Освіченість чи дипломованість?

П'ятниця, 30 січня 2009, 11:30
Смішні розмови про Болонський процес уже перестають бути смішними, адже мова не йде про адаптацію освітніх програм, а про визнання освіти в Україні освітою.
Ростислав Слав’юк – професор, доктор економічних наук, завідуючий кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України.

Чимало людей у цю хвилину ведуть дискусії про наслідки кризи. Уже всі запам'ятали з засобів масової інформації, що криза в українській банківській системі є рукотворною.

З огляду на це, "рукотворці" очікували на результати. І ті не забарились. Філософи твердять, що негативний результат - також результат. Однак чи лише негативний?

На нашу думку, докризова банківська система України була лихварською, з властивими їй хворобами.

Від неї не варто було очікувати цивілізованих правил гри і сприяння розвитку економіки. Банки, як типові лихварі, орієнтувались лише на Зиск і на його Величність прибуток. Гонитва за прибутком перетворилась на змагання спортсменів від лихварства.

Криза докорінно змінить стан речей. Банкіри вже зараз починають робити досить серйозні висновки за результатами своїх промахів. За їх словами, найперше вражає стан підготовки персоналу банків.

Пересічний працівник фінустанови - це фахівець вузького профілю без аналітичних здібностей. Вже зараз іде пошук Фахівця. І це - лише початок. Банківські послуги будуть урізноманітнюватись завдяки посиленому пошуку і навчанню фахівців.

У зв'язку з цим надзвичайно великі зміни очікують систему економічної освіти. Її корозія спричинила найбільший негативний вплив на розвиток економічної та політичної системи в Україні.

У результаті тотального нівелювання важливості знань, умінь і навичок та фетишування дипломів ми стоїмо на порозі відмови від послуг значного числа освітніх закладів великими корпораціями та банками України.

У Росії великі компанії вже починають створювати свої заклади освіти. В Україні фінансово-промислові групи теж підготували проекти стандартів освіти та кваліфікаційні характеристики фахівців.

По-суті, мова йде про відмову від послуг Міністерства освіти і науки. У таких умовах варіантів є два:

перший - міністерству починати реформувати систему освіти;

другий - втратити остаточно освітні позиції і змиритися з невизнанням українських дипломів та атестатів у Європі та світі.

Смішні розмови про Болонський процес уже перестають бути смішними, адже мова не йде про адаптацію освітніх програм, а про визнання освіти в Україні освітою.

Зараз на ринок праці ще виходять фахівці, які за гроші отримали оцінки своїх "незнань", і армія бажаючих обіймати дохідні посади зростає. Ринок вимагає фахівця, аналітика, зрештою хорошого бюрократа.

Випускник, що не вміє сформулювати завдання, не орієнтується в економічній ситуації, не володіє інструментарієм щоденної копіткої роботи в офісі, стає дармоїдом, якого компанія чи банк не хоче утримувати своїм коштом.

Отже, конкурентна боротьба викине на вулиці тисячі дипломованих неуків. Це є великий плюс і результат кризи.

Динамічний розвиток України може розпочатись лише за умов зміни системи освіти та усвідомлення необхідності вчитись у всього населення. Освіченість, а не дипломованість, може стати запорукою розвитку.