Після тимчасового сповільнення глобалізація відновиться в 2010 році

Компанія «Ернст енд Янг» спільно з Economist Intelligence Unit (EIU) презентують звіт, згідно з яким у період фінансової кризи і пов'язаного з ним спаду економічної активності у світі спостерігалося зниження темпів глобалізації. Однак мірою виходу економіки з кризи процес глобалізації в 2010 році відновиться, хоча, за прогнозами авторів звіту, його темпи будуть не такими вражаючими, як у минулому десятилітті. Під час підготовки звіту «Перемалювати мапу: глобалізація і світ бізнесу, що змінюється» (Redrawing the map: globalization and the changing world of business) були використані три джерела: дослідження EIU «Індекс рівня глобалізації» (Globalization Index), в рамках якого аналізується ступінь глобалізації кожної з 60 країн з урахуванням її внеску у світову економіку у відсотках від власного ВВП; он-лайн опитування, проведене наприкінці 2009 року серед 520 керівників компаній у різних країнах світу, а також результати докладних інтерв’ю з 30 керівниками компаній або співробітниками вищої ланки. У дослідженні «Індекс рівня глобалізації», що охоплює період з 1995 по 2013 рік, наводиться аналіз основних рушіїв глобалізації і прогнози того, яким чином вони будуть розвиватися надалі. Рейтинг складений на основі наступних п'яти критеріїв: відкритість у галузі торгівлі, рух капіталу, обмін технологіями та ідеями, переміщення робочої сили і культурна інтеграція. Підтвердження правильності коефіцієнта, присвоєного тому чи іншому критерію, було отримано в рамках опитування керівників компаній. Глобалізація і економічне зростання Голова ради директорів і головний виконавчий директор Ernst & Young Global Джеймс Терлі зазначив: «Протягом останніх кількох років довгострокова тенденція до подальшої глобалізації призупинилася. Це не дивно в умовах скорочення витрат на державному та корпоративному рівнях в очікуванні припинення рецесії». Кожній країні присвоюється відповідний індекс на підставі відносного рівня інтеграції у світову економіку, причому індекс не враховує абсолютний або відносний вплив даної країни на розвиток світової торгівлі або світової економіки в цілому. Це означає, що країни з великим внутрішнім ринком (такі як Китай, Індія і США) виявляються посередині шкали, а перші місця займають невеликі країни, економіка яких значною мірою залежить від експорту та міжнародної торгівлі (такі як Сінгапур та Ірландія). У кінці списку фігурують країни, які характеризуються більшою закритістю, серед яких – Іран і Венесуела. Порівняно з 1990-ми роками склад лідерів рейтингу майже не змінився. Значні зміни в основному торкнулися нижньої частини списку, до якої входять країни з економікою, що розвивається. Директор з операційної діяльності Ernst & Young Global Джон Ферраро пояснює: «Попри те, що індекс не дає підстав однозначно стверджувати про наявність залежності між ступенем інтеграції тієї чи іншої країни у світову економіку і темпами її подальшого економічного зростання, результати проведених досліджень наочно демонструють підвищення рівня глобалізації всіх основних країн, що розвиваються. Крім того, контраст між показниками 2010 і 1995 років стає ще більш очевидним, якщо розглядати такі невеликі країни, як Південна Корея і деякі східноєвропейські держави (наприклад, Румунія). Протягом останніх 15 років у зазначених країнах спостерігалося значне зростання». Наслідки для бізнесу Тимчасове припинення процесу глобалізації протягом останніх двох років зовсім не перекреслює значущість наслідків даного процесу, які в довгостроковій перспективі буде відчувати на собі бізнес. Компанії країн з економікою, що розвивається, роблять все активніші кроки в напрямку зміцнення своїх позицій, щоб не поступатися конкурентам з розвинених країн. При цьому подальша боротьба між ними розгортатиметься не тільки на ринках, що розвиваються, а й дедалі частіше на території Європи. На думку Джеймса Терлі, щоб у довгостроковій перспективі перемогти в конкурентній боротьбі в нових умовах, коли глобалізація стане повсюдною, компаніям необхідно буде переглянути багато аспектів своєї стратегії, починаючи від залучення капіталу і закінчуючи пошуком джерел постачання. «Зі зростанням обсягів діяльності компаній і розширенням їх присутності на міжнародній арені зростає актуальність процесу формування керівної ланки на основі принципу реалізації рівних можливостей для представників різних культур і національностей», – наголошує Джеймс Терлі. Щоб у повному обсязі здобути переваги, які з’являються завдяки підвищенню рівня відкритості світової економіки, необхідно докладати більш скоординовані зусилля в напрямку взаємодії з урядами і впливовими політичними інститутами різних держав з таких глобальних питань, як протекціонізм, регулювання і розвиток торговельних зв'язків. На завершення Джеймс Терлі зазначає: «Подобається нам це чи ні, але доводиться визнати, що процес глобалізації є незворотним і надалі він лише буде набирати обертів. Цей процес може бути болючим, але саме обмін думками, взаємне проникнення культур, вільне переміщення людей і капіталу є тими позитивними факторами, які сприяють подальшому економічному зростанню та процвітанню більшості населення планети».