Навіщо в Україні гроші відмивати?

Вівторок, 2 грудня 2008, 14:59
Що ж залишилося в сухому підсумку? Боротьба з відмиванням, якого не існує, звіти за справами, які мають непрямий стосунок до відмивання.
Микола Колдовський, учасник конкурсу статей від "Економічної правди".


Інновації в дії

Легалізація грошей, отриманих незаконним шляхом, постійно згадується у світлі "завзятої" боротьби української влади з корупцією. А боротися є з чим: відповідно до оцінки її рівня Transparency International 2007 року Україна отримала 2,7 бала, або 122 місце у загальному рейтингу країн.

Відповідно до методики, Україна має серйозні проблеми з корупцією, однак ми це розуміємо і без зовнішніх оцінок. Корупція та ухиляння від сплати податків є найбільш розповсюдженими в Україні предикативними, щодо відмивання, злочинами. Але чи є вони дійсно предикативними?

Предикативний злочин передбачає можливість вільно розпоряджатися отриманими матеріальними благами. Іншими словами, гроші треба легалізувати.

Таке твердження було б справедливим у Франції, Австрії, Великобританії, але не в Україні. Так із чим же затіяно боротьбу, і про що так активно звітує основний державний інститут у сфері протидії відмиванню грошей - Державний комітет фінансового моніторингу?

Як відомо, легалізація або відмивання доходів - це процес, внаслідок якого доходи, отримані незаконним шляхом, набувають вигляду отриманих із законних джерел. Історично склалося, що незаконними прибутками були: наркобізнес, торгівля людьми, зброєю, тощо.

Зрозуміло, що при таких видах заробітку можна розраховувати лише на готівку, багато готівкових коштів, які треба перевести в безготівкову форму, щоб мати можливість подальшого інвестування у нелегальний бізнес, або ж розпочати легальну діяльність чи інвестувати у предмети розкоші.

Причому основною специфікою відмивання у його класичному розумінні є те, що з нелегальних доходів повинні бути сплачені всі податки.

Основним із методів відмивання є поступове "підмішування брудних грошей" до загального прибутку підконтрольної установи, як правило, казино, бару, ресторану тощо, або ж відкриття "бутіків" з непомірними цінами на цілком звичайні товари і декларування досить непоганого доходу від такої діяльності.

І в першому, і в другому випадку власники сплачують податки із загального доходу, сприймаючи це, як своєрідну плату за процес переведення у безготівкову форму і можливість вільно розпоряджатися нажитими коштами.

Перші наслідки небажання робити хоч якісь кроки у напрямку боротьби з відмиванням грошей Україна відчула на собі у вересні 2001 року, коли була занесена до "чорного списку" FATF - міжнародної організації по боротьбі з відмиванням доходів.

Після двох з половиною років у цьому списку, був прийнятий пакет законів, що дозволив Україні "відбілитися" в очах західних експертів. Для виведення країни з "чорного списку" вимагалася відповідність її законодавчої бази рекомендаціям FATF, що розробляються без урахування специфіки конкретної держави.

Якщо в розвинених країнах розрахунки готівкою - це, радше, виключення з правил, то переведення у безготівкову форму не потрібне, якщо ви живете в Україні. Чому? Відповідь очевидна, і може бути незрозумілою тільки не для громадян України.

В Україні за готівку можна купити все, "від хлібини до машини", і навіть більше. В таких умовах проведення будь-яких операцій з легалізації доходів позбавлене сенсу. Ось і отримуємо чи не щотижневі повідомлення на сайті ДКФМ про чергове викриття шахрайства з паспортами чи конвертаційного центру.

А останній і прирівняти до відмивання дуже складно, оскільки він створюється для проведення процесів, протилежних відмиванню, а саме - переведенню безготівкових коштів підприємств у готівку, часто із залученням офшорних зон.

Панове, це метод ухилення від сплати податків, і прирівняти ці операції до відмивання можна лише в тому випадку, коли створені кримінальні фонди почнуть "відбілюватися".

Відмивання передбачає як мінімум 3 етапи: розміщення, розшарування і інтеграцію, а передує цьому предикативний злочин, результатом якого є нагромадження нелегальних доходів. У нашій державі все відмивання закінчується нагромадженням, до того, як вступити до першого етапу.

Навіщо щось відмивати, а тим більше сплачувати з цих грошей податки, коли все чудово працює і без цього?

Про яку боротьбу з корупцією може йти мова? Справжня боротьба з нею може розпочатися, коли державні службовці будуть звітувати за витратами, а не за доходами. Щоб не виникало ситуацій, коли людина, отримуючи заробітну платню у декілька тисяч гривень, хизувалася автопарком у кілька мільйонів доларів.

В державі потрібно створити такі умови, коли коштами, що були зароблені нелегальним шляхом, не можна було б скористатися. Для цього потрібно:

а) максимально популяризувати безготівкові розрахунки, створити умови, коли за готівку не можна було б купувати коштовні товари, тільки проводити дрібні розрахунки і в якості винятку. Це - норма для високорозвинених країн, переваги вже давно озвучені і зрозумілі;

б) запровадити декларування витрат, а не доходів. Спочатку для посадовців, згодом для всіх. Це є базисом у боротьбі з корупцією.

На думку експертів, яку поділяє автор, корупція є прямим показником можливостей у країні розпоряджатися доходами, заробленими нелегально.

Однак щось тут не так: в Україні постійно проводяться різні програми, пов'язані з проблемами боротьби з відмиванням грошей, на зразок MOLI-UA, що вже отримала своє продовження у другій версії; Україна входить до спеціального експертного комітету Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням доходів "MONEYVAL", ДКФМ уже має представництва не менш ніж у 25 регіонах країни. Невже кошти витрачаються марно?

Напевно сказати важко. Скоріше, вони йдуть не зовсім за призначенням. Вони йдуть на боротьбу з: ухиленням від сплати податків, шахрайством із втраченими паспортами, виведенням капіталу в офшорні території. Ці незаконні дії, безперечно, можуть мати зв'язок з відмиванням, однак, вони не є відмиванням.

Що ж залишилося в сухому підсумку? Боротьба з відмиванням, якого не існує, звіти за справами, які мають непрямий стосунок до відмивання, і постійне навчання, обмін досвітом. Але чим обмінюємося?

Лише після масового розповсюдження безготівкових платежів та контролю за витратами можна буде говорити про боротьбу з відмиванням грошей у нашій державі.

Оскільки відмивання - це шлях, який треба пройти, щоб мати можливість скористатися своїм, незаконно нажитим, багатством. Завдання влади буде - зробити цей шлях якомога складнішим.