Владислав Каськів: Для Пінчука це стало особистою справою

Владислав Каськів: Для Пінчука це стало особистою справою

Середа, 29 лютого 2012, 14:46 -
Коли 27 центрів запрацюють на повну потужність, вони рятуватимуть півтори тисячі життів на рік. Але це, ви розумієте, не зовсім коректна оцінка. До речі, в Кіровограді звучали дуже цікаві оцінки вартості людського життя. В Китаї це приблизно $1 млн за людське життя, в Сполучених Штатах – $4 млн. По Україні я не знаю цю цифру. Але з цього виходила наша логіка.

Місяць тому був реалізований перший з національних проектів, яким займається Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами („Держінвест”). В Кіровограді за участю президента та олігарха-мецената Віктора Пінчука був відкритий перший з запланованих 27 перинатальних центрів. Так називають спеціалізовані лікарні, які надають допомогу недоношеним дітям, серед яких спостерігається підвищений рівень смертності.

10 лютого 2012 р. відбулось відкриття Київського перинатального центру, а згодом у Дніпропетровську відкриється третій на базі обласної дитячої клінічної лікарні.

Пінчук приймає і надалі прийматиме  участь в закупівлі реанімаційного обладнання для центрів, на що планує витратити загалом 100 млн грн.

Кажуть, що відкриття мало відбутися раніше, але Віктор Янукович мав більш важливі справи, ніж іхати на відкриття дитячої клініки. Незабаром після урочистого відкриття з’явилася інша інформація, що відразу після відкриття центр у Кіровограді був закритий до 20 березня. Звісно, влада назвала це вигадками. Але закриття таки відбулося, тому що лише цього тижня з’явилася новина про те, що центр прийняв першого малюка.

Цікаво, що перші перинатальні центри мали бути відкриті ще минулого року. Але на це не було грошей.

Незважаючи на патронат президента, агенції Владислава Каськіва весь минулий рік не давали навіть тих грошей, які були прописані за ним в бюджеті. Кажуть, що не останню роль у цьому зіграв Микола Стеблинський, якого називають людиною прем’єр-міністра Миколи Азарова. Так це чи ні, але за нашими даними, в минулому році „Держінвест” отримав річне фінансування лише в останні дні грудня.

Чи є складності з фінансуванням зараз, нам невідомо. Але вже 15-17 березня буде нарешті презентоване техніко-економічне обґрунтування за проектом будівництва терміналу з приймання зрідженого газу (LNG). Також потроху просуваються інші національні проекти, яких зараз нараховується 11, а згодом буде більше.

Крім того, три місяці тому „Держінвест” відкрив так зване „єдине інвестиційне вікно”. Ідея в тому, щоб полегшувати просування великих інвестиційних проектів приватних компаній, використовуючи для цього гучне ім’я президента.

Як просуваються національні проекти зараз, ми дізналися у керівника агентства Владислава Каськіва. Власник кабінету зустрів „Економічну правду” босоніж десь о десятій вечора, після чергового засідання у нього в кабінеті. Після двогодинного інтерв’ю за дверима приймальні ще кипіла робота, а одна з секретарок спала, спершись на великого плюшевого ведмідя.

Також незабаром у окремому матеріалі читайте, скільки коштував перинатальний центр у Кіровограді, та скільки на сьогодні витрачено грошей на будівництво інших центрів.

........................................

- Чи вірно, що перинатальний центр в Кіровограді мав бути відкритий раніше? Але дату перенесли, тому що президент був в іншому місці.

- Що дату перенесли – це факт, але він пов’язаний з організаційними моментами. І точно не з графіком президента. Ті, хто був на тому відкритті, могли це побачити на власні очі. Бо там вже в останні дні, перед відкриттям, постачалось обладнання. А відкривати без обладнання немає сенсу.

- У 2011 році планувалося відкриття перинатальних центрів у Кировоградській, Днепропетровськійй, Донецькій, Житомирській, Одеській, Тернопольській, Харківській областях та у Криму. Чому закінчився минулий рік, а перший перинатальный центр відкрився лише нещодавно?

- Тут кілька причин. Перша - це те, що ми спочатку обрали неправильну організаційну модель реалізації цього національного проекту.

Очевидно, що адміністрування бюджетних коштів безпосередньо агентством чи державним підприємством, що створене агентством, забезпечувало б більшу ефективність та більший контроль за цим процесом.

Ми вирішили піти шляхом делегування цих повноважень, враховуючи, що це різні області, та різна кваліфікація спеціалістів у них. Плюс сам факт того, що національні проекти організовані інакше (за принципом проектного управління), нестиковка систем управління призвела до того, що не завжди обласні адміністрації могли вчасно виконати ті зобов’язання, які взяли на себе.

Друга причина. Щоб максимально ефективно реалізувати цей проект, потрібен незалежний аудит проекту в кожній області. Треба, щоб його здійснювали не самі адміністрації, а окрема фахова структура, яка б приїжджала в область і оцінювала кваліфікацію виконавців, стан приміщення та обладнання. Тому що в деяких областях є обладнання, в деяких нема. І вже в залежності від результатів аудиту розробляти конкретний план реалізації проекту.

Це не означає, що був поганий результат. Просто ми, застосовуючи нові принципи управління, відтестували нову модель. Вона, я переконаний, в цьому році буде реалізована набагато ефективніше.

- Що це дало?

- Ми затримались на декілька місяців з планами. В принципі, можна було це швидше реалізувати, але за рахунок якості. Не хотілось давати гіршу якість, тому що ми для того і робимо ці перинатальні центри, щоб вони відповідали всім міжнародним стандартам.

Ну, і ще важливий фактор – це фінансування. Є декілька варіантів реалізації цього проекту, від будівництва з нульового циклу до модернізації вже існуючого медичного закладу (як це відбулося в Києві). Кожен із цих варіантів потребує різного рівня фінансування та організаційних підходів менеджменту. Зараз ми розуміємо ситуацію в кожній області, і можемо з урахуванням цього аналізу вибудувати план.

 

- Скільки коштує перинатальний центр в середньому?

- Кожен має свій бюджет. Якщо бюджетне фінансування складає 110 млн грн, як у минулому році, на них можна побудувати чотири перинатальні центри, які ми зараз здаємо в експлуатацію. Плюс частково профінансувати ще два які перехідні: у Дніпропетровську і Житомирі.

-   А які вводяться в експлуатацію найближчим часом?

-   Протягом найближчих кількох тижнів ми офіційно відкриваємо центри у Харківі, Києві та Донецьку. Зі вже відкритим Кіровоградом буде чотири. Щоб було розуміння, такий перинатальний центр, як в Кіровограді, вже в цьому році врятує 50 життів. В Кіровограді була найбільша смертність дітей, того ми і почали звідти.

До кінця року при наявному рівні фінансування ми гарантовано доведемо кількість центрів до десяти. Це точно будуть Житомир, Дніпропетровськ, Полтава і Крим.

Я вважаю, в частині використання коштів у нас великий успіх. Ми виходимо на рівень, коли соціальний проект „перинатальний центр” з бюджету фінансується лише на 75%.

-   А решта?

-   Ще 25% – це, в основному, Фонд Пінчука плюс місцеві меценати і частково місцеві бюджети.

-   Чому відстрочене відкриття центрів у Одеській та Тернопольській областях?

-   В Тернополі обласна рада не прийняла відповідні рішення, які б дозволяли це робити.

-   Чому вони не схотіли?

-   Це, напевно, пов’язано з політикою, а я політику стараюсь не коментувати.

-   Ви питали Віктора Пінчука, що їм рухає? Він вкладає великі суми в обладнання для перинатальних центрів, і в Давосі сказав, що хоче віддати більшу частину статку на благодійність.

-   Ми довго говорили на цю тему, і мене особливо це дуже перейняло. Він розказав конкретну історію із життя…

-   Свого?

-   Не свого особистого. Просто випадок в його житті, коли народилася дитина з малою вагою. Завдяки тому, що їй була надана вчасна допомога, вона живе. Деталі не передам, вам краще його запитати.

Я так розумію, це для нього стало особистою справою. На 200% переконаний, що ним не корисливі цілі рухають.

- Скільки коштуватимуть послуги перинатальних центрів?

-   Це безкоштовні центри, тобто це соціальний проект. Але якщо ви хочете мою думку, і вона буде непопулярна, то реально забезпечити якісну медицину можна коли вона буде платною. Ну, крім, звичайно, швидкої допомоги та реанімації, чи чогось такого.

Всі ми знаємо, що за якісні медичні послуги ти повинен платити. Тільки зараз ці кошти знаходяться в тіні, а саме головне, що не зростає якість медичних послуг. Більше того, це вже вертикально інтегрована корупційна система. Ми розуміємо, що є ціла ієрархія відрахувань „нагору”.

- Як виглядає процес створення перинатального центру? Як обираються об’єкти, на базі яких буде створений центр?

- Насправді, в регіоні вибір не такий. В кращому випадку, там 2-3 об’єкти, які можуть бути використані для зведення центру. А можуть бути випадки, що і жодного немає.

Спочатку здійснюється анкетування за параметрами, які розроблені національним проектом. Потім вивчається профайл кожного із цих об’єктів, після чого здійснюється аудит приміщення і розробка техніко-економічного обґрунтування об’єкта, який дає відповідь на питання, що треба зробити і скільки це коштує. На основі нього розробляється кошторис, після чого він розкладається на частки для фінансування: що з державного бюджету, що з місцевого, що меценати.

Спільна наглядова рада дозволяє контролювати всі видатки. Ви розумієте, якщо приватний учасник вкладає свої гроші, він зацікавлений контролювати видатки.

Паралельно відбувається процес відбору персоналу і навчання. Вже більше 30 фахівців пройшли навчання за кордоном на сьогоднішній момент.

- Чи Пінчук давав своїх контролерів? Чи він просто купує обладнання?

- Віктор Михайлович цільовим способом фінансує реанімаційні компоненти, і закуповує обладнання.

-         Якщо для створення центру обирається частина діючої лікарні, чи ця будівля виводиться з підпорядкування цієї лікарні?

-         Ні, воно залишається під впорядкуванням обласних управлінь охорони здоров’я, і залишаються у власності області.

-   Після запуску перинатальних центрів їх підтримка лягатиме на місцеві бюджети?

-   Ми їх передамо на баланс Міністерства охорони здоров’я.

- Це означає, що центр виходить з-під контролю „Держінвесту”?

-   В частині управління – так. Але моніторинг і контроль ми будемо вести ще деякий час.

-   Для чого?

-   Щоб гарантувати  якість і забезпечити незалежний моніторинг. Національний проект „Нове життя”, який створює перинатальні центри, має наглядову раду. Вона складається не з чиновників, а з дуже компетентних і авторитетних людей. Ця рада має бути  верхньою сходинкою всієї системи моніторингу.

-   За чий рахунок буде здійснюватись щорічний аудит центрів?

-   Я не думаю, що за рахунок бюджету. Наглядова рада - громадська, тому вона й повинна формувати джерела, за рахунок яких буде здійснювати моніторинг.

-   Тобто, це меценати, по великому рахунку?

-   Так. Я думаю, це логічно.

 

-   Для чого створюється державне підприємство „Нове життя”, якщо перинатальні центри залишаться під контролем Мінздраву?

-   Рішення про створення держпідприємства виникло уже в кінці 2011 року як інструмент, який покращить управління проектом. Спочатку ми його не передбачали.

Але це – нетиповий випадок для національних проектів, тому що у більшості з них державні підприємства існують для забезпечення побудови організаційної структури та капіталізації проекту. А після цього в обов’язковому порядку він повинен або повністю, або в мажоритарній частці, переходити до приватного партнера.

-   А чому не ТОВ чи ВАТ?

-   Тому що організаційно і фінансово легше створити просто державне підприємство. А коли вже розпочнеться реальний проект, то його можна трансформувати в більш доцільну організаційну форму власності. Іншими словами, спочатку краще робити на платформі державного підприємства, а потім акціонувати.

Ми ж маємо справу переважно з національними проектами, які створюють нові індустрії. Можу навести конкретний приклад. Ми закінчили ТЕО по національному проекту „Відкритий світ”, і зрозуміли, яка організаційна модель має бути в розвитку цього проекту. Ми розуміємо особливу цінність ліцензії четвертого покоління, і вже знайшли технологічне рішення, як знайти необхідні частоти.

-   Тобто, вам таки дадуть частоти?

