Covid проти всіх: чи здатна інфраструктура врятувати країну?

Ситуація з Covid-19 давно вийшла за рамки суто медичної проблематики. Все частіше на перший план виходить економіка.

Поки у розвинутих країнах намагаються комплексно розглядати проблему, моделюючи постковідне майбутнє, у наших реаліях ми зациклюємося суто на сьогоденні і за важливими рішеннями бачимо лише зраду.

Загрози від Covid: що говорять світові експерти

Ми в розпалі пандемії коронавірусу. Незалежно від того, чи ви з березня самоізолювалися і не виходите з дому, чи вважаєте, що Covid-19 це вигадка спецслужб і не носите маску, сьогоднішня ситуація впливає на ваше життя.

Це наша спільна проблема, з якої ми будемо виходити разом. Власне, цей блог я пишу із самоізоляції – тиждень тому тест показав позитивний результат і мені.

У спілкуванні з українськими та світовими експертами тема наслідків коронавірусу виринає часто. Основна точка зіткнення позицій – як діяти? Усі варіанти можна спростити до трьох основних.

1. Жорсткі антиковідні заходи без урахування економічних наслідків.

2. Баланс боротьби з пандемією та з її економічними наслідками.

3. Акцент на економічному розвитку, без жорстких ковідних обмежень.

Який би варіант не обрав уряд, за будь-яких обставин ані смертей, ані економічних наслідків не уникнути. Єдине питання – як це все мінімізувати. Експерти ВООЗ також наголошують на тому, що зростання бідності через наслідки пандемії призведе до різкого зростання смертності.

Як би ми не хотіли розділити порятунок людей та економіку – це взаємопов'язані речі. За словами президента Світового банку Девіда Малпаса, пандемія та глобальна рецесія можуть призвести до того, що понад 1,4% населення світу опиняться за межею бідності. Він рекомендує країнам підготуватися до іншої економіки, яка буде орієнтована на зменшення бідності.

Яка ситуація в Україні

Україна – бідна країна. За останні десятиліття ми вилетіли з кількох просторів конкуренції: промислового, освітнього, транспортного. Ми залишаємося із сировинною економікою, повальною корупцією та величезними боргами. Перехідний процес децентралізації лише посилює цю кризу.

Тому для мене не новина, що медицина в Україні зіштовхнулася з великою кількістю проблем. Перша й основна проблема – це навіть не відсутність коштів, а невміння ними розпоряджатися. Варто лише подивитися на видатки з Covid-фонду: за весь час не закуплено жодного апарата ШВЛ.

До речі, левова частка надбавок лікарям (коли вони є) виплачується із загального, а не спецфонду, а йдеться про 5 млрд грн. Я не хочу тут прямо когось звинувачувати. Це все наша спільна відповідальність.

Ситуація аналогічна входженню у війну на Донбасі: держава не має адекватних механізмів, усі успіхи – завдяки волонтерам. Однак за шість років конфлікту військовий сектор був повністю перезавантажений. Вірю, що схожим чином, через набивання синців, будемо змушувати медицину працювати на нас.

Тому перерозподіл грошей з фонду на боротьбу з коронавірусом я сприймаю не як зраду, а як визнання недієздатності керівництва МОЗ. Уряду нічого не залишається робити, окрім як віддавати гроші у ті сектори, де їх буде використано. На щастя, такі сектори в Україні є.

Тут усе просто: невикористані за призначенням гроші несуть для економіки набагато більшу загрозу, ніж їх ефективне використання в іншому місці.

Потужний інфраструктурний ривок

Створення Дорожнього фонду у 2018 році – одна з небагатьох реальних макроперемог України поруч із впровадженням системи ProZorro та якісною монетарною політикою в останні роки. Одразу ж після його створення почав формуватися дорожній ринок, в Україну почали заходити міжнародні компанії.

Масштаб дорожнього ринку у 2020 році перевищив 110 млрд грн. З них 90,2 млрд грн – це гроші "Укравтодору" на оновлення доріг державного значення.

За даними OpenBudget, "Укравтодор" використав майже 60% запланованого фінансування, до кінця 2020 року обіцяє оновити 4 тис км доріг і 100 мостів. Ситуація з місцевими дорогами гірша: тут і корупція, і погана якість ремонтів.

Кейс з дорогами – один з небагатьох, де видно, що держава ще здатна на масштабні речі. Це бачать усі, у тому числі уряд. Я розумію, що віддавати кошти з медицини на дороги, особливо в умовах пандемії, це нонсенс.

Однак я також бачу, як МОЗ за рік провалило кампанії із закупівлі медичних препаратів не лише в рамках протидії Covid-19, а й препаратів для онкохворих, або як Мінсоцполітики недовиконує програму із субсидування населення.

Що ми отримуємо у підсумку?

Перше. У мене багато запитань щодо дій уряду. У тому числі – щодо заходів з протидії коронавірусу. Адже погана медична система – це не виправдання для того, щоб не контролювати базові закупівлі медпрепаратів та апаратів.

Друге. Я радий, що попри велику кількість проблем, залишається шанс для росту економіки й подолання наслідків коронакризи. Адже розвиток інфраструктури – це завжди про масштабні позитивні зміни в країні.

Побажання всім нам: годі жити одним днем, слід дивитися в перспективу. Наразі у нас їх не так багато. Інфраструктура – поки одна з найяскравіших.