Слони в магазині посуду

Слони в магазині посуду

Наразі існує один шлях - підняття сільського господарства і переробної промисловості. Бюджетні кошти для цього можна отримати за рахунок введення диференційованого податку на вартість основних фондів промислових підприємств.
Вівторок, 26 жовтня 2010, 12:29
Марко Олівенський, кандидат економічних наук

Свій непрофесіоналізм нинішній уряд намагається видати за реформи. Чиновники переконані, що силові дії з наповнення держбюджету та прийняття податкового кодексу - це і є реформаторські заходи.

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко договорився навіть до того, що будь-який спротив малого та середнього бізнесу проти його нищення - це наносне, яке відпаде відразу після втілення заходів уряду в життя. Це типова компартійна філософія.

З кожним днем соціальна напруга у суспільстві зростає, і це врешті-решт змусить президента розпрощатися з найбільш одіозними фігурами уряду.

Нинішній спротив бізнесу намаганням влади вирішити проблеми країни лише за його рахунок та рахунок інших громадян - найбільш потужний за всі роки незалежності.

Його можна порівняти лише з політичною боротьбою мас проти президента Леоніда Кучми, який встановлював авторитарну владу заради масштабного перерозподілу власності в інтересах своєї родини.

Наразі мільйони людей борються лише за свої економічні інтереси заради виживання родин в умовах постійного зростання цін на першочергові товари та послуги. З часів Кучми соціально-економічна ситуація в країні значно змінилася: більшість громадян усвідомила механізми перерозподілу коштів на користь олігархічного капіталу.

Це позначилося на змісті плакатів, з якими представники малого та середнього бізнесу вийшли до стін Верховної ради, протестуючи проти нового податкового кодексу та заборони продажу секонд-хенду.

Справді, в умовах хронічної нестачі бюджетних коштів проект кодексу перекладає значну частину податкового тягаря з великого бізнесу на малий і середній, застосовуючи при цьому суворі каральні заходи, несумісні з розвитком економіки.

Забороняючи секонд-хенд, влада явно перегинає палицю. Замість створення нормального конкурентного середовища для виробників продукції легкої промисловості і продавців вторинного одягу вона вдалася до силових методів.

Про причини можна здогадатися. За минулі роки було знищено багато підприємств легкої промисловості. Тільки в одному Києві зникли перша, четверта та шоста фабрики взуття, фабрика спортивного взуття, індивідуального пошиття взуття.

Закрилися швейні фабрики імені Смирнова-Ласточкіна, "Україна", п'ята швейна, фабрика спецодягу, індпошиву одягу. Ледь жевріє життя на фабриці "Спорт".

І хоча уряд передбачив у проекті кодексу пільги підприємствам легкої промисловості, для відродження галузі потрібен час: не менше восьми років для створення основних фондів і щонайменше три роки - для підготовки кваліфікованих фахівців.

Пропрацювавши 30 років керівником економічних служб на підприємствах Києва, автор стверджує, що нульова ставка податку на прибуток для підприємств легкої промисловості - явно недостатній стимул для відродження галузі.

Периферійним фабрикам, які ще залишилися, буде бракувати обігових коштів та грошей на реконструкцію, модернізацію і розширення виробництва.

Вихід у кредитуванні? Ще 1998 року у журналі "Український економіст" на прикладі динамічної моделі автор довів, що ставка кредитування для промислових підприємств може спрацьовувати лише до рівня 15%. Зараз вона значно більша, і це потребує спеціальних заходів банківської та урядової підтримки.

Суднобудівна галузь, яка, за новим податковим кодексом, могла б розраховувати на податкові пільги, в умовах кризи і значного скорочення вантажних перевезень в найближчі роки не зможе знайти інвесторів. До речі, російські суднобудівники завантажені на 30%, тому союз суднобудівних підприємств двох країн - фікція.

Навряд чи швидко "піднімуться" і літакобудівники. Головним чином - через брак фахового робочого персоналу, який треба готувати п'ять-сім років при зарплаті 7-8 тисяч гривень. Збільшення зарплати не скоротить час набуття необхідного фаху.

Наразі існує один шлях виходу з такого складного становища - підняття сільського господарства і переробної промисловості. Бюджетні кошти для цього можуть бути отримані тільки за рахунок введення диференційованого податку на вартість основних фондів промислових підприємств, що дещо знизить їх прибутковість.

Це не новий податок. Він існував у радянські часи і враховував можливість більших можливостей зростання прибутковості підприємств промисловості порівняно з АПК. Такий податок - звичайна практика галузевого перерозподілу грошей в інтересах  держави і людей. В новітній період розвитку України про нього забули.

Доведеться згадати, бо іншого шляху вирішення бюджетних проблем держави просто немає. Постійне запозичення коштів за кордоном вічним бути не може, а намагання уряду вирішити бюджетні проблеми шляхом поведінки слона в магазині посуду може привести до страйків, які відбуваються у всій Європі.

Робити вигляд, що нічого не відбувається, означає не розуміти корінних протиріч нинішньої кризової ситуації між абсолютною більшістю народу та владою.

На жаль, подібна "слоняча" поведінка уряду лише копіює поведінку президента, який взяв курс на тотальну узурпацію влади. Його публічне відокремлення від дій уряду нічого не змінює у ставленні до нього людей, навіть на сході України.

Янукович уже втратив 40% своїх виборців. Зростання цін, замороження зарплат і пенсій, а тепер ще й наступ на інтереси мільйонів підприємців тільки пришвидшать цей процес. Якщо вже терплячі українці почали виходити на вулиці - миру не чекай.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!