Второй пошел или как США взыскивает активы российских олигархов в пользу Украины. Кейс яхты Керимова
Про перший випадок передачі Україні заморожених російських активів у вересні 2023 року заявив Державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен.
Це стало можливим завдяки поправці до закону Про державний бюджет США на 2023 рік, яка дозволила передавати доходи від майна, конфіскованого в осіб, на яких були накладені санкції та рішенню Манхеттенського суду про конфіскацію активів російського олігарха Малафєєва, обвинуваченого в обході санкцій у 2022 році.
У цій історії йшлося про відносно невелику суму – 5,4 млн дол, але ця справа поклала початок великому полюванню на активи олігархів, які намагаються приховати свої статки та обійти санкції.
У понеділок, 23 жовтня, Міністерство юстиції США подало позов до федерального суду в Нью-Йорку про конфіскацію яхти Amadea вартістю 300 млн дол, бенефіціарним власником якої вважають підсанкційного російського олігарха Сулеймана Керімова.
Тож, зараз на кону значно більша сума. За повідомленнями ЗМІ, якщо федеральний суд дасть дозвіл на конфіскацію яхти, кошти з її продажу на аукціоні планують передати Україні.
Правова основа санкційної політики у США
У США діє закон (IEEPA), який наділяє президента особливими економічними повноваженнями для реагування на "нетипову і надзвичайну загрозу" національній безпеці, міжнародній політиці або економіці, яка походить повністю або частково з-за кордону. Для того, аби режим спеціальних повноважень було введено в дію, президент має оголосити загальнонаціональну нагальність щодо такої загрози.
Через події 2014 року в Україні, така нагальність була оголошена указом Барака Обами від 6 березня 2014 року.
У ньому зазначалося, що "дії та політика осіб, у тому числі осіб, які встановили державну владу в Кримському регіоні без дозволу уряду України, які підривають демократичні процеси та інститути в Україні, загрожують її миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності, а також сприяють незаконному привласненню її активів, становлять нетипову і надзвичайну загрозу національній безпеці та зовнішній політиці США".
Запроваджений цим документом режим у відношенні до російсько-української війни постійно поновлювався наступними указами і не припиняється дотепер.
Конфіскація російських активів: що (не) вдалося Україні та світу за рік війни
В указі десятирічної давнини визначено широкі категорії осіб, чиї американські активи мають бути заблоковані. Серед них, зокрема, "особи, які несуть відповідальність за, або є співучасниками, або причетні, прямо чи опосередковано, до (A) дій або політик, що підривають демократичні процеси або інститути в Україні; (B) дій або політик, що загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету або територіальній цілісності України".
Щодо особи, чиї активи заблоковані, указ забороняє, по-перше, будь-яке розпорядження будь-яким інтересом щодо майна в США, по-друге, отримання коштів, товарів чи послуг від громадян США, і, по-третє, отримання коштів, товарів чи послуг громадянами США від такої особи.
Сулеймана Керімова було внесено до санкційних списків у квітні 2018 року як високопосадовця уряду РФ, який отримував вигоду від режиму Путіна і відігравав ключову роль у реалізації злочинної політики Росії.
Позов до яхти
У поданій до суду заяві про конфіскацію відповідачем зазначена яхта Amadea. Як таке можливо?
Річ у тім, що в американському праві розрізняють два види конфіскації: кримінальна (проти особи) і цивільна (проти власності). Перша стосується конкретної особи і вимагає обвинувального вироку проти такої особи, ухваленого в рамках кримінального провадження. Кримінальна конфіскація – це покарання. Така конфіскація передбачена і в українському праві.
На противагу цьому, цивільна конфіскація спрямована не проти особи, яка скоїла злочин, а проти майна, яке було одержане завдяки злочину, або використане для вчинення злочину. На відміну від кримінальної конфіскації, цивільна не потребує обвинувального вироку, хоча держава все одно зобов'язана довести в суді, що майно було пов'язане зі злочинною діяльністю.
У справі про цивільну конфіскацію держава виступає позивачем, майно – відповідачем (так званий "речовий відповідач"), а будь-яка особа, яка заявляє про свій інтерес до майна, є заявником. Процедура дозволяє суду зібрати всіх, хто має інтерес до майна, в одній справі і вирішити всі питання, пов'язані з майном, за один раз.
Цивільна конфіскація дає змогу уряду порушувати справи проти майна, не досяжного для кримінальної конфіскації, приміром, проти майна злочинців, які перебувають за межами США, включаючи терористів та осіб, що переховуються від правосуддя.
Керімов володіє яхтою через підставну особу
Олігархи, що співпрацюють зі злочинними режимами, чудово розуміють, що їхнім активам загрожують санкції, і тому вдаються до різних схем, для того, аби приховати активи, що їм належать. Чи не головний прийом у їхньому арсеналі – це оформлення майна на підставних осіб. Більше того, з’являються навіть спеціальні "прокладки", які надають послуги із приховування справжнього власника.
Такі схеми, безумовно, ускладнюють функціонування санкційного механізму, та вони не нездоланні.
Спів-директор оперативної групи KleptoCapture Майкл Ху зазначив, що рішення про конфіскацію Amadea приймалось "після ретельних і кропітких зусиль, спрямованих на збір необхідних доказів, що свідчать про явну зацікавленість Сулеймана Керімова в Amadea і неодноразове зловживання фінансовою системою США для підтримки та утримання яхти в його інтересах".
Придбання яхти відбулося за посередництвом компанії Imperial Yachts SARL, яка обслуговує заможних росіян. Вона також допомагала своїм клієнтам приховати право власності на яхти, зокрема, пропонуючи їм можливість створити ланцюжок підставних компаній для приховування особи справжнього бенефіціара.
У період між липнем та жовтнем 2021 року Керімов придбав яхту Amadea, оформивши її на компанію, яка належала президентові Imperial Yachts Євгенію Кочману.
Як аргумент того, що саме Керімов є справжнім власником яхти, у позові наводяться наступні факти:
- Керімов з діловим партнером прилітав до ОАЕ, щоб оглянути яхту перед купівлею;
- обидві компанії, які одна за одною на короткому проміжку часу купували яхту, були створені незадовго до угоди;
- розпорядження щодо планів роботи яхти та змін на ній виходили від представника Керімова;
- члени родини Керімова проводили чимало тижнів на борту, а його діти робили вказівки стосовно реновації судна.
Утім ситуація ускладнюється тим, що свої права на яхту заявляє інший російський олігарх Едуард Худайнатов, якого немає у санкційних списках. Худайнатов є колишнім головою і генеральним директором "Роснєфті". Міністерство юстиції вважає такі заяви безпідставними, посилаючись на те, що Худайнатов не міг собі дозволити утримання супер’яхти.
Санкційні обмеження порушено через витрати на утримання яхти
Утримання розкішної яхти вимагає чималих витрат – обслуговування, пальне, обладнання, інспекції та портові збори тощо. Згідно з договором купівлі-продажу Amadea, усі витрати з її утримання покладаються на покупця з моменту внесення першої частини від вартості. За період з вересня 2021 до квітня 2022 такі витрати становили близько 1,3 млн дол.
Усі ці витрати проводилися із використанням американських фінансових інституцій, або на користь компаній-резидентів США. Саме в цьому і полягало порушення санкційного режиму.
Як зазначалося вище, санкції означають не тільки те, що особа не може розпоряджатися своєю власністю на території США, але також і те, що від такої особи не можна отримувати жодних платежів, і їй не можна надавати жодних послуг.
Оскільки на момент придбання яхти Керімов перебував під санкціями, йому було заборонено здійснювати будь-які платежі на користь американських компаній або отримувати будь-які послуги від них, так само як і використовувати американські фінансові інституції для проведення відповідних транзакцій.
У позові вказується: "Таким чином, коли Imperial Yachts надсилала гроші на оплату рахунків-фактур американським компаніям або через фінансову систему США для підтримки та обслуговування яхти Amadea, вона робила це з наміром сприяти порушенню санкцій США".
І вашим, і рашим. Від арешту активів росіян виграють усі, крім України
Отож, оскільки реальним власником яхти був Керімов, і тягар її утримання покладався на нього, то звідси слідує, що всі транзакції, пов’язані з утриманням яхти, проводились в інтересах підсанкційної особи – Керімова. Відтак, усі ці транзакції становили собою порушення санкцій, застосованих до нього.
Насамкінець, цікаве ще одне юридичне питання. Закон говорить про те, що цивільній конфіскації підлягає будь-яке майно, яке становить доходи або походить від доходів, пов’язаних із незаконною діяльністю. Якщо незаконна діяльність полягала у здійсненні витрат на утримання яхти, то чи можна вважати саму яхту "доходом" від цих операцій? Так. Адже без цих витрат яхта втратила б свою придатність до плавання.
Як висновок
Порушені справи проти активів олігархів в межах переслідування за обхід санкцій є наразі єдиним дієвим способом аби активи пособників агресора послужили Україні.
Поки точаться політичні та юридичні дискусії щодо стягнення 300 млрд дол заморожених російських активів, цей інструмент у поєднанні з інститутом цивільної конфіскації уже зараз дозволяє країнам вилучати активи пособників російської агресії.
Перевага цивільної конфіскації тому, що для стягнення активу не вимагається вирок у кримінальній справі.
Запровадження таких процедур дозволяє переслідувати злочинні активи по всьому світу в межах міжнародного співробітництва. Наприклад, та ж яхта Керімова була арештована на Фіджі за вимогою США.
Росіяни заплатять. Як Україна забирає активи поплічників Путіна
Це ще раз актуалізує питання необхідності криміналізації ухилення від санкцій в Україні, де після 20 місяців війни такого злочину все ще не існує.
Криміналізація таких діянь разом з запровадженням інституту цивільної конфіскації активів, які намагаються вивести з-під санкційних обмежень, дозволить українським органам правопорядку перейняти ініціативу та показати усьому світу
А Україна якнайбільше зацікавлена у стягненні активів пособників агресії та їх використанні для відшкодувань та відбудови.
Тетяна Хутор, голова аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей"