З 1 січня 2011 року понад 3 тис. українських сільськогосподарських підприємств, які займаються вирощуванням ріпаку, можуть відчути проблеми при реалізації своєї продукції.

Про це пише газета "Дело" із посиланням на прес-службу Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" (УКАБ).

За даними УКАБ, із початку 2011 року мають набрати чинності нові правила імпорту насіння ріпаку до Європейського Союзу, згідно з якими сировина для виробництва біопалива, зокрема ріпак, повинна бути сертифікована відповідно до вимог сталого агровиробництва.

Ці зміни мають принципове значення для агросектору, оскільки більше половини вирощеного в Україну ріпаку поставляється на європейський ринок, зазначають в УКАБ.

"Зважаючи на те що, з 1,87 млн. тонн виробленого Україною в 2009/10 маркетинговому році ріпаку понад 76% було експортовано до Європи, важливість питання сертифікації для виробництва ріпаку в Україні є критичною", - говорить експерт аграрних ринків УКАБ Роман Сластьон.

Вимоги сталого виробництва визначаються Директивою 2009/28/ЄC, яка зобов'язує країни-члени забезпечити механізми підтвердження відповідності вимогам для біопалива та сировини до 5 грудня 2010 року.

Зокрема, у Німеччині вже прийняті відповідні документи: Постанова про стале виробництво біопалива від 30 вересня 2009 року і Постанова про стале виробництво біоелектроенергіі від 23 липня 2009 року.

Водночас, нововведення, впроваджувані ЄС, можуть зробити те, що протягом кількох останніх років виявилося нездатні зробити українські чиновники - а саме скоротити посівні площі під технічними культурами, зазначає видання.

Як відомо, останніми роками в Україні спостерігалася стійка тенденція до розширення площ під високорентабельними ріпаком і соняшником на шкоду продовольчим культурам - в першу чергу ячменю і житу.

Також багато аграріїв відмовилися на користь ріпаку від роботи з цукровим буряком.

Захопленість аграріїв ріпаком призвела до того, що 2010 року на законодавчому рівні було закріплено норми сівозміни - послідовність сівби культур на одній дільниці.

Законодавчо закріплено, що допустимі нормативи періодичності вирощування культур на одному полі становлять: для озимих жита і ячменю, ярого ячменю, вівса і гречки - не менше ніж через 1 рік; озимої пшениці, картоплі та проса - не менш ніж через 2 роки; ріпаку - не менше ніж через 3 роки; для соняшнику - не менш ніж через 7 років.