий кодекс передбачає значний штраф і анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

5. Використання спрощеної системи оподаткування у непритаманних для неї сферах. Резонансу набули випадки, коли окремі нафтопереробні компанії для мінімізації оподаткування передали свої АЗС в управляння платників єдиного податку, щоб не платили навіть акцизи. Однак це зауваження більше стосується податкової служби.

Всупереч прямій забороні, її структури надали 211 фізособам-підприємцям та 17 юридичним особам свідоцтва платників єдиного податку, серед видів діяльності яких прописані виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів.

6. Мінімізація податкових зобов'язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю: адвокатів, консультантів, юристів. У цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань, тому уряд обмежив застосовування спрощеної системи цими категоріями працівників.

Загалом, зафіксоване у кодексі обмеження сфер діяльності, на які поширюється спрощена система оподаткування, є обґрунтованим.

Мета запровадження цієї системи з самого початку полягала у підтримці малих підприємців на етапі започаткування власного бізнесу. Через це не є доцільним її застосування у високорентабельних видах діяльності та у видах діяльності, які не потребують капітальних вкладень і матеріальних витрат у створенні продукції: надання послуг з оренди житла, фінансова діяльність, консалтинг.

Таким чином, проект кодексу надав достатньо інструментів для очищення спрощеної системи оподаткування від СПД, які займаються мінімізацією оподаткування.

Проте зменшення граничного обсягу валової виручки, що дає право на її застосування, та зменшення кількості робітників, які можуть перебувати з нею у трудових відносинах, заборона віднесення підприємствами витрат на оплату товарів і послуг, придбаних у платників єдиного податку, до валових витрат підприємств, а також поширення можливості застосування методу звичайних цін для визначення бази оподаткування таких операцій - абсолютно необґрунтовані заходи.

Вони спрямовані на ліквідацію спрощеної системи - незалежно від того, хто її використовує. У той же час спрощена система оподаткування - найбільш дієвий інструмент підтримки малого бізнесу у переважній більшості розвинутих країн.

Інша річ, що механізм її функціонування там більш досконалий, ніж в Україні. До прикладу, у Словаччині фізичні особи можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо їх виручка не перевищує 500 тисяч євро.

Ключовою перевагою даної системи є відчутне спрощення системи обліку, а також право не використовувати касові апарати. Стосовно спрощення, власне, системи оподаткування, то доходи таких підприємців оподатковують за такою ж ставкою, як і звичайні доходи населення і прибуток корпорацій - 19%. І це справедливо.

Встановивши єдину ставку, словацький уряд викорінив можливість зловживання спрощеною системою оподаткування для зменшення фіскального навантаження.

Те, що в Україні спрощена система оподаткування обросла численними проблемами, свідчить не про неефективність ідеї, а про те, що гарна ідея застосовується неефективно. Податкова реформа має бути спрямована на її удосконалення та очищення від громадян, які нею зловживають, а не на її фактичну ліквідацію.

Знайти компроміс з підприємцями можна лише через встановлення балансу між додатковими обмеженнями для платників єдиного податку і новими можливостями для тих із них, хто справді є малим бізнесом.

Такими поступками з боку уряду могли б стати збільшення обсягу граничного доходу, стара кількість осіб, які СПД можуть найняти, а також відмова від заходів, спрямованих на ліквідацію спрощеної системи, а не на ліквідацію її проблем.

Читайте також:

Податки і збори: менше не завжди краще

Податківці: апетит приходить під час їди

Олексій Молдован, завідувач сектора грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!