Стандартні розмови

З наближенням закінчення чергового півріччя в Україні відновлюються розмови про те, чи варто продовжувати дію так званих старих стандартів на пальне.

Йдеться про ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні" і ДСТУ 3868-99 "Пальне дизельне".

Щоразу дискусія спалахує несподівано, буквально за кілька днів до настання другого літнього чи зимового місяця, і кожного разу вона точиться так, наче "старий" стандарт можна скасувати без модернізації застарілих заводів.

Через наявність двох діючих стандартів в країні на заправці можуть бути два види "п’ятого" чи "другого" пального за різними цінами. Іноді навіть "п’ятий" стандарту Євро-2 за ціною Євро-5.

Проблема двох стандартів для України не нова. Її намагаються вирішити з 2007 року. Раніше існували надії, що старенький стандарт відправлять на полицю разом з початком "Євро-2012". Чемпіонат закінчився, а стандарт діятиме ще півроку.

В дискусії щодо необхідності існування стандартів пропонується багато простих рішень, але в цій сфері, як і в нафтопереробці, не існує простих рішень.

Здавалося б: в чому проблема стандартів? Існує європейський досвід: новий стандарт набирає чинності - старий стає історією. Не можеш виробляти пальне за діючим стандартом - "давай, до побачення". Проте це на так просто, якщо власником застарілого заводу є держава. Зокрема, Шебелинського ГПЗ.

Востаннє його реконструкцію проводили 1997 року. Щоразу це підприємство стає причиною чергової пролонгації старого стандарту ще на півроку.

Власне, є ще дві причини - Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ, але їх використовують здебільшого як парк ємностей для Кременчуцького НПЗ.

Законсервувати підприємство, яке збуває продукцію на аукціонах і взимку виробляє арктичне пальне - безглуздо. Якою б страшною Шебелинку не малювали, коли вона стояла на ремонті два тижні в березні-квітні цього року, інколи навіть її не вистачало.

Звісно ж, російські та білоруські компанії поаплодували б його усуненню з ринку, але підприємство працює, нехай і завдяки контролю олігархів над ним.

З іншого боку, навіть якщо прийняти "хірургічне" рішення і скасувати "старі" стандарти, це не вирішить проблему екології. Звісно ж, вміст сірки та інших речовин в пальному, що виробляється на Шебелинському ГПЗ, більший, ніж в імпортному Євро-5. Однак існує інша невеличка проблема.

В Україні більше чотирьох мільйонів транспортних засобів, які були вироблені ще в ті часи, коли про жодні євростандарти ще ніхто не чув. Навіть якщо заправити "копійку" чи "газон" найкращим пальним, рівень шкідливих викидів знизиться не істотно, бо він залежить від двигуна, а не від пального.

Проблема ускладнюється ще й тим, що такі автівки не лише доїжджають свій вік на наших дорогах. Такі авто збираються на наших автозаводах і досі. Наприклад, китайські "лего". Вони будуть бігати по Україні ще багато років.

Уряд мудро захищає таке виробництво митами замість того, щоб стимулювати ввезення сучасних і відносно чистих малолітражок. Тому наші легені не наповняться чистішим повітрям наступного дня після скасування "старих" стандартів.

Найгірше ж у тому, що наявність "старих" стандартів та повна відсутність контролю за якістю нафтопродуктів з боку держави б’є по двигунах автівок споживачів.