Чому Україна досі не легалізувала лобізм

Чому Україна досі не легалізувала лобізм

Як врегульований лобізм у розвинених країнах та навіщо Україні закон про лобізм?
Понеділок, 11 жовтня 2021, 08:23
консультант з комунікацій, прес-секретар Президента України 2019-2021 рр.

Страшне слово "лобізм". Понад 10 років його бояться вимовляти вголос у владних кабінетах України, шукаючи весь час вдалі синоніми. 

А коли ж мова все-таки заходить про лобізм, то більшість політиків старої школи одразу намагаються переконати, що це прямий шлях до корупції і нашій державі це не потрібно. 

Лобіюванню намагаються приписати увесь спектр негативних ознак – від тиску на представників влади до просування особистих інтересів. Але це все – звичайні маніпуляції.

Лобізм є невід’ємною частиною життя кожного з нас, навіть тих, хто не займається політикою. 

Реклама:

Ми навіть не усвідомлюємо, що щоденно можемо представляти чиїсь інтереси у побуті. До прикладу, ваша дитина хоче піти з друзями на концерт улюбленого гурту. Ви не бачите в цьому нічого поганого, тому погодились. 

Але ваш чоловік/дружина категорично проти і будь-які прохання дитини не працюють. Тому дитина просить у вас допомоги переконати чоловіка/дружину відпустити її на концерт. 

Тож ви маєте задіяти усі свої комунікаційні здібності, аби рішення було прийнято на користь вашого "клієнта". В цій ситуації ви стаєте лобістом, але не за гроші, а заради щасливих членів родини.

Можна з впевненістю говорити, що лобізм з’явився разом з людством. Зі стрімким розвитком економіки держави-лідери не соромляться визнавати на законодавчому рівні це явище. 

У США закон про лобістську діяльність був прийнятий на федеральному рівні ще у 1946 році. В Україні ж досі не виходить легалізувати лобіювання. 

Ще в минуле не відійшло радянське мислення, яке не передбачало будь-яких приватних інтересів, лише "загальнонародні". Тому досить часто лобістів намагаються прирівняти до "ворогів держави".

Але будуючи демократичну та розвинену країну, ми не можемо робити вигляд, що цього явища в нас не існує. По-перше, в українському суспільстві є різні групи інтересів. 

По-друге, політика та влада стають дедалі відкритішими. Ці два фактори вже спонукають до існування лобізму, попри намагання ігнорувати цей факт.

Та не варто думати, що в Україні через відсутність закону не розвинений лобізм. Він є, але повністю тіньовий. "Нелегальні" лобісти працюють за хабарі, відкати та через тиск, продовжуючи розвивати корупцію в країні. 

Це призводить до голосних скандалів, які лише збільшують негатив до лобістської культури. Така ситуація вигідна для найбільш впливової групи "тіньових" лобістів – олігархів.

Те, що в Україні зацікавлені в легальних лобістських послугах та цивілізованих інструментах співпраці з владою, говорить той факт, що український та іноземний бізнес звертаються до лобістів, але іноземних. 

Що, звісно, ускладнює весь процес співпраці. Тому майже кожна міжнародна компанія або фінансово-промислова група має власного GR-спеціаліста. 

Але фахових робітників на нашому ринку замало. Законний лобізм дозволить виростити професіоналів у цій сфері, що зможуть офіційно налаштовувати механізми співпраці держави та бізнесу.

Легалізація лобіювання дозволить зробити діяльність великих груп прозорою. Діяльність лобістів потребуватиме реєстрації й декларування, а отже, буде чітко підзвітною. 

Американські лобісти, які не реєструють діяльність, можуть потрапити, і потрапляють, за ґрати, навіть попри близькість до політичних еліт.

Конкуренція на ринку лобізму сприятиме природному гармонійному збалансованому розвитку відносин між державою та бізнесом. 

В боротьбі за клієнта лобістські компанії будуть зацікавлені надавати якісні послуги. А самі замовники зможуть не хвилюватися – тепер їхні інтереси відстоюватимуть законно. Більше спокою – більше клієнтів.

Прийняття закону про лобізм гальмується, попри велику кількість аргументів "за". Палиці в колеса ставили усі скликання українського парламенту, в яких з’являлися законодавчі напрацювання. 

Незважаючи навіть на те, що у 2016 році Україна взяла на себе зобов’язання перед ЄС легалізувати лобістську діяльність.

На сьогодні існує кілька законодавчих ініціатив, спрямованих на врегулювання лобістської діяльності в Україні. 

Концептуально всі вони мають одну основну мету — визначити чіткі законодавчі рамки цього виду діяльності, але значно відрізняються нюансами визначення лобізму і рішень, які можуть бути пролобійовані, регулювання прав і обов'язків суб'єктів-учасників, встановлення організаційних форм самоврядування лобістів.

Немає єдиної думки серед ініціаторів законопроєктів і в частині визначення суб'єктів і методів лобістської діяльності. 

Можна сказати, існує негласний консенсус як щодо суб'єктів лобіювання, так і щодо суб'єктів владних повноважень, на яких спрямований законний лобістський вплив. 

Але за методами здійснення лобістських взаємодій є значні відмінності — від взагалі не встановлених обмежень у виборі методів лобіювання до жорсткого обмеження інструментарію діяльності лобістів. 

Зокрема, що стосується організації пропагандистських кампаній, що ганьблять честь і гідність суб'єктів владних повноважень або об'єктів лобіювання, підкупу чи спроби підкупу об'єктів лобіювання, внесення коштів на користь політичних партій, громадських об'єднань та ін.

Відрізняються підходи авторів законопроєктів і до відповідальності за порушення під час лобістської діяльності. 

Якщо одні пропонують ввести кримінальну відповідальність тільки за здійснення лобіювання без державної реєстрації, а до адміністративної відповідальності притягати легальних суб'єктів або об'єктів лобіювання, то інші передбачають встановлення безумовної кримінальної відповідальності лобістів і об'єктів лобіювання. 

Зокрема, КК України пропонується доповнити одразу трьома статтями: "Порушення законодавства про лобіювання", "Порушення порядку здійснення лобіювання" (здійснення лобістської діяльності без реєстрації), "Зловживання повноваженнями суб'єкта лобіювання".

Особливих відмінностей у авторів законопроєктів немає тільки стосовно самоврядування лобістської діяльності. 

Є згода в тому, що поряд з державним регулюванням легального лобізму, повинні бути створені автономні саморегульовані організації та об'єднання лобістських структур, а також регламентовано порядок скликання та визначені повноваження їх керівних органів. 

Дисциплінарні питання пропонується віднести до компетенції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій суб'єктів лобіювання України.

Якщо українські законотворці будуть нездатні знайти спільну мову, позбавляючи державу ще одного інструменту в боротьбі з корупцією, цим користуватимуться монопольні сили, які тримають в своїх руках канали впливу на владні структури. 

І без закону про лобіювання ці сили – олігархат - побороти буде не просто.

Правове регулювання лобізму дозволить забезпечити гласність та прозорість прийняття державних рішень. Це і є основа демократичної країни.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: