Футболки Spice Girls і права людини у бізнесі: уроки для України

Футболки Spice Girls і права людини у бізнесі: уроки для України

До недавнього часу бізнес вважав, що права людини – це справа держави, але сьогодні компанії теж мають приділяти цьому питанню більше уваги.
Середа, 27 березня 2019, 14:50
керівниця центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності», експертка зі сталого розвитку

У травні 2019 року відбудеться ювілейний концерт групи "Spice Girls", хоча і без Вікторії Бекхем, але все одно на втіху фанатам.

Група розпочала благодійну кампанію: випустила футболки #IwannaBeASpiceGirl, кошти від реалізації яких будуть перераховані на допомогу жінкам та для просування гендерної рівності жіночими громадськими організаціями (11,6 фунтів з кожної футболки).

Проте розслідування The Guardian, проведене на початку 2019 року, довело, що футболки було виготовлено жінками в Бангладеші, яким платили в середньому 35 пенсів за годину.

Самі жінки визнали, що їх примушували працювати по 16 годин на день, а якщо вони не виконували поставлених завдань, то на них кричали та доводили до сліз. Компанія-власник футболок вже заявила, що постачальників перевіряли, а в ході перевірки до них не виникло жодних запитань.

Реклама:

Враховуючи зірковий статус замовників футболок, в експертному середовищі знову піднялись питання прав людини та як перевіряти їхнє дотримання.

В Україні також існує порушення прав людини в компаніях. Нещодавно ЗМІ розказали про трагічний випадок у Львові.

У березні 2019 року на заводі Fujikura померла працівниця від запалення легенів, тому що запізно звернулась до лікарів.

Працівники у роботі з медіа говорили, що вона боялась йти на лікарняний, оскільки лікарняні на підприємстві вважаються "ухиленням від роботи". 

Можна говорити і про інші випадки, які є в Україні: заборона компаніями створення профспілок, дискримінаційна рекламу, сексизм, скандали з конфіденційністю даних та багато інших.

У цьому аспекті варто згадати міжнародні стандарти - керівні принципи ОЕСР для багатонаціональних компаній.

Сьогодні Україна підтримує ці принципи, а в Мінекономрозвитку створено Національний контактний пункт для прийняття скарг від громадян, профспілок, громадських організацій, якщо міжнародні компанії в Україні порушують ці принципи ОЕСР, у тому числі і права людини.

Близько 50% всіх скарг, які приходять до національних контактних пунктів різних країн, - про порушення компаніями прав людини.

В українському НКП ще немає жодної скарги. І це не тому, що немає випадків порушень, а тому, що люди та організації або не знають, або недооцінюють цей інструмент.

На глобальному рівні найважливішим документом наразі є Керівні принципи ООН з прав людини у підприємницькій діяльності (надалі – Керівні принципи), що визначають:

- обов'язок держави гарантувати права людини;

- обов'язок компаній поважати права людини;

- організації мають надати доступ до механізмів оскарження, якщо права порушені.

На національному рівні країни мають розробити плани дій з імплементації Керівних принципів.

В Україні цей процес відбувається, але для його успішності бракує єдності основних учасників.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України доробляє Концепцію щодо соціальної відповідальності, де присутнє питання прав людини.

Міністерство юстиції України також розпочало процес з підготовки Національного плану дій.

Зазвичай у всіх країнах цей процес розпочинається з оцінки статусу прав людини в бізнесі. Тому Мінюст розробив анкету з опитуванням, яку бізнес може заповнити.

Я б рекомендувала до анкети додати проведення ще декількох фокус-груп з бізнесом для отримання більш чіткої картини щодо питання прав людини у бізнес-середовищі. Тому що не завжди бізнес розуміє, що ж таке права людини для бізнесу. Це довів і нещодавній захід від Kyiv Post, де обговорювалися ці питання.

Декілька особистих висновків.

1. Українцям на 28-ому році незалежності вже варто відходити від обговорення, чи має бізнес бути відповідальним.

У часи, коли країни приймають закони щодо підзвітності компаній, інвестори обходять стороною "токсичні" компанії, а споживачі шукають компанії, яким небайдужий сталий розвиток, обговорювати це вже трохи запізно.

Варто процитувати Євгена Шевченка, генерального директора Carlsberg в Україні: "Бізнес – це частина суспільства, і тому він має бути відповідальним перед суспільством".

2. Багато компаній ще сприймають права людини в контексті використання дитячої праці. Права людини потрібно розглядати ширше. Права людини є:

- у відносинах зі співробітниками (створення профспілок, заключення колективного договору, гарантії трудових прав),

- у відносинах з клієнтами (права споживачів),

- у відносинах з партнерами та громадами (тут і культурні права, і екологічні права тощо).

Два роки тому я проводила оцінку впливу компанії на права людини в Казахстані, і можу запевнити, що виявлення такого впливу є дуже важливим.

Тоді представник служби безпеки був першою людиною, яка зустрічала відвідувачів офісу компанії.

Але компанія не могла відповісти на ряд питань: які права та повноваження має служба безпеки, які дії вони можуть і не можуть робити щодо відвідувачів компанії – аргументуючи тим, що функції служби безпеки виконують підрядники.

І тут вже можна побачити ризики негарантування прав людини з боку підрядників компанії.

Отже, питання аудиту, оцінка і виявлення потенційних та реальних ризиків, як у випадку з футболками Spice Girls, має значення.

3. Тільки міжнародні компанії в Україні сьогодні мають політики з прав людини та бізнесу.

Деякі з них мають процедуру щодо доступу та оскарження рішень компанії – наприклад, посада омбудсмена в компанії Mars. Омбудсмену можуть подати скаргу працівники, також він/вона періодично проводить перевірки та спілкується зі стейкхолдерами, а потім дає поради топ-менеджерам.

Що ж український бізнес може зробити в контексті прав людини:

1) визначити права людини, на які впливає компанія та розробити політику з прав людини;

2) провести оцінку та виявити потенційні та реальні впливи на права людини, розробити дії щодо профілактики негативного впливу та його зменшення;

3) забезпечити доступ до механізмів оскарження в компанії – створити канали, за якими стейкхолдери компанії можуть подати скаргу та забезпечити чесний розгляд скарг та прийняття рішень;

4) інтегрувати підхід важливості прав людини по всьому ланцюжку компанії та стимулювати працівників до впровадження такого підходу;

5) працювати зі стейкхолдерами та залучати їх, особливо тих, хто постраждав від дій компанії.

Права людини важливі для бізнесу. Тому що це – про попередження ризиків. Про повагу. Про відповідальність. Про репутацію.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: