У свій час на Україні було зареєстровано по меншій мірі 120 підприємств, одним з основних видів діяльності яких було виробництво нафтопродуктів.

Про це заявив експерт, заступник директора науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.

"Можна розділити на кілька видів підприємства, які працюють на Україні. Перші - ті, які потрапляють в статистику Міненерговугілля. Це НПЗ - 6 штук, з яких сьогодні працює 1 - Кременчуцький. І це Шебелинський ГПЗ "Укргазвидобування", який теж включається в цю статистику", - говорить експерт.

За словами Рябцева, друга частина ринку - підприємства, які теж випускають компоненти, але їх виробництво не є основним видом діяльності.

"Це так звані коксохіми. Коксохімічні підприємства, нафтохімічні підприємства, які переробляють всілякі види сировини для виробництва коксу, вуглеців і так далі. Але всі вони виробляють компоненти бензину і дизельного палива. Наступний клас підприємств - підприємства малої потужності. Малої порівняно з НПЗ, які відносяться до першої групи. Однак якщо порівнювати їх потужність з Шебелинським ГПЗ, то вони цілком порівнянні. До цих підприємств належать ще по менше мірі 4 ГПЗ, які теж переробляють газ і отримують газовий конденсат, компоненти бензину", - заявив експерт.

"Плюс підприємства, порівнянні за потужністю, які не називаються міні-НПЗ, вони просто нафтопереробні заводи. Їх штук 5, найбільшим є Азовська нафтова компанія або Маріупольський НПЗ, крім цього є Криворізький, Полтавський, кілька кримських заводів, підприємства в Дніпропетровській області, в Полтавській області кілька невеликих заводів. Вони цілком легальні, працюють на ринку", - говорить Рябцев.

За словами Рябцева, до наступного класу відносяться спиртовики.

"Вони працюють або самостійно або в зв'язці з НПЗ малої потужності і їхній продукт - сумішеве паливо або альтернативне паливо. Воно не обкладається податками, акцизом і якщо в суміші присутні більше 30% спиртової складової. Вони ніяких законів не порушують, можуть реалізовувати це паливо через заправки, не кажучи, що воно непридатне для більшості автомобілів. Це не бензин, це сумішеве паливо", - відзначає експерт.

Також, до останнього кластеру підприємств експерт відносить ті, які працюють не зовсім відкрито, в окремих областях України, особливо там, де є можливість отримувати невеликі партії газового конденсату.

"Це Полтавська область, Дніпропетровська, Крим. Там функціонують невеликі підприємства, що "кришуються" місцевим керівництвом. Вони не мають права випускати високооктановий бензин, у них відсутні необхідні установки. Але вони можуть отримати якийсь сурогат, октанове число якого можна довести до близького до необхідного додаванням добавок: спирту, етилової рідини, яка заборонена, але так як контролю немає, до цих пір використовується. Вони не виробляють низькооктановий бензин, вони виробляють компонент, який потім легально або нелегально доводиться до рівня прийнятного, щоб їх не схопили за руку автолюбителі, які будуть заправлятися цією гидотою", - говорить Рябцев.

За його словами, якщо підсумувати всі ці класи, то ми отримаємо 45% споживання бензину на Україні. Зараз споживається в Україні 45% вітчизняного бензину. І приблизно 25% вітчизняного дизельного палива, все інше імпорт. А ось обчислити з цих 45% нелегалів дуже складно, практично неможливо. Тільки виходячи з непрямих даних, порівнюючи виробництво плюс імпорт мінус експорт з обсягами споживання".

"За непрямими даними, можна говорити про те, що на ринку невідомо звідки з'являється щорічно близько 1,5 мільйонів тонн палива, що це і звідки - нереально з'ясувати. У ці 1,5 мільйона входять контрабандні поставки, поставки, які не пройшли повну процедуру митного оформлення, якимось чином уникли оплати акцизного податку. У ці обсяги входить і виробництво цих груп підприємств, у тому числі і нелегальне", - підсумував Рябцев.