Уряд надуває вугільну бульбашку?

П'ятниця, 26 червня 2009, 11:18 -
Переведення заводу з газу на вугілля коштує сьогодні 300 мільйонів гривень. Що заважає зараз надати кредити заводам? Відсотки погасити бюджетом, і за рік заводи стануть "вугільними".

Всім відома газова емісійна бульбашка, яку Кабмін надуває щомісяця, надаючи "Нафтогазу України" кредити Ощадбанку. Схожу схему він застосовує також для закупівлі вугілля. Тільки тут кошти державного банку годують не закордонну корпорацію, а вітчизняний електорат - шахтарів.

Як відомо, в Україні з настанням кризи різко скоротилося споживання електроенергії промисловістю. Теплові енергогенеруючі компанії, які входять до Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", скоротили виробництво. Однак вугілля вони продовжують накопичувати згідно з планом, і навіть більше за план на 18%.

На деяких ТЕС, таких, як Трипільська і Зміївська, вугілля не вміщується на складах, і його вивантажують просто на узбіччях, або ж воно залишається не розвантаженим у вагонах, підвезених до станцій.

Таким чином накопичилося 3 431 тисяча тонн палива, повідомила "Економічній правді" прес-служба НАК "ЕКУ". І навіть якщо зараз цілком припинити закупівлі, то його вистачить на 65 діб за умови збереження нинішніх темпів витрачання.

Однак це ще не все. НАК "ЕКУ" не має коштів для оплати поставок таких обсягів, адже нинішні ціни на електрику для населення роблять її роботу збитковою.

Через те генеруючі компанії, що входять до її складу, змушені брати кредити, причому кінцевим позичальником для них виступає багатостраждальний Ощадбанк.

Водночас, вугілля, яке НАКу дозволено купувати тільки у державних шахт через ДП "Вугілля України", купується за цінами, удвічі вищими, ніж у приватних вуглевидобувних підприємств.

За даними колишнього міністра вугільної промисловості, депутата Верховної Ради від Партії регіонів Сергія Тулуба, "приватне" вугілля коштує зараз не більше 300 гривень за тону, а закупівля державного здійснюється не дешевше, ніж за 600.

Кому гірше - "Ощадбанку" чи електростанціям?

Виробництво електроенергії стало збитковим через те, що більше нема кому дотувати "соціальних" споживачів. Оптовий ринок електроенергії побудовано таким чином, що промислові споживачі за рахунок вищих тарифів компенсували різницю між собівартістю і ціною електрики для населення.

Прес-секретар Мінпаливенерго Фент Ді зазначив, що з 2006 року частка дотацій у структурі оптового ринку електроенергії зростала, тому що тарифи для населення не змінювались, а кількість пільгових категорій споживачів збільшувалася.

2007 року дотації складали 8,1 мільярда гривень, 2008 - 15,3, а 2009, за умови збереження цін, прогнозується зростання до 21,6 мільярда гривень. Таким чином, коли 2008 року промисловість знизила споживання, і продовжує його знижувати 2009 року, генерація почала працювати у збиток.

Незважаючи навіть на те, що всі ТЕС переведені з газу на вугілля. Згідно з наданою "Економічній правді" довідкою НАК "ЕКУ", собівартість кіловат-години, виробленої на вугіллі, в середньому складає 40 копійок при паливній складовій 30 копійок, а на газі - 84 копійки при паливній складовій 74,5 копійки.

Енергетики визнають, що купують рекордні обсяги палива для того, щоб допомогти шахтарям. Однак запевняють, що нічого поганого в тому нема: спалять все.

Щоправда, доведеться віддавати кредити, використані на закупівлю палива. І якщо в "Нафтогазу" є хоч якась упевненість у тому, що наприкінці 2009 року вдасться отримати кошти від продажу закачаного палива, то генеруючі компанії майже гарантовано зароблять менше, ніж витратили.

Щоправда, і обсяг боргу тут суттєво менший, ніж у випадку з "Нафтогазом".

Фент Ді розповів, що сукупне боргове навантаження компаній, порівняно з січнем 2008 року, зросло більш ніж на 2 мільярди гривень. Окрім того, загальна заборгованість генкомпаній за вугілля на 10 червня склала, за його словами, 1 152,1 мільйона гривень, у тому числі перед ДП "Вугілля України" - 639 мільйонів.

Прес-секретар повідомив, що близько чверті кредитних коштів енергогенеруючі підприємства, що входять до НАК "ЕКУ", отримували в Ощадбанку напряму.

"Мета кредиту полягала у поповненні обігових коштів. За їх рахунок, зокрема, і відбувалися розрахунки за поставлене вугілля. Решту коштів склав кредит ДП "Енергоринок". Я так розумію, що це підприємство само взяло позику в Ощадбанку і передало її компаніям як обслуговуюча організація", - зазначив прес-секретар.

За даними джерела "Економічної правди" в НБУ, ці гроші Ощадбанку були власними, а не емісійними. Однак при видачі кредиту постало питання дотримання нормативів банківської безпеки.

Адже одному клієнтові заборонено давати позику, що перевищує 20% статутного капіталу позичальника. А підприємства НАК "ЕКУ" цей показник перевищили.

Очевидно, цим і можна пояснити таку хитру схему, коли одне державне підприємство виступило посередником між іншим державним підприємством та державним банком.

Фент Ді не сумнівається, що рано чи пізно кредити буде погашено. Але для цього потрібні певні умови: або збільшення споживання електрики промисловістю, або зниження закупівельної ціни на вугілля до її реальної ринкової вартості.

Зараз на користь фінансового стану генеруючих компаній також працює відновлення експорту електроенергії за кордон, що дозволило повністю завантажити потужності Бурштинської ТЕС.

Крім того, комітет Верховної Ради з питань ПЕК запропонував підвищити тариф на електроенергію для населення. Однак, навіть якщо це і буде зроблено, з технічних причин нові розцінки почнуть діяти не раніше 2010 року, оцінює Мінпаливенерго.

А шахтарі ще й не задоволені

Зрештою, підвищувати тарифи на електроенергію для населення не обов'язково. Певна логіка є у тому, щоб знизити вартість державного вугілля. Однак на пропозиції НАК "ЕКУ" здешевити паливо на 14,7% до 450 гривень за тонну без ПДВ Мінвуглепром відповідає категорично: це призведе до збитків на шахтах.

Але чому ж недержавне вугілля виходить таким дешевим? Сергій Тулуб пояснює це так.

"Залежить від того, де це вугілля видобувається. Є приватні шахти, так звані копанки, у яких у собівартості нема інфраструктурних затрат. На цих коротких вибоях потужне виробництво, там мало людей. Але є ще шахти - "Комсомолець Донбасу", "Павлоградвугілля", які працюють системно, і там за короткий час скасували ті витрати державних шахт, яких можна уникнути".

За словами Тулуба, держава - неефективний власник. І розкрадання коштів на її шахтах накладає навантаження на собівартість виробництва.

"Ви подивіться: за останні п'ять місяців видобуто 15 мільйонів, а відвантажено 9,6 мільйона. Решта - це порода, а на неї ж гроші затрачені! І вони викидаються на терикони. Ось вам і ціна. Ось вам і зростання ціни", - навів приклад Тулуб.

Депутат від БЮТ Михайло Волинець, звісно ж, характеризує ситуацію з точністю до навпаки.

"Щоб утримати на плаву вугільну галузь і забезпечити енергетичну безпеку, тримається більш висока ціна на вугілля на державних шахтах. Приватні шахти працюють собі у збиток, тому що зупинити шахту неможливо. Завтра її завалить, і не можна буде відновити роботу, або на це потрібно буде десятки мільйонів", - запевняє депутат.

За його словами, приватні вугільні підприємства згодні працювати у збиток, бо розуміють, що треба потерпіти лише кілька місяців.

"Вже у вересні попит на вугілля зросте, економічна ситуація покращиться. Влітку споживання електрики падає, і це тимчасова ситуація. Держава ж не має права загубити сьогодні вугільну галузь", - переконаний депутат.

Він не бачить жодних проблем у тому, що склади ТЕС переповнені вугіллям. За його словами, невдовзі паливо використають, і в Україні може, навпаки, сформуватися його дефіцит.

"Сьогодні державні шахти знаходяться у поганому стані, не вкладаються кошти у їх модернізацію, технічне оснащення, монтаж нових лав. Боюся, що промисловість почне підніматися уже восени, а наші шахтарі не зможуть дати відповідну кількість вугілля, і будемо фінансувати закордонного виробника", - припустив Волинець.

Він навів приклад шахти "Гірська" у Луганській області, у якій майже двометровий пласт вугілля. Проте не вистачає 50-60 мільйонів гривень, щоб її устаткувати. І людям змушені платити зарплату просто за те, що вони ходять на роботу.

Ще більший, ніж на державних шахтах, профіцит вугілля спостерігається на приватних вуглевидобувних підприємствах, окрім хіба що тих, що входять до Донбаської паливно-енергетичної компанії Ріната Ахметова. Так само відрізняється від державної і ситуація на його генеруючій компанії "Східенерго".

Куди подіти антрацит

Нещодавно "приватні" вугільники пікетували Верховну Раду з вимогою скасувати заборону на продаж їхнього дешевого палива через ДП "Вугілля України". Однак домоглися лише декларативної постанови парламенту, прийнятої 25 червня.

А Кабінет міністрів констатував, що пікетувальникам доведеться шукати ринки збуту для своєї продукції самотужки.

За свідченням експертів, ціна на неї суттєво нижча навіть за вартість вугілля на європейських біржах, що складає трохи більше 400 гривень за тону. Проте, виходити на експорт приватні шахти не поспішають, а домагаються таки державних закупівель.

"В них немає структур, які займаються експортом. Ніхто ж не може одразу повірити маленькій тій шахті. Їм треба об'єднатись. Тут багато особистих питань. А просто прийти на ринок - неможливо", - пояснює Сергій Тулуб.

Щоправда, методів вирішення ситуації і уряд, і опозиція бачать багато.

"У вересні почнуть формуватися запаси на котельних. Ми зараз працюємо над тим, щоб перевести котли із споживання газу на вугілля. Поступово ця ситуація змінюється, і скоро на вугілля перейдуть зовсім несподівані галузі. Ми зараз саме над цим працюємо", - переконує Волинець.

Натомість Сергій Тулуб вважає, що вітчизняному Мінвуглепрому не вистачає фантазії.

"Є кілька напрямів, треба творчо підходити. От в нас є 20 заводів, які виробляють цемент. Там використовується природний газ, його ціна зростає, і їхня продукція не конкурентноздатна. Так от: переведення заводу з газу на вугілля коштує зараз 300 мільйонів гривень. Що заважає сьогодні надати кредити заводам? Відсотки погасити бюджетом, і за рік заводи стануть "вугільними", - мріє міністр вугільної промисловості тіньового уряду.

За його словами, це забезпечить попит на 1 мільйон тонн палива. Те саме можна запропонувати Білорусі, у якій цементники так само страждають від ціни на газ.

Проблема відсутності попиту на будівельну продукцію депутата не засмучує.

"Я зараз у Кам'янці-Подільському. Говорив з представниками цементного заводу. Вони працюють, але сьогодні через високу вартість газу їм дуже складно. Кажуть, що готові купити навіть дороге вугілля, але його нема!" - розповідає він.

Поки що жоден з цих проектів не дав результатів. У постанові Верховної Ради від 25 червня міститься доручення уряду поступово збільшувати тариф на електрику для населення і приводити ціни на вугілля до ринково обґрунтованих. Однак навіть Михайло Волинець визнає, що напередодні виборів цього ніхто робити не буде.

"Кредити енергогенеруючим компаніям - це поки що оптимальний варіант вирішення ситуації в енергетичній галузі", - запевняє він.

Отже, вугільна бульбашка буде зростати.