Зовнішня економіка: радикальна трансформація

Зовнішня економіка: радикальна трансформація

Вівторок, 11 жовтня 2011, 17:25 -
Щоб перекредитуватися - взяти нові позики для повернення старих - у 2011 році уряд України на кожний долар боргу повинен позичити 1,6 долара. Саме через це реальний держборг становить не 460 мільярдів гривень, як вважають у Мінфіні, а 760 мільярдів гривень.

Наша економіка не витримує напруги світової конкуренції. Щоб існувати за майже жебрацького споживання більшості сімей та функціонування застарілих підприємств, Україна повинна усе завозити з-за кордону і просити іноземні позички. Життя у борг коштує дорого, і з кожним роком все частіше доводиться відмовляти собі у чомусь.

Тимчасом останні події в Україні і світі дають підстави для погіршення очікувань. У США та ЄС настрої близькі до депресивних. Обидві економічні мегасистеми потребують додаткових кредитів і приросту основного капіталу у великих обсягах.

Дефіцит бюджету Греції - знову поза раціональними рамками, банкрутства їй не уникнути. Європейський центробанк почав викуповувати державні облігації країни, що може викликати інфляцію. Постраждає євро.

Для виходу з глухого кута у ЄС і США закликають зменшити бюджетні витрати і підвищити податки. Однак податкове обтяження лише понижує економічну активність. МВФ же закликає до нової рекапіталізації європейських банків за рахунок бюджетних видатків, що робить неможливим скорочення дефіцитів держбюджетів.

Тобто керівництво фонду пропонує повернутися до досвіду 2008-2009 років, який важко назвати плідним. Відомо, що подібна фіскальна експансія та монетарне заохочення дають дуже тимчасові ефекти, на рік-два, але посилюють загальне гальмування економіки. Отже, як європейці збираються долати рецесію, незрозуміло.

Через це ще на кілька років гарантовані нестача прибутків й інвестицій та загострення боротьби на міжнародному ринку капіталу. За цих обставин можливості надходження іноземних фінансових ресурсів до України будуть зменшуватися.

Вже зараз відомо про погіршення умов для державних запозичень та відмову європейських бірж розміщувати акції й облігації українських корпорацій.

У свою чергу, й Україна ніби навмисно усе робить для погіршення своєї репутації в очах кредиторів. Нестримно зростає державний борг. Відсотки підвищуються, ризики збільшуються, нові нарахування процентів накручуються на старі.

Щоб перекредитуватися - узяти нові позики для повернення старих - у 2011 році уряд України на кожний долар боргу повинен позичити 1,6 долара нових коштів. Саме через це реальний держборг становить не 460 мільярдів гривень, як вважають у Мінфіні, а 760 мільярдів гривень за оцінками спеціалістів держдепартаменту США.

За проектом бюджету-2012 Кабмін передбачає його дефіцит на рівні 30-35 мільярдів гривень, а також погашення старих боргів на 38 мільярдів гривень. Можна прогнозувати, що сукупний борг зросте на суму цих величин плюс витрати на обслуговування боргу, які становитимуть мінімум 35 мільярдів гривень.

Є серйозні сумніви, що іноземці забажають кредитувати такого безпросвітного боржника. Через таку споживацьку економічну політику Україна не може бути інтеграційним пріоритетом для Європи. Схоже, урядовцям бракує тверезого погляду на речі. Їх поведінка нагадує літературних персонажів, які п'ють-гуляють на останні.

Підвищуються й ризики інвестування. Число робочих місць скорочується, темпи приросту імпорту товарів і послуг збільшуються, а трудова еміграція - зростає.

Український податковий кодекс - найгірший у світі. Замість правової держави створюється репресивна машина. Приватизація - прихована, без конкурсу чи аукціону. Енергетичний сектор - таємна масонська ложа.

Платежі жителів за газ зникають з кінцями. МВФ не може відстежити, куди йдуть його транші, а тому ставить нереальні передумови їх надання. Демонетизація економіки як засіб боротьби з інфляцією спричиняє дефіцит кредитів і подорожчання позик.

У серпні 2011 року Мінфін продав банкам ОВДП лише на 0,1 мільярда гривень, тоді як за сім попередніх місяців - на 19 мільярдів гривень. Це наслідок демонетизації. У вересні для погашення боргу за облігаціями урядова скарбниця мобілізувала кошти з рахунків усіх міністерств. Бюджет тріщить скрізь.

Запровадження обмежень на купівлю готівкової валюти здатне збільшити вилучення її з банків і налякати закордонних бізнесменів і туристів. Усьому світу Україна знову демонструє свою бізнесову відгородженість і фінансову закритість.

Саме до такої категорії, найгіршої з чотирьох можливих, віднесена Україна за складеним індексом правил, інструкцій та адміністративних процедур, що впливають на зовнішні потоки капіталів - оцінка ґрунтується на інформації щорічного звіту МВФ.

Банки повертають іноземним кредиторам раніше отримані позички, не отримуючи нових. Політичні репресії щодо опозиції і суперечки з Росією завершують картину.

На внутрішньому фронті очікування девальвації гривні захопили свідомість і банкірів, і їх клієнтів. Хоча короткостроковий баланс валюти існує, девальваційні передчуття можуть зірвати спокій за будь-якого невдалого кроку влади або паніки за кордоном.

Ця загроза реальна, і Україна до неї не просто не готова. Вона копає яму, у яку впаде. Треба не просто "шукати шляхи виходу" з фінансової прірви. Необхідно повністю змінити макроекономічну політику.

Україна повинна стати чистим експортером, зводити прибутковий платіжний баланс за поточними розрахунками, мати зростаючий приріст прямих і портфельних міжнародних інвестицій, приплив іноземних довготермінових позик до банків і фірм.

Держава зобов'язана жити у межах надходжень, повертати борги і скоротити їх до прийнятного обсягу. Крім того, потрібно оптимізувати суверенний борговий портфель за критеріями максимізації термінів повернення кредитів, зменшення середньої процентної ставки, скорочення частки зовнішніх запозичень.

При цьому потрібно нарощувати суверенні золотовалютні фонди, які можна було б використовувати для науково-технологічних, інформаційних, медичних, кліматичних, енергетичних, авіакосмічних та містобудівних потреб. Щоб досягти такого стану, Україна мусить провести цілу низку інституційних та організаційних реформ.

1. Стимулювати експорт товарів і послуг - швидким і повним поверненням ПДВ експортерам, бонусами і страхуванням експортних контрактів, особливо заохочуючи експорт високотехнологічної продукції, становленням спеціальних звільнених від оподаткування парків з виробництва та експорту програмних продуктів.

Також слід відновити функції Укрексімбанку з кредитування експортних операцій, бюджетне фінансування відсотків за цими позичками та частини страхових платежів експортерів, зняти обмеження на використання валютної виручки, скасувати перевірки податковою службою операторів і виробників експортної продукції.

Крім того, потрібно утримувати стабільний обмінний курс гривні.

2. Заохочувати економію витрат з оплати імпортних надходжень. Це включає скасування державних гарантій такої оплати, заборона Укрексімбанку кредитувати операції з ввезення товарів і послуг, введення обтяжуючих некомпенсованих резервів з банківських кредитів на оплату імпорту, придушення внутрішньої інфляції.

Серед інших заходів - переведення міжнародної торгівлі газом на комерційну основу, заборона бюджетних витрат на покриття боргів "Нафтогазу", скасування його функцій з розподілу імпортного газу всередині країни і створення демонополізованого ф'ючерсного газового ринку, диверсифікація джерел надходження газу, уніфікація внутрішніх цін на нього із запровадженням знижок для соціального сектора і хімії.

3. Мотивувати розширення імпорту і реалізації в Україні світових науково-технологічних та інших інноваційних активів.

Для цього необхідна нуліфікація митних платежів і ПДВ при їх ввозі, фінансування державою або надання нею гарантій банківського кредитування їх купівлі, оплата бюджетом провайдерських інтернет-послуг науковим та університетським закладам, оплата урядом навчання та стажування українських спеціалістів за кордоном.

Також слід скасувати оподаткування - прибуток, фонд зарплати і ПДВ - нових високотехнологічних підприємств, побудованих на основі ноу-хау на період амортизації основного технологічного обладнання з використанням для компенсації бюджетних втрат коштів національного накопичувального золотовалютного фонду.

4. Створити найсприятливіші умови для прямих і портфельних іноземних інвестицій та фінансової відкритості України.

Серед них - економічні, політичні і правові свободи і права бізнесу, конкуренція на ринках, вільне ринкове ціноутворення і курсоутворення, невтручання інститутів влади у розподіл товарних і фінансових засобів, створення регіональної інфраструктури міжнародних інвестицій, рівний доступ усіх суб'єктів господарювання до ресурсів.

Також необхідні доступний рівень процентних ставок за кредитами, сприятливі умови і ставки оподаткування, прозорі правила обліку, простота процедур і професіоналізм арбітражу та судочинства, гарантії прав власності та авторських прав, ріст маркетингових можливостей бізнесу в Україні.

Неможливо обійти і запровадження європейських норм корпоративних відносин, масштабність та транспарентність фондових ринків, досягнення високої капіталізації торгівлі цінними паперами і насиченості національних ринків капіталу.

Крім того, необхідно забезпечити прямий доступ до ринків капіталу іноземних інвесторів, зняти дозвільні методи валютного та інвестиційного регулювання, скасувати трансакційні витрати у фінансових операціях, забезпечити конвертованість валют на банківських рахунках і хеджування валютних ризиків.

5. Реорганізувати національний ринок міжнародних запозичень, зокрема, відмовитися від короткотермінових іноземних позичок державі і приватним банкам.

З цією метою потрібно законодавчо заборонити емісію і розміщення за кордоном відповідних облігацій і запровадити обтяжуюче резервування Нацбанком частини валютних коштів, що запозичуються банками в іноземців на нетривалий період. Також слід відмовитися від будь-яких іноземних кредитів, які збільшують держборг.

6. Створити внутрішній відкритий інвалютний інвестиційно-борговий ринок з правом емісії та обігу державних і корпоративних цінних паперів, що оплачуються валютою, у тому числі розміщення таких фондових цінностей вроздріб серед українців, скасування обмежень і заборон валютного кредитування всередині країни.

Якщо порівняти ці блоки трансформацій із сьогоднішніми діями влади, то стає зрозуміло, що це не просто зміни чинної макроекономічної політики, а її повернення на 180 градусів - в абсолютно протилежному напрямку.

Весь світ мусить повірити, що ми рухаємося з розплющеними очима, знаємо, куди нас приведе дорога, будуємо економіку без макродефектів, і держава не буде ні спотикачем для світового розвитку, ні гнобителем власного народу.

Читайте також:

Українці - світовий баласт?

Примара життя за чужий рахунок

Макроекономіка чи макродефектономіка

На порозі нового фінансового харакірі

 

 

Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!