Як підвищувати тарифи на газ для населення, безкоштовно користуючись держмайном

Як підвищувати тарифи на газ для населення, безкоштовно користуючись держмайном

У 2017 році Кабмін зобов'язав операторів газорозподільних мереж щороку сплачувати 10% від вартості газопроводів. Більшість з них ігнорують цю вимогу, а тарифи на транспортування визначають на власний розсуд.
П'ятниця, 5 лютого 2021, 08:14
заступник директора ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (2018-2019)

В країні зараз украй напружена ситуація з цінами на газ і тарифами на його розподіл. Проте як би не змінювався ринок, програє завжди споживач.

Українців не просто дурять, їх дурять, використовуючи їхнє майно. Це не просто слова і популістські гасла. Я поясню, чому так.

Перше. Чергові спроби створити відкриті ринкові відносини зіштовхнулися з організованим саботажем та використанням монопольного становища окремими гравцями на ринку. Тими самими, які мають доступ до ресурсу видобування та до розподільчих мереж.

Друге. Усім відомі газзбути, які виставляють рахунки населенню, експлуатують відсутність регулювання відпускних цін і встановлюють ціни, на 30% вищі за найкращі пропозиції постачальників. Утримувати ціни на такому рівні їм дозволяють не ринкові переваги, а статус постачальника.

На жаль, 90% споживачів інертні і не хочуть ламати голову, як перейти до постачальників, що пропонують дешевший газ, а деяким клієнтам ще й створюють штучні перешкоди при спробі змінити постачальника газу.

Недавно на ЕП вийшла колонка з полярною точкою зору представника одного з операторів ГРМ, який, на мою думку, наводить досить сумнівні аргументи.

Третє. Газзбути не є самостійними операторами на ринку. Більшість з них є креатурою монопольних операторів газорозподільчих мереж у своїх регіонах – облгазів, більшість з яких належить відомому олігарху. Головне – облгази ведуть кампанію за постійне підвищення тарифів на постачання газу.

Четверте. НКРЕКП ухвалила доленосні рішення, які змінили ситуацію на ринку.

По-перше, регулятор включив тариф на розподіл газу в квитанції – незалежно від того, користується споживач ресурсом чи ні. Платежі за транспортування, як відомо, виставляються за фактом підключення споживача до мережі облгазу.

По-друге, Нацкомісія час від часу підвищує тарифи на розподіл газу. Хто зайвий на цьому святі щедрот? Здогадайтеся самі.

П'яте. Газорозподільні мережі (ГРМ) – це державне майно, тобто наше. Це ключова теза. Загальна балансова вартість державних ГРМ – 4,46 млрд грн. Приватним операторам його передали в користування для надання послуг. Весь цей час вони користувалися ним безкоштовно і продовжують це робити.

У 2017 році Кабмін ухвалив постанову №95, відповідно до якої оператори повинні були сплачувати за рік 10% залишкової вартості майна. І що у підсумку? Більшість операторів ГРМ ігнорують виконання цієї постанови, використовуючи державне майно безоплатно.

Напередодні внутрішній аудит Міненерго показав, що через це з травня 2017 року бюджет недоотримав 1,5 млрд грн. Головна причина, кажуть аудитори, у тому, що договори з операторами ГРМ були підписані неналежним чином.

Чи впливає падіння споживання на тариф

Однією з причин зростання тарифів на розподіл газу часто називають падіння споживання газу. Від кого виходять ці меседжі, неважко здогадатися. Чи так це?

Відповідно до методики, затвердженої НКРЕКП, зазначені тарифи розраховуються на основі показника річної замовленої потужності. При цьому побутові споживачі не беруть участі у формуванні такого замовлення.

Тобто ніщо не заважає оператором робити це на свій розсуд і довільно встановлювати показник необхідної потужності, що в підсумку призводитиме до зростання тарифу на транспортування одного кубічного метра газу.

Обережно, регулятор!

Послуги з доставки – не єдина оплачувана послуга операторів газорозподільчих мереж. З їх переліком та розцінками можна ознайомитися на сайтах компаній.

Проєкти структури тарифу на 2021 рік, розміщені на сайті регулятора, свідчать, що кожен оператор малює довільні цифри операційних витрат, які мало корелюються з обсягами задекларованого прокачування газу.

Інше свідчення здирництва із споживачів – компенсація задекларованих збитків операторів протягом одного року. Про що йдеться? Облгази обґрунтовують неминуче зростання тарифів зменшенням споживання газу при незмінній потужності мереж, тиск у яких необхідно підтримувати на певному рівні.

Таким чином, за твердженням облгазів, технологічні витрати газу на прокачування незмінні, а в розрахунку на кубічний метр прокачаного газу постійно зростають. Саме тому необхідно проводити технічну модернізацію та оптимізацію мережі. Чи проводить таку роботу облгази? Невідомо.

До того ж, за використане блакитне паливо облгази платять лише частково. Оператори пояснюють це недостатністю розміру тарифу на прокачування газу. Мовляв, на повну оплату спожитого технологічного газу бракує коштів.

Окрема тема – наскільки достовірні системи обліку використаного облгазами технологічного газу і цифри, які вони наводять. Про необґрунтований розрахунок тарифів йдеться і в зверненнях великих виробників до НКРЕКП.

Так, Запорізький завод феросплавів вказує на штучне завищення очікуваних прибутків "Запоріжгазу" у сім разів шляхом заниження обсягу розподілу.

З одного боку, затверджені регулятором у грудні 2020 року тарифи були нижчими від побажань операторів. Наприклад, для "Дніпрогазу" тариф становив 0,93 грн за куб м без ПДВ проти проєктного 2,59 грн, а для "Вінницягазу" – 1,68 грн проти 4,05 грн.

З іншого боку, є суттєві коливання тарифів між операторами, іноді – у 2,5 разу. Наприклад, для "Лубнигазу" тариф становить 2,45 грн.

Такий суб'єктивний підхід дозволяє операторам маніпулювати звітністю для отримання кращих тарифів і впливати на ухвалення рішень регулятором.

За Європу, за ринок. Проте не для України

Тарифна криза має кілька складових.

Перша – сумнівна роль "Нафтогазу" та його сателітних структур як посередників між видобувною компанією "Укргазвидобування" та споживачами.

Друга – монопольне становище в регіонах приватних газорозподільчих компаній, які вимагають підвищення тарифів, використовуючи державне майно.

Третя, на що нарікають і самі оператори, – криза довіри до регулятора, його некомпетентність та безвідповідальність, що призвело до безладу на ринках.

До речі, НКРЕКП, зважаючи на соціальну напругу, знизила тарифи на розподіл тринадцятьом операторам, у тому числі "Лубнигазу" (з 2,45 до 1,79 грн за куб м). Чи сприяють такі гойдалки стабільній роботі операторів і ринку загалом?

Усе це не дозволяє створити реальний ринок газу в Україні. Що може зробити держава з точки зору прозорості регуляторних механізмів та відповідальності?

1. Ліквідувати посередницьку місію "Нафтогазу", на яку витрачаються мільярди.

2. Створити єдину державну компанію – оператора газорозподільчих мереж – і повернути їй державну власність, яку використовують приватні облгази.

3. Запровадити фіксовану прогресивну шкалу цін для побутових споживачів: чим більше споживаєш, тим дорожчий газ.

Такий підхід може унеможливити маніпуляції на ринку газу та розподіл за кошти споживачів. Створення прозорих відносин між учасниками ринку – це запобіжник соціальних конфліктів та криз неплатежів.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!