-   Ми пропонуємо, щоб цей проект був реалізований за моделлю державного приватного партнерства. Ліцензія на частоти залишиться в державній власності до того часу, поки приватний партнер, який переможе в конкурсі, не виконає всі зобов’язання по цьому проекту. Після цього ліцензія поступово переходитиме у власність цього партнера.

Таким чином, держава отримає прибуток в буквальному сенсі. Але, звичайно, основне значення цього проекту – це соціальний капітал, доступ дітей до інформації.

Така модель закладена у проекті постанови Кабінету міністрів, яка має затвердити, ну, техніко-економічне обґрунтування і закласти модель як би реалізації цього проекту.

-   Чи є у вас конкретна домовленість про виділення частот?

-   У нас є точне фахове технологічне рішення, яке дозволяє стверджувати, що частоти для реалізації цього проекту є. Але для виділення, звичайно, потрібне рішення …

-   Політичне рішення?

-   Я не хочу його назвати політичним. Рішення, яке дозволить реалізувати цей проект. І це, по суті, виклик - чи дійсно ми можемо реалізовувати масштабні проекти в інтересах держави, опонуючи комерційним інтересам.

-   Чи є конкурентом вашому проекту ідея тотального проведення інтернету у селі, який хоче реалізувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) та „Датагруп”?

-   Я не готовий коментувати це питання, хоча би тому, що я його глибоко не вивчав. Якщо це реалізує комерційна компанія – це тільки треба вітати. Якщо це робиться за рахунок держави, то це великий знак питання.

-   Повертачись до „Нового життя”. Чи є у вас узагальнюючі цифри, скільки треба фінансування по всім 27 центрам?

-   Ще не по всім з них є результати аудиту. Але ми розуміємо, що для відкриття в цьому році 10 перинатальних центрів, як ми планували, бюджетне фінансування має складати 379 млн грн замість 110, які нам призначили.

-   А 110 скільки дозволять відкрити?

-   На 110 ми плануємо відкрити чотири. Але треба врахувати, що інколи треба будувати з нуля. Тому навантаження збільшується.

-   Яка загальна потужність цих центрів?

-   Коли 27 центрів запрацюють на повну потужність, вони рятуватимуть півтори тисячі життів на рік. Але це, ви розумієте, не зовсім коректна оцінка. Трапляються різні вади, тобто людина може залишитися жива, але в неї може бути інвалідність, а ці центри допоможуть уникнути такої проблеми. Тому як це оцифрувати у гроші, я не знаю.

До речі, в Кіровограді звучали дуже цікаві цифри. Академік Національної академії медичних наук Андрій Сердюк казав, що хоч це з етичної точки зору неправильно, є оцінки вартості людського життя.

-   Які вони?

-   В Китаї приблизно $1 млн за людське життя, в Сполучених Штатах – $4 млн.

-   А в Україні?

-   По Україні я не знаю цю цифру. Але з цього виходила наша логіка, що життя - найбільш ефективні інвестиції. При затратах в декілька доларів на душу населення ми отримуємо капіталізацію у мільйон.

-   Як дивиться Міністерство охорони здоровя на те, що „Держінвест” будує перинатальні центри? Чи були спроби витягнути це з-під вас?

-   Може, я трохи вийду за рамки корпоративної етики, не називаючи імен і прізвищ, але скажу: ступінь кооперації у нас радикально різний у різних національних проектах. Є ситуація, коли ми ефективно взаємодіємо з міністерствами. А є випадки, коли це переростає в невиправдану конфронтацію між державними установами і менеджерами. Проект „Нове життя” може бути таким хорошим зразком. І в інших національних проектах є такі приклади. Наприклад, в енергетичному блоці.

- В якості поганого прикладу ми можемо навести пропозицію Юрія Бойка будувати плавучий LNG-термінал?

- Ні, ви що. Не хочу пафосу, але я дуже задоволений нашою співпрацею з Міністерством енергетики. Якщо взяти Бойко особисто, це менеджер з великої букви і людина з концептуальним мисленням. У нас зараз проект „LNG-термінал” виріс у систему проектів, які точно реалізуються в повній взаємодії між агентством і міністерством.

(далі буде)

Більше детальну інформацію про вартість перинатальних центрів читайте тут.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!