Дефолт і революція?

Дефолт і революція?

Україна впритул наблизилася до 130 мільярдів доларів державного та корпоративного боргу, що дорівнює ВВП країни. Інакше кажучи, рік ніхто не повинен отримувати платню за свою роботу, а підприємці - прибуток.
Четвер, 20 жовтня 2011, 10:33
Марко Олівенський, кандидат економічних наук

За наявності сприятливих економічних умов Україна за 15-20 років могла б розрахуватися зі значною часткою свого боргу. Але нещастя не ходить поодинці. Світова фінансово-економічна криза, яка знову розгортається у світі, не залишає українцям такого шансу.

В подібних умовах треба було ще два роки тому відмовитися від думки про масову побудову інфраструктурних об’єктів і зосередити власні та залучені ресурси на швидкому зростанні видобутку газу, зростанні обсягів машинобудування та сільського господарства.

Це хоча б вирішило першочергові нагальні потреби населення, які ще раніше були більш-менш "вмонтовані" в загальний соціально-економічний механізм розвитку країн "старого світу" Європи.

Такий підхід дав би поштовх ланцюговому зростанню певних галузей економіки. Це призвело б до зростання фонду оплати праці, Пенсійного та інших соціальних фондів, а також фондів розвитку за рахунок прискореного наповнення державної скарбниці.

Реклама:

Наразі про це вже пізно казати: корабель української економіки при владі ПР пливе шляхом "інфраструктурного" будівництва, де легше красти бюджетні кошти, але який вже привів економіку та соціальний розвиток держави у безвихідь.

Гостро незадоволені нинішньою владою чорнобильці, афганці, вчителі, лікарі, вчені, військові, пенсіонери, малі підприємці, інші верстви населення, в тому числі і на "диво" в першу чергу в регіонах колишньої широкої підтримки нинішньої влади.

Про що йдеться, окрім підвищення доходів населення?

Наприклад, в Києві з фактичним населенням у 5 мільйонів осіб та найвищою в країні зарплатою квартири купує лише 0,1% населення. В розвинених країнах цей показник дорівнює не менше 4%, або у 40 разів більше. На Сході України цей показник ще нижчий - 0,05%.

Тому невдоволення населення діючою владою переросло певні територіальні кордони і стало масовим. Тим більше, що за прямим розпорядженнями Президента місцева влада продовжує роздавати безплатне житло "своїм" народним депутатам та міністрам.

Саме так було і за радянських часів, які, нібито, пішли у небуття.

Інший аспект життя. Користувачів Інтернету стає дедалі більше. В Україні - це вже кожний третій. І приховувати зростаючу економічну нерівність населення стає все складніше. Тому протести та страйки охопили східні, південні, північні та центральні регіони України.

А наразі ще і 82 інші країни світу, в тому числі всі розвинуті.

Як свідчить досвід історії, в тому числі новітньої, виходом з цього становища є соціальна революція чи створення режиму тоталітарної влади. І те і інше відкидає економіку на роки назад. А в українському варіанті все це ускладнюється ще й величезним боргом.

На відміну від Греції ЄС не прийде на допомогу Україні, бо по-перше, вона не член Союзу, по-друге, подібна спроба просто поховала б це штучне міждержавне конфедеративне утворення.

Тому ЄС різними шляхами та за допомогою суто формальних кроків створює враження ходи назустріч Україні, як географічно європейській державі, в той час як насправді ЄС просто боїться економічного зближення з проблематичною країною.

Для економістів це беззаперечний факт.

З другого боку, і Україна не має іншого шляху розвитку. Хода назустріч авторитарній Росії, яка намагається відтворити Російську імперію з суто економічних причин, призвела б до гарячих обіймів "старшої сестри", які б остаточно придушили українську економіку.

Адже нинішня Російська імперія, на кшталт минулого, побудована на економічних інтересах вузького кола "родини", на чолі якої стоїть колишній співробітник КДБ та ФСБ і корумповані чиновники, які в котрий раз обманюють пересічних росіян.

В намаганні утримати Україну в колі свого політичного та економічного впливу російські можновладці не жалкують грошей.

Таке вже було у 2003-2004-х роках, коли ФСБ Росії переправляло з "галеристом" Маратом Гельманом кошти на орендований СДПУ(О) 14 поверх будівлі "Київмісьбуду" по вулиці Суворова 4/6, де був розміщений тіньовий центр політичного впливу на українські ЗМІ.

Зараз цей вплив продовжується. Але його акценти перенесені на русифікацію населення з таким, як і 7 років тому, кошторисом витрат на відомих нардепів ПР. Але зі зміною Президентом політичного вектору на Захід, останні опинилися в складному становищі.

У той же час фракція ПР в парламенті та уряд на чолі з Президентом підтримують хибний для України шлях економічного та політичного розвитку, бо це є матеріальним підґрунтям їх заможного існування та можливості подальшого грабування країни.

На жаль, економічні результати владного панування ПР вкрай сумні, а фінансовий дефолт країни став фактором майже повного гальмування соціального розвитку України. Відповідно до цих чинників, насування революційної ситуації в Україні прискорилося.

Штурм ВР України афганцями та чорнобильцями, а також загальноукраїнський протест 14 жовтня – найкраща ілюстрація банкрутства соціально-економічної політики ПР та її лідера, який, попри єдність з однопартійцями намагається гарно виглядати.

Розгубленість ПР, як і її бажання ще довго залишатися при владі, очевидна.

Саме для цього і посилюються правоохоронні органи, які за думкою можновладців в змозі утримати країну від соціальних потрясінь. Але в основній своїй масі пересічні правоохоронці – теж частина народу, який публічно висловлює своє невдоволення владою.

У 2004 році правоохоронці переходили на бік протестуючих. В критичну годину вони і зараз зроблять те ж саме. Бо вони належать до незадоволеної більшості. І це об’єктивно тому, що з економічної точки зору інтереси меншості та більшості мають різний векторний напрям.

І останнє. З точки зору світової історії фінансовий дефолт і передреволюційна ситуація в Україні не є кінцем світу. Вони просто відображають переломи економічного розвитку, які невідворотні, і які в різні часи були в різних країнах світу.

Тому і зараз не треба дуже лякатися дефолту та революції, тому що невдовзі влада партії регіонів і сама ПР підуть у небуття. Треба тільки трохи допомогти їм піти туди якомога скоріше.

 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: