Взаємодія фінансових установ банківського та небанківського секторів – це передовсім питання відповідальності перед клієнтами

Приверненню уваги громадськості до незбалансованості дій держави у сфері фінансової політики було присвячено прес-конференцію «Фінансовий ринок: проблеми взаємодії фінансових установ банківського та небанківського секторів та їхньої відповідальності перед клієнтами», яка відбулася 24 березня 2009 р. в Українській асоціації інвестиційного бізнесу. Невиконання низкою комерційних банків своїх зобов’язань щодо депозитних договорів та договорів на розрахунково-касове обслуговування, значні затримки з перерахуванням коштів позбавляє КУА, НПФ, страхові компанії, інші фінансові установи ліквідності, які, на відміну від банків вимушені у повному обсязі нести відповідальність перед клієнтами та регуляторами. Представники небанківського фінансового сектора, зокрема, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та їхні клієнти нічим не відрізняються від клієнтів банків, наголосив на прес-конференції Головуючий Ради УАІБ Дмитро Леонов. Однак з початку кризи вони незаслужено залишаються поза увагою держави та міжнародних експертів. Це дивна ситуація, оскільки в інших кранах прийнято рятувати, в першу чергу, інституційних інвесторів, якими є інститути спільного інвестування, пенсійні фонди, страхові компанії, які інвестують безпосередньо в економіку країни. За переконанням Дмитра Леонова, завданням держави має бути задоволення інтересів громадянина як споживача фінансової послуги, незалежно від її виду. Натомість на вітчизняному фінансовому ринку ситуація починає набувати антисоціального забарвлення. Підтримка одних фінансових установ здійснюється за рахунок інших установ та їхніх клієнтів. На відміну від інших країн, де першими антикризовими кроками були заходи щодо рекапіталізації фінансових установ, в Україні першим кроком була заборона на дострокову видачу банківських депозитів. Це значно вплинуло на добробут громадян та підірвало довіру до фінансового ринку. Наступні вітчизняні антикризові заходи, які полягали в наданні фінансової допомоги певним банківським установам для підтримання їхньої стабільності, знову ж таки були спрямовані на захист банківської системи в цілому, а не на захист клієнтів цих установ. Спроби учасників ринку урівняти ставлення держави до клієнтів банків та небанківських фінансових установ та розблокувати кошти останніх у ряді банків, які неспроможні виконувати свої зобов’язання, стикнулися з системними проблемами, які існують на вітчизняному фінансовому ринку. УАІБ звернулася до ДКЦПФР та Нацбанку щодо вирішення цієї проблеми, і в результаті НБУ дозволив дострокову видачу банківських депозитів відкритим та інтервальним ІСІ, а також НПФ, клієнтами яких є фізичні особи. Проте, цей дозвіл виявився формальним. На практиці, низка банків не здійснює видачу депозитів й блокує діяльність інституційних інвесторів. При цьому до них не застосовуються ніякі санкції чи заходи впливу, підкреслив Дмитро Леонов. Саме це змушує учасників ринку звернутися до державних органів, широких кіл громадськості з метою досягнення балансу в державних антикризових заходах для всіх сегментів вітчизняного фінансового ринку. Ще однією важливою проблемою вітчизняного фінансового ринку є нерозвинена система захисту прав споживачів фінансових послуг. Фінансовий ринок України не орієнтований на кінцевого споживача - пересічного громадянина. Крім того, відсутня практика запровадження ефективних антикризових заходів. Головуючий Ради УАІБ наголосив на необхідності розглядати фізичних осіб - клієнтів банків, а також фізичних осіб - учасників ІСІ та НПФ, що є клієнтами банків, як єдину категорію при виконанні банками їхніх зобов’язань. Він також запропонував залучати представників СРО небанківських фінансових установ до роботи тимчасових адміністрацій у комерційних банках, а у разі започаткування процедури ліквідації банку, й до роботи ліквідаційних комісій. Важливим чинником вирішення зазначених проблем має бути й послідовна та ефективна державна регуляторна політика. Генеральний директор УАІБ Андрій Рибальченко зауважив, УАІБ як саморегулівна організація компаній з управління активами інституційних інвесторів зверталася до Національного банку України щодо врегулювання даної ситуації. Однак НБУ порадив у випадку порушення банками прав інституційних інвесторів та їхніх клієнтів звертатися за захистом до суду. Він вважає неприйнятною ситуацію, коли за рахунок одних суб’єктів фінансового ринку відбувається порятунок інших, при цьому надаючи перевагу кредиторам, а не інституціональним інвесторам, якими виступають ІСІ, НПФ, страхові компанії. Сьогодні у ряді банків, де введені тимчасові адміністрації, не лише не видаються депозити, але й навіть не сплачуються відсотки за ними, що негативно впливає на діяльність ІСІ та НПФ. УАІБ звертатиметься до ДКЦПФР та Держфінпослуг щодо пошуку засобів впливу на банки та НБУ з метою врегулювання такої ситуації. Одним із ефективних заходів, на думку А.Рибальченка, може бути виділення цільового рефінансування банків під повернення депозитів (коштів) ІСІ та НПФ. Такий підхід допоміг би зняти напругу, яка виникає між банками та інституційними інвесторами. Як відзначила голова комітету з пенсійної реформи Української федерації убезпечення Галина Третьякова, в Україні традиційно спостерігається непропорційний розвиток банківського та небанківського фінансового секторів. При цьому значна частка активів інституційних інвесторів, зокрема, страхових компаній, розміщена у банківських установах. Як наслідок, ефективність діяльності інституційних інвесторів безпосередньо залежить від ліквідності банків. Небанківський фінансовий сектор регулюється чотирма державними установами - Держфінпослуг, ДКЦПФР, НБУ та ДПАУ. Ці органи повинні мати єдину політику щодо його регулювання, наголосила Г.Третьякова. На жаль, в Україні не спостерігається координації роботи зазначених регуляторів. При цьому, зокрема, НБУ приймає рішення, які захищають інтереси лише банківських установ. Деякі страхові компанії вже подали судові позови на певні банки. Проте, можна прогнозувати, що розгляд цих позовів буде достатньо тривалим, адже вітчизняна судова система є неефективною. Держава приділяє недостатню увагу небанківському фінансовому сектору. Однак, саме ІСІ, НПФ та страхові компанії, на відміну від банків, акумулюють середньострокові та довгострокові інвестиційні ресурси і вкладають їх у вітчизняну економіку. Ці структури є перспективними внутрішніми інвесторами і від їх ефективного розвитку залежить розвиток вітчизняної економіки в цілому, підкреслила Галина Третьякова.