Початок російсько-української війни у 2014 році залишив глибокі шрами не лише на сході України, а й у фінансовій системі країни.

Криза призвела до масової неплатоспроможності десятків українських банків, які роками обходили вимоги Національного банку, а інколи просто були "годівничкою" для своїх власників.

Новий етап війни Росії проти України, який почався 24 лютого, викликав нову хвилю занепокоєння українців щодо безпеки коштів на їх рахунках. Однак ці занепокоєння виявилися марними: за 54 дні війни не збанкрутував жоден банк.

Ба більше, на період дії воєнного стану держава вирішила поширити гарантії за депозитами громадян не в межах 200 тис грн, а на всю суму вкладів. Через три місяці після завершення війни розмір гарантій стане фіксованим – 600 тис грн.

"Ситуація контрольована настільки, що ми навіть вирішили взяти на себе цей ризик", – заспокоює директорка-розпорядниця Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світлана Рекрут.

Саме на Фонд гарантування під час "банкопаду" 2014-2016 років випав найбільший удар кризи. Фонд досі винен Міністерству фінансів мільярди гривень, які були позичені на фінансування виплат вкладникам збанкрутілих установ.

Де фонд братиме кошти у випадку нових банкрутств та хто отримає гроші з виведених з ринку російських банків?

Про стовідсоткові гарантії за депозитами

— 12 квітня президент підписав закон про стовідсоткові гарантії депозитів на час війни. Що буде джерелом покриття вкладів у всіх банках України та чи будуть самі банки збільшувати розмір внесків до фонду?

— Підвищення гарантій до 100% – це сміливий крок. Коли держава ухвалює таке рішення, це говорить про те, що ми чітко розуміємо, що відбувається в банківській системі та чого нам очікувати.

Іншими словами – ситуація контрольована настільки, що ми навіть вирішили взяти на себе цей ризик.

Загалом запровадження стовідсоткової гарантії за вкладами – це не якесь ноу-хау України. Це світова практика.

Вона застосовувалася у 1997 році в Японії, у 2000 році – у Туреччині та ще багато разів під час кризи 2008 року. Такі гарантії закінчуються тоді, коли закінчуються кризові явища.

Що стосується джерел покриття стовідсоткової гарантії, то першочерговим, звичайно ж, є кошти самого фонду.

Не випадково, що підвищення суми гарантування сталося одночасно з рішенням щодо "відновлення фінансової позиції" фонду (ухвалений закон передбачає реструктуризацію боргів фонду; якби її не було, то капітал ФГВФО був би від'ємним – ЕП), після чого фонд стає повністю капіталізований та ліквідний.

Якщо деякі банки стануть неплатоспроможними під час дії воєнного стану, то держава візьме частину відповідальності на себе та розділить з нами ризики.

Зрештою, є закон, який говорить, що ми можемо звернутися за кредитами до Національного банку та уряду або отримати безповоротну допомогу з державного бюджету.

Сподіваюся, що цього не буде. Однак якщо буде потрібно, то держава готова розподілити всі ризики та відповідальність. Підвищення розміру внесків для банків не буде.

— Після попереднього "банкопаду" гарантовані виплати вкладникам збанкрутілих установ здійснювалися завдяки позикам НБУ та Мінфіну, і згаданий закон, зокрема, стосується реструктуризації цього боргу.

Чи немає побоювань, що "банкопад" 2014-2016 років повториться і фонд накопичить нові борги?

— "Банкопад" не повториться вже хоча б тому, що вже немає стількох банків.

Закон чітко регламентує, на яких умовах можуть здійснюватися позики – під ринкові відсотки. Також існує інструмент безповоротного фінансування з боку уряду за умови системної кризи.

Коли буде запит на кошти, ми вирішуватимемо це питання з точки зору фінансової стабільності Фонду гарантування.

Після реструктуризації минулих боргів капітал Фонду гарантування нарешті набуде позитивного значення і відповідатиме всім вимогам європейських директив.

Нагадаю, що з минулої кризи фонд залишився з 45,7 мільярда гривень основної суми боргу, за якими до кінця 2031 року буде нараховано понад 62 мільярди гривень відсотків.

Поки що з минулої кризи фонд має 45 мільярдів гривень боргів. Ці 45 мільярдів будуть реструктуризовані та пролонговані до 2032 року і прив'язуватимуться до регулярних платежів банків.

Ми віддаватимемо Мінфіну тільки надлишок коштів, які перевищуватимуть існуючі ризики.

Умовно кажучи, якщо наше стрес-тестування говорить, що наступного року можуть знадобитися два мільярди гривень, то ми цю суму внесків банків лишаємо, а решту віддаємо Мінфіну як сплату боргу.

Відсотки за кредитами віддаватимемо з надходжень, які вдасться стягнути з пов'язаних осіб (колишніх власників виведених з ринку банків – ЕП). Ці справи нікуди не діваються.

Звичайно, зараз, з огляду на пріоритетність, вони відійшли на другий план, але ніхто нічого не зупиняє. Маю надію, що ми Мінфіну сплатимо хоча б символічні кошти за роботу з пов'язаними особами.

— Як вплинув воєнний стан на роботу зі стягнення за кордоном активів колишніх власників збанкрутілих банків?

— Воєнний стан точно вплинув на цю роботу в Україні, бо суди лише з 10 квітня почали призначати судові засідання.

В іноземних юрисдикціях у нас сконцентрована не вся робота з пов'язаними особами, а тільки щодо ключових людей, там, де ми бачимо їх активи. Однак для більшості таких справ головною юрисдикцією стала Україна.

Так, можливо, темпи роботи на цьому напрямку дещо уповільнилися через воєнне вторгнення, але це абсолютно не означає, що ми припинимо цю роботу.

Навіть навпаки: те, що зараз відбувається в країні, дає нам ще більше натхнення щодо того, що борги треба повертати. Країні потрібні шалені кошти на відновлення, на те, щоб вона могла розвиватися далі.

джерело: пресслужба фонду гарантування вкладів

— Новий закон зробив Ощадбанк учасником системи гарантування вкладів. Це означає, що установі потрібно робити внески до фонду. Наскільки Ощадбанк фінансово готовий до цього?

— Ощадбанк вступає у Фонд гарантування на пільгових умовах.

По-перше, він сплачує 1% не від статутного капіталу (49,5 млрд грн – ЕП), а від регулятивного капіталу (15,9 млрд грн – ЕП). Це не надвеликі кошти для банку.

По-друге, протягом перших трьох років він сплачуватиме не повну, а базову ставку (ставка внеску банку до фонду, яка залежить від обсягів депозитів – ЕП), що на 40-50% менше, ніж за загальними умовами. Тому ми очікуємо, що Ощадбанк впорається з цим навантаженням.

— Навіть в умовах воєнного стану?

— Так, навіть в умовах воєнного стану.

Якщо ж банк не зможе виконувати ці зобов'язання, тоді буде ухвалене системне рішення, мабуть, за участю Ради фінансової стабільності. Але ми на це не орієнтуємося. Ми дивимося на прописані в законі умови.

До речі, минулого тижня був дедлайн для звітування учасниками системи гарантування та сплати регулярного внеску. Відзвітували та сплатили всі без винятку банки. Це ще раз говорить про те, що система стабільна.

Про банківську систему та роботу фонду під час війни

— Як оцінюєте стан банківської системи? Немає натяків на банкопад 2.0?

— Банківська система в цю війну зайшла набагато міцнішою та потужнішою, тому що напередодні війни пережила ще й коронакризу. Це було першим тренуванням, така собі "пробна версія" кризових явищ. Тоді банки продемонстрували досить позитивні результати.

Це не сталося просто так. Це результат роботи як пруденційного нагляду, так і самої системи. У 2014-2016 роках з ринку пішли слабкі банки, а залишилися сильні, які продовжували нарощувати міць.

Звісно, ті явища, які відбуваються в Україні, не можуть не впливати на банки. Кредитна дисципліна зменшуватиметься, а капітал банків вимагатиме нових вливань. Але ще раз наголошую, що це питання наступного дня. Цим ми будемо займатися після перемоги.

Кредитні портфелі банків, кредитний ризик – це зараз те, що насправді порахувати неможливо.

Ми не розуміємо, якими будуть пошкодження заставного майна, який бізнес виживе, а який – ні. І ми не розуміємо поки що горизонт цих явищ. Звичайно, хотілося б, щоб це було швидше.

Упевнена, що НБУ дасть банкам час для нарощування капіталу і міцності, оскільки неплатоспроможність банку – це не панацея, а захід "останньої інстанції". Від цього нікому краще не стане.

Ми за те, аби банківська система була міцною і стабільною. Усі кроки НБУ та фонду направлені на одну мету: зберегти стабільність та спокій.

— Як воєнний стан впливає на роботу Фонду гарантування?

— Фонд гарантування працює в штатному режимі. Усі функції виконуються, хіба що крім прийому громадян. Єдине, що ми наразі призупинили, – це продаж активів виведених з ринку банків. Поки що – до 1 червня 2022 року.

По-перше, ми хочемо побачити, чи існує попит на ці активи, оскільки ми повинні їх продати за найвищу ціну. З огляду на якість активів, які залишилися, 1,5 місяця нічого не зіпсують.

По-друге, ми знаємо, що не працюють реєстри і повноцінно переоформити угоду неможливо. Тому ми не бачимо потреби робити незрозумілі хаотичні рухи, тим більше, що цього не вимагає ситуація.

Усі дії щодо судово-претензійної роботи ми виконуємо. Тобто все, що направлено на збереження активів і виконання первинної функції стосовно вкладників та кредиторів.

Про долю російських банків

— На другий день після початку війни НБУ анулював ліцензії двох українських банків з російським капіталом: "МР банку" (дочірня установа Сбєрбанку) та Промінвестбанку (дочірня установа "ВЕБ РФ").

Фонд уже почав виводити їх з ринку?

— Процес виведення банків з ринку почався відразу. Наступного дня після ухвалення рішення про неплатоспроможність ми взяли фізичний контроль над банками. Тобто вони на 100% контролюються Фондом гарантування.

Виплати гарантованих сум за вкладами ми почали навіть на тиждень раніше, ніж того вимагав закон. Уже виплатили близько 475 млн грн – близько 40% від суми депозитів, що гарантується в цих банках.

Щодо Промінвестбанку сума гарантованих виплат становить близько 3,4 мільйона гривень, щодо "МР банку" – 1,2 мільярда.

Активність вкладників щодо отримання цих коштів була високою. Навіть вищою, ніж ми зазвичай бачимо в перші дні. Це, мабуть, пояснюється вимогами часу.

— Як воєнний стан вплинув на процес виведення банків з ринку?

— Поточна криза провокує нові можливості: ми почали активну роботу, щоб вкладники могли отримувати кошти без фізичного відвідування банку-агента.

31 березня Мін'юст зареєстрував наш документ, який дасть можливість вкладникам збанкрутілих банків отримати гарантовані фондом суми без відвідування відділень банків-агентів. Єдина умова – наявність рахунків у таких установах.

Також працюємо з Мінцифри, щоб гарантовані суми люди могли отримати через застосунок "Дія". Сподіваюся, найближчим часом ми почнемо реалізовувати цей проєкт.

— Яким був стан активів "МР банку" та Промінвестбанку, коли вони потрапили до фонду?

— "МР банк" та Промінвестбанк не стали для нас чимось особливим. Їхні портфелі мають глибоку "прострочку". Це кредити, які не обслуговуються багато років. В обох банках домінують корпоративні портфелі.

Ці портфелі мають високу концентрацію. У Промінвестбанку на десять найбільших позичальників припадають 80% кредитного портфеля, у "МР банку" – близько 65%.

Тобто дива не відбулося. Ми побачили той портфель, який звикли бачити. Тому що банки на ринку давно. Від них лишилося це післякризове навантаження.

Крім того, ми бачимо там відомі імена, компанії, які всі добре знають, які нормально працюють, проте мають прострочення за кредитами. До речі, це завжди "найважчі" контрагенти.

Щодо можливості стягнення з них боргу, то ми розуміємо: судово-претензійна робота там вестиметься важко. За стільки років, скільки ці кредити не обслуговуються, банки максимально відпрацювали роботу зі стягнення.

Наша стратегія щодо цих банків така: поки не працюють реєстри, ми відпрацьовуватимемо ці кредити за стягненням там, де це можливо, а далі рухатимемося відповідно до усталеної практики.

— Голова НБУ Кирило Шевченко надіслав уряду лист, у якому попросив націоналізувати активи виведених з ринку російських банків.

Мова йде про отримання на користь держави близько 26 мільярдів гривень. Чи вплине націоналізація активів цих банків на задоволення вимог їх кредиторів? Про які активи йдеться?

— Наразі є рішення уряду щодо примусового вилучення. Наступні кроки – це рішення РНБО та указ президента щодо введення його в дію.

Згідно з цим рішенням, держава експропріює високоліквідні активи. Зокрема, кошти на накопичувальному рахунку в НБУ, на кореспондентських рахунках банків, кредити державних компаній та зобов’язання материнських структур банків.

Крім цього, конфіскуються ОВДП, тобто держава (Міністерство фінансів) більше нічого не буде винна "МР банку". Будуть також експропрійовані депозитні сертифікати, тобто Нацбанк не повертатиме кошти цим банкам.

Держава також забере корпоративні права цих банків, щоб мати право на надлишки активів, які залишаться після націоналізації.

Тобто ми очікуємо, що після задоволення всіх вимог кредиторів неплатоспроможні банки матимуть надлишки активів. Це означає, що всі черги отримають кошти.

У "МР банку" на накопичувальному рахