5 березня Мін’юст видав наказ №368/5, яким затвердив Правила написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Зокрема, були встановлені обмеження, що стосуються назв юридичних осіб, пише газета ''Закон i Бізнес''.

Ігнорування заборон може привести до відмови в державній реєстрації або до несприятливих наслідків для вже працюючої компанії.

Назва юридичної особи не може посилатися на її організаційно-правову форму.

Тобто якщо організаційно-правова форма юридичної особи - обслуговуючий кооператив, то її назва не може містити в собі слово "кооператив". Ця заборона породила не стільки визначеність, скільки питання.

Припустимо, якщо засновники вирішили створити товариство з додатковою відповідальністю "Додаткова вигода", то незрозуміло, чи буде це вважатися порушенням.

Крім того, незрозуміло, що робити з похідними назвами.

Наприклад, акціонерне товариство "Акціонер". Чи можна сказати, що "акціонер" є посиланням на організаційно-правову форму? Однозначної відповіді немає.

Друге табу Мін’юсту - тотожність. Не можна, щоб найменування було тотожним найменуванню іншої юрособи.

Причому найменування включає назву та організаційно-правову форму (наприклад ТОВ "АБВГД", тут ТОВ - організаційно-правова форма; "АБВГД" - назва; все разом - найменування).

Тобто на законних підставах можуть бути зареєстровані й існувати юрособи різних форм, але з однією назвою.

Наприклад, АТ "АБВГД", ТОВ "АБВГД" і ПП "АБВГД".

Ми не розглядаємо випадків неправомірного використання назви всупереч положенням законодавства про захист інтелектуальної власності.

Мова йде лише про ті вимоги написання найменувань, порушення яких може стати підставою для відмови в реєстрації.

Мін’юст заборонив також використовувати повні або скорочені назви органів державної влади, місцевого самоврядування.

З повними назвами все зрозуміло. Проте труднощі спричиняє заборона, пов’язана зі скороченими назвами.

Іноді в нормативних актах (наприклад, у Положеннях про центральні органи виконавчої влади) скорочені назви згадуються "Мін’юст України", "Держмитслужба України".

Але вони наявні в підзаконних документах із словом "України".

Якщо дотримуватися виключно букви закону, то скорочені назви, але без згадки держави, є законними.

При цьому майже не виникає сумнівів, що коли назвати якось схоже своє ТОВ, то реєстратор відмовить з огляду не на букву, а на дух закону.

Ще складнішою є ситуація з тими органами, які не мають офіційних скорочень.

У цьому випадку можна припустити, що такою скороченою назвою буде абревіатура. А з цього виходить, що велика кількість абревіатур може бути оголошена поза законом.

Зокрема, такими можуть уважатися майже всі трьохбуквені абревіатури, що закінчуються на СР, МР, РР, ОР (сільська або селищна, міська, районна, обласна ради), адже назви населених пунктів можуть починатися з будь-якої букви. Наприклад, Олександрійська міська рада (ОМР) або Яготинська районна рада (ЯРР).

Ще одним цікавим елементом "владного табу" є заборона на використання назв, похідних від назв органів держвлади й місцевого самоврядування.

Наприклад, чи буде таке найменування, як Приватне підприємство "Васильківський сільрадський магазин", незаконним, оскільки використовує похідну від назви, органу місцевого самоврядування, невідомо.

Правило, дослівно процитоване Мін’юстом із Цивільного кодексу, стосується повних і командитних товариств.

Згідно з ним в реєстрації буде відмовлено, якщо найменування повного товариства не міститиме імен (найменувань) усіх його учасників і слів "повне товариство" або імені (найменування) одного (кількох) учасників з додаванням слів "і компанія" (і, звісно, згадкою слів "повне товариство").

Проблема цього правила в тому, що ім’я може бути витлумаченим у двох значеннях - як власне та як ім’я фізичної особи.

Власне ім’я (Василь, Петро) є складовим елементом імені фізичної особи, яке, згідно з Цивільним кодексом, включає ще прізвище та по батькові.

Тобто або лише ім’я, або повністю "ПІБ". Наприклад, створили повне товариство Назар Юхимович Сидорчук і Тарас Остапович Кравчук. Назва юрособи буде або Повне товариство "Назар Юхимович Сидорчук і Тарас Остапович Кравчук", або Повне товариство "Назар і Тарас".

Обидва ці найменування щонайменше дивні й однаково "наполовину" неправильні - бо незрозуміло, ім’я фізособи чи його власне ім’я належить згадувати.

Зрозуміло, що закон (у цьому випадку Цивільний кодекс) має пріоритет.

Зрозуміло також, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері підприємництва (а саме таким визнав себе Мін’юст, видавши ці вимоги), не може змінювати положення закону.

Проте проблема існує й вирішувати її доведеться саме тим, хто займатиметься реєстрацією.

Причому вирішувати, судячи з усього, "підручними засобами".

З 5 березня оціночні припущення реєстраторів і тих, хто реєструється, набули конкретності.

Це і добре, і погано. Добре тому, що думка реєстратора про наявність підстав для відмови в реєстрації тепер повинна підкріплюватися конкретним пунктом з вимог.

А погано тому, що кількість питань з приводу найменувань, організаційно-правових форм і назв тільки збільшилася.