СНД: дружба з винятками

Протягом останнього десятиліття президенти Леонід Кучма та Віктор Ющенко не раз висловилися за створення зони вільної торгівлі в рамках СНД як основи економічних взаємин між країнами-учасницями співдружності.

Принциповим питанням, на якому наполягали чільники держави ще з початку 2000-х років, і проти чого щоразу виступало керівництво Росії, була відсутність будь-яких вилучень чи обмежень для учасників майбутньої угоди.

Рік тому у Санкт-Петербурзі голови урядів України, Росії, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Таджикистану, Молдови та Киргизії підписали договір про створення зони вільної торгівлі в рамках Співдружності незалежних держав.

Днями вказана міждержавна угода набирає чинності для України. За прогнозами уряду, участь у цій зоні дозволить збільшити товарообіг з країнами СНД на 35% завдяки розширенню ринку збуту.

Тимчасом додатки до договору встановлюють низку вилучень з режиму вільної торгівлі за найбільш критичними для України позиціями: нафта, газ, цукор, метал, труби. Крім того, зберігають чинність підписані раніше міждержавні угоди, серед яких - унікальний за невигідністю для України газовий контракт 2009 року.

Тобто ключові питання економічних відносин з Російською федерацією залишаються, як і раніше, відкладеними до кращих часів. Як писав класик 20 сторіччя Джордж Орвелл у своєму творі "Ферма тварин", усі тварини рівні, але деякі - рівніші.

Двадцятирічна історія співіснування країн СНД свідчить, що Росія може дозволити собі не церемонитися з сусідами, коли йдеться про необхідність дотиснути упертого партнера за співдружністю. Нерідко такі дії суперечать прийнятим раніше договірним зобов'язанням. Так було з угодою СНД від 1994 року, яку Росія фактично ігнорувала.

Прикладів тому є чимало. Грузинська вода "Боржомі", у якій під час загострення політичної кризи між країнами напередодні війни 2008 року було "виявлено" небезпечні для російського споживача бактерії, молдавські вина, білоруське молоко, нарешті, недавні "сирна війна" і введення утилізаційного збору з автомобілів.

Залишається сподіватися, що останній договір стане правовою базою для налагодження нових цивілізованих економічних відносин в рамках СНД, а не черговою формальністю.