Продати чи залишити: що робити із харківськими державними машинобудівними гігантами?

Продати чи залишити: що робити із харківськими державними машинобудівними гігантами?

Чи варто віддавати під приватизацію заводи, які виготовляють обладнання для атомних і теплових електростанцій?
Середа, 24 листопада 2021, 13:33
юрист, голова Правління StateWatch

"Турбоатом" – одне з найкращих підприємств, що знаходиться в державній власності. Ця компанія має значну конкурентну перевагу – турбін його виробництва ще довго потребуватимуть електростанції та інші промислові гіганти країн колишнього СРСР. 

У серпні 2020 року до "Турбоатома" приєднали ще одне держпідприємство "Електроважмаш", тому цей "дует" перейменували в "Українські енергетичні машини". 

Загалом тепер там працюють близько 8 тисяч осіб. Уряд декларував подальшу приватизацію новоутвореного концерну, але впевненості в тому, що це рішення остаточне – немає.

Які підприємства об’єднали?

Державі належать 75,22% акцій колишнього "Турбоатому", в той час як "Електроважмаш" є унітарним державним підприємством. 

Реклама:

Великим міноритарієм "Турбоатома" (15,34% акцій) зазначено венчурний інвестфонд під управлінням КУА "Сварог Ессет Менеджмент", пов'язаної з Костянтином Григоришиним. 

Ще 5,598% акцій належить зареєстрованій на Кіпрі Biscone Ltd., афілійованій, за даними "Турбоатома", з російським холдингом "Силові машини" (фактичний власник — Олексій Мордашов).

До слова, "Турбоатом" збирались приватизувати ще 12 років тому, проте в останній момент викреслили зі списку на продаж. 

Тоді, у 2010 році, уряд планував залучити іноземного інвестора, щоб зберегти монополію на виробництво турбін та не втратити ринки країн СНД. З іншого боку, остерігалися того, що "Турбоатом" придбають пов’язані з Кремлем росіяни.

Аналогічна історія трапилася і в 2019 році, коли після трьох років перебування в приватизаційному списку уряд вирішив відмовитися від приватизації "Турбоатома". Причина та ж сама, що і в 2010-му.

У 2020 році голова Фонду держмайна заявляв, що на "Електроважмаші" на той час вже працювали приватизаційні радники, а ФДМУ вдалося врегулювати стратегічні проблеми підприємства: змінити директора, врегулювати виплату кредиторської заборгованості тощо.

Об’єднане підприємство має перейти напряму в управління Кабінету Міністрів замість ФДМУ, який готував їх до приватизації. Скоріш за все, тепер приватизацію якщо не відмінили, то відклали у довгий ящик.

Чим ці підприємства такі особливі?

В секторі українського важкого машинобудування більшість великих компаній експлуатують радянську спадщину, зокрема обладнання та ринки збуту. Три найбільші гравці на цьому ринку — "Зоря-Машпроект", "Турбоатом" і "Електроважмаш". Всі вони у державній власності. 

Одна з компаній, а саме "Турбоатом", один з провідних виробників турбін в світі, що виробляє турбіни і деталі для різних електростанцій. Частка ринку "Електроважмаш" у сфері виробництва електротехнічного обладнання в Україні в 2018 році сягає 7,3%.

При цьому, провідним партнером компаній по експорту є Росія, на яку припадає приблизно 1/3 продукції. Експорт в Росію в основному представлений заміною українського обладнання на електростанціях, де зміна виробників малоймовірна з міркувань безпеки.

Але все ж, внаслідок розриву торгівлі з Росією, обсяг продажів в цьому секторі скорочується. Виходом могли б стати нові інвестиції, щоб забезпечити виробництво більш конкурентоспроможної продукції, яка зможе вийти на ринки інших країн. 

За останні десять років капітальні вкладення у виробництво важкого машинобудування склали всього 1,8 мільярда доларів (2,3% від загальних промислових капітальних інвестицій за цей період і 0,8% від загальних капітальних витрат в економіці). 

Як створили "Українські енергетичні машини"?

У цьому році держава вирішила приєднати збитковий і проблемний "Електроважмаш" до "Турбоатома". На обох підприємствах до об’єднання фінансові показники погіршувалися. "Турбоатом" завершив 2020 рік з чистим прибутком у розмірі 226,53 млн грн, що на 27,8% менше, ніж у 2019-му (314,07 млн грн). 

При цьому, чистий дохід скоротився майже вдвічі - до 1,46 млрд грн. "Електроважмаш" у 2020 році наростив чистий збиток у 5,8 рази стосовно 2019 року — до 451 млн грн, чистий дохід скоротився в 2,3 рази — до 821,8 млн грн.

Щоб швидко провести об’єднання двох підприємств, держава вдалася до заниження ціни акцій в чотири рази, прийнявши оцінку акцій у 1,95 грн за акцію. 

Оскільки міноритарні акціонери, які тримають близько чверті акцій, мають право продати їх емітенту за ринковою ціною у разі незгоди зі значними правочинами. Приєднання до компанії збиткового підприємства є, вочевидь, таким значним правочином. 

Цікаво, що в Стратегії залучення прямих іноземних інвестицій, розробленій в цьому році, нічого не говориться про збереження державного контролю ані над "Турбоатомом", ані над "Електроважмашем". 

Також в публічній площині були відсутні плани щодо їх об’єднання. Навіть навпаки – в аналітичних матеріалах наголошують на потребі залучення стратегічного інвестора і виході на нові ринки країн, що розвиваються.

Ми ж бачимо та сценарії щодо новоствореної компанії:

Перший з них, залучення стратегічного інвестора в капітал. Це компромісне рішення – держава б залишила контроль над стратегічним підприємством і залучила вкрай необхідні інвестиції. 

Але остання історія з розмиванням частини міноритарних акціонерів "Турбоатому" під час приєднання "Електроважмашу" підважила і так низьку впевненість інвесторів.

Другий – залишення у державній власності. В такому разі державі треба внести цю компанію в список заборонених до приватизації та визначити її політику власності. Загалом, ефективність управління державою підприємствами доволі низька.

Третій – повна приватизація. Це було б найбільш логічним варіантом, але ризики підстерігають з усіх сторін. Перший – це приватизація російськими компаніями. 

Другий – повторення ситуації з "Мотор-Січчю", коли стратегічний китайський інвестор в результаті не зміг почати управляти підприємством через блокування з боку держави.

Отож, об’єднання двох державних гігантів нібито має логічне пояснення. При цьому, послідовності політики топ-керівництва держави стосовно приватизації тих чи інших об’єктів не простежується. Як наслідок, важко спрогнозувати появу великої кількості іноземних інвесторів, що побажають взяти участь в приватизаційному аукціоні. 

Матеріал створено в рамках проєкту "Приватизація + демонополізація = економічне зростання"

Співавтор: Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: