Співпраця України з МВФ: ціна питання

Співпраця України з МВФ: ціна питання

Понеділок, 16 листопада 2009, 11:46 -
Глибинна проблема економіки полягає у тому, що її макроекономічна стабільність стала занадто чутливою до рішень зовнішніх фінансово-політичних гравців. Від ін'єкцій однієї організації залежить доля 46-мільйонної держави. Це і дивно, і страшно.

Протягом останніх тижнів новини про четвертий транш МВФ, а точніше, про його відсутність, стали інформаційним хітом сезону, якщо не брати до уваги свинячий грип.

Міжнародний валютний фонд почуває себе повноцінним гравцем на політико-економічному полі країни. Тема співпраці з ним виявилася настільки популярною, що інтенсивно використовується у передвиборчих дебатах та інтригах.

Спочатку мас-медіа у свідомості українців формували стійкий стереотип, начебто транші МВФ - це манна небесна, від якої прямо залежить швидкість виповзання країни з кризового дна.

Проте, як тільки керівник установи Домінік Стросс-Кан оголосив про відкладення надання четвертої порції кредиту до президентських виборів, чиновники та експерти стали запевняти, що Україна легко обійдеться без допомоги Заходу.

[B]

Спробуємо відділити міфи від реальності, з'ясувати, що насправді отримує та втрачає Україна, співпрацюючи з МВФ.

Схема роботи

Як відомо, Міжнародний валютний фонд - фінансовий кооператив, який нараховує 184 країни-члени і у деяких аспектах схожий на кредитну спілку.

Фінансові ресурси МВФ складаються з внесків його членів. Величина цих квот залежить від економічного стану тієї чи іншої держави. Організація може залучати позикові кошти, а також проводити торгівельні операції із золотом.

Офіційною метою фонду, починаючи з 1944 року, є "укріплення міжнародного економічного співробітництва та сприяння створенню більш стабільної та процвітаючої світової економіки".

Кредити МВФ надаються на вирішення проблем платіжного балансу - у тих випадках, коли держава не може отримати достатнього фінансування на прийнятних умовах для покриття чистих міжнародних платежів.

Протягом 1994-2001 року Україна регулярно отримувала кредити від фонду, проте обсяги їх використання не перевищували 0,8 мільярда SDR за рік.

Після шестирічної паузи, викликаної сприятливою кон'юнктурою на світових ринках, Україна знову звернулася за допомогою. Цього разу уряд висловив готовність освоїти за два роки 11 мільярдів SDR або 16 мільярдів доларів.

Під час підписання боргової угоди на умовах stand-by у листопаді 2008 року українська влада пообіцяла фондові бездефіцитний бюджет-2009, гнучку курсову політику, пенсійну та податкову реформи.

Стабілізаційний кредит надавався під запевнення влади не підвищувати соціальні стандарти більш ніж на 10% та навести порядок в енергетичній сфері. Саме на цих умовах Україні був виданий перший транш у розмірі понад 4 мільярдів доларів.

При видачі другого траншу розміром 2,8 мільярда доларів у травні 2009 року МВФ був змушений піти на поступки, погодившись на 4% дефіциту держбюджету.

Після отримання третього траншу влада не змогла виконати вимогу фонду підняти ціну на газ для населення у вересні 2009 року. А в жовтні парламент всупереч позиції МВФ прийняв закон про підвищення соціальних стандартів.

Документ передбачає вливання 10-14 мільярдів гривень до кишень громадян і становить серйозну інфляційну загрозу. Відтак, черговий транш був відкладений з огляду на підвищений рівень популізму та неузгодженість у діях усіх гілок влади.

Втім, більша частина суми угоди stand-by уже перерахована в НБУ та використана на погашення зовнішніх зобов'язань уряду, підтримку фінансової стійкості "Нафтогазу", покриття касових розривів для виплат зарплат і пенсій, рекапіталізацію та рефінансування банківської системи і на підтримку обсягів золотовалютних резервів Нацбанку.

Таким чином, за допомогою зовнішніх коштів уряд зумів майстерно залатати численні фінансові дірки у бюджеті та платіжному балансі, відклавши виплату боргу до 2013 року.

Побічні наслідки

Кредит від МВФ є досить дешевим і спокусливим для уряду, оскільки передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2% річних від загальної суми боргу. Виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме до 2014 року.

Якщо економіка України у цей період буде зростати, погашення позики не складе особливих труднощів. Коли ж реалізується песимістичний сценарій, тягар боргу, навіть з врахуванням знецінення грошей, виявиться занадто важким для ослабленої держави.

Зараз заборгованість перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає близько 225 доларів.

Графік погашення Україною кредиту stand-by від МВФ

Найбільшу критику у скептиків фонду викликає не стільки посилення боргового навантаження, скільки вимоги стабілізаційної програми, які фінансова організація поставила перед Україною в обмін на регулярні транші.

Найрадикальніші критики МВФ вбачають в умовах надання кредиту шкідливе втручання в економіку держави. Представники фонду пояснюють свої рішення намаганням стабілізувати макроекономічну ситуацію, не допустити росту інфляції і бюджетного дефіциту, а також погіршення платіжного балансу.

Оглянемо деякі умови та рекомендації фонду з точки зору побічних ефектів.

1. Збільшення газових тарифів для населення на 20% з 1 вересня 2009 року для виходу "Нафтогазу" на самоокупність. Дане зобов'язання, яке так і не було виконане владою, призвело б до росту витрат громадян і зниження купівельної спроможності населення.

2. Утримання дефіциту державного бюджету на рівні не більше 4% від ВВП. На думку експертів Світового банку, така цифра є недосяжною без істотного скорочення державних видатків. Дефіцит, вважають у СБ, складатиме більше 8%.

Президент і опозиція підкинули дров у вогонь, збільшивши видатки більш ніж на 10 мільярдів гривень у рамках підвищення соцстандартів. А урізати інші видатки також ніхто не хоче.

Таким чином, вони не словом, а ділом заперечили логіку МВФ, щоб не допустити зубожіння населення і заручитися підтримкою електорату. При цьому застереження фонду щодо росту цін та девальвації гривні були проігноровані.

3. Адресна допомога найбільш уразливим верствам населення і підвищення зарплат та пенсій не вище рівня інфляції - 10%. Єдиний побічний наслідок - певне соціальне невдоволення і невдоволення деяких учасників передвиборчих перегонів, яким МВФ зв'язував руки у реалізації популістських обіцянок.

4. Створення єдиного офісу для адміністрування податків великих підприємств замість регіональної мережі.

Дану рекомендацію МВФ, яка мала на меті знизити корупцію у регіонах, критикують представники великого бізнесу. На їхню думку, це збільшить витрати часу та коштів підприємств на відрядження спеціалістів до столиці і ускладнить роботу з податківцями.

5. Жорстке встановлення мінімальних лімітів золотовалютних резервів НБУ і обсягів валютних інтервенцій.

Ця важлива умова була націлена на те, щоб НБУ не розтринькував резерви для підтримки курсу гривні, оскільки це може призвести до зниження фінансової стабільності держави та валютних спекуляцій банків виділеними коштами.

Крім цього, та частина резервів НБУ, яка складається з отриманих від фонду SDR, не може прямо використовуватися для валютних інтервенцій. Внаслідок таких обмежень, центральний банк позбувся суттєвих важелів впливу на курсоутворення, бо кількість валюти, яку він може викинути на ринок, жорстко обумовлюється.

До опосередкованих негативних наслідків від співпраці з МВФ можна віднести відкладання деяких структурних реформ на невизначений час, які б влада була вимушена робити у разі відсутності фінансової підтримки.

Отримавши чергові порції кредиту, уряд переносить "судний час" української економіки. Більшість адекватних рекомендацій МВФ так і не були виконані, хоча кошти освоєні, а бюджетні дірки потребують додаткових вливань.

Не потрібно також забувати про західних інвесторів, для яких виконання країною умов МВФ - лакмусовий папірець при визначенні інвестиційної привабливості країни.

Протягом 2009 року світова спільнота могла спостерігати нездатність усіх гілок української влади скоординувати свою діяльність. По суті, вони ігнорують узгоджену з МВФ стабілізаційну програму.

Якщо в країні на найвищому рівні порушуються взяті зобов'язання, то якою буде довіра інвесторів до її державних гарантій? Як результат, рейтингове агентство Fitch оцінює Україну як дуже проблемну економіку, прямо вказуючи на те, що невиконання умов МВФ може понизити її рейтинг.

Плюси співпраці

Незважаючи на призупинку надання траншу, фонд планує продовжити співпрацю з Україною. Більше того, керівник місії МВФ Джейла Пазарбашіоглу в останньому інтерв'ю відзначила деякі успіхи від виконання угоди stand-by: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу.

Довгострокові і дешеві кредити МВФ сприяють вирішенню проблем платіжного балансу. Завдяки наданій підтримці, став можливим відтік 7,1 мільярда доларів на рефінансування зовнішнього боргу банків та корпорацій за вісім місяців 2009 року, а також внутрішній відтік 5,7 мільярда доларів з банків, які осіли у кишенях населення.

На думку експертів Світового банку, без заміщення втрачених золотовалютних резервів НБУ коштами від кредиту stand-by та вирівнювання сальдо зовнішньої торгівлі  макроекономічна стабілізація неможлива.

Про те, що грішми, отриманими від МВФ, забороняється проводити валютні інтервенції, експерти не згадують. Та й навіщо, якщо є рецепт - плаваючий валютний курс і відмова від адміністративного регулювання вартості гривні.

Динаміка заборгованості сектора державного управління та органів грошово-кредитного регулювання України в розрізі фінансових інструментів, мільярди доларів

 

Взявши кредит у МВФ, Нацбанк зумів провести рекапіталізацію проблемних банків. Таким чином, відбулася трансформація приватного боргу комерційних банків перед вкладниками у державний борг перед фондом. Деякі клієнти банків зуміли повернути свої кошти, і депозитна паніка припинилася, що також є позитивною тенденцією.

Завдяки траншам була дещо послаблена проблема фіскального дефіциту, оскільки частина коштів МВФ перекрила видатки з погашення зовнішніх зобов'язань уряду, проведення розрахунків за російський газ та покриття касових розривів для своєчасної виплати зарплат і пенсій.

Разом з тим, проблема виконання фінплану залишилася, оскільки за вісім місяців 2009 року надходження до бюджету знизилися на 8,5%, а видатки зросли на 7,5% порівняно з попереднім періодом.

Майбутні сценарії

Швидше за все, співпраця України з фондом продовжиться. Принаймні, МВФ у цьому має свій інтерес. Основні держави-донори фонду повинні будуть знаходити спускові клапани для нейтралізації надлишкової ліквідності, якою інтенсивно накачували свої економіки у рамках антикризових програм з підтримки споживчого попиту.

Глобальна криза повільно відступає, споживання та кредитування відновлюються, а зайві кошти на внутрішніх ринках загрожують розвинутим країнам зростанням інфляції. Український ринок міг би легко абсорбувати частину надлишкового євродоларового потоку.

Неотримання Україною четвертого траншу через відсутність політичної волі та координації у проведенні нагальних реформ є негативним чинником. І не лише з точки зору руйнації іміджу країни серед іноземних інвесторів.

Якщо поглянути на ситуацію ширше, глибинна проблема української економіки полягає у тому, що її макроекономічна стабільність стала занадто чутливою до рішень зовнішніх фінансово-політичних гравців. Від намірів однієї організації виділити чергову дозу фінансових ін'єкцій залежить доля 46-мільйонної держави. Це і дивно, і страшно.

Проблема не в тому, дадуть чи ні країні-наркоману чергову дозу. Проблема у тому, як побороти залежність, як віднайти гідність та самодостатність і як зробити економіку стійкою до будь-яких зовнішніх впливів. Однак за вирішення цих завдань відповідатиме уже новий президент.

Незабаром читайте матеріали про особливості співпраці України з іншими міжнародними фінансовими установами: IFC, Світовим банком та ЄБРР.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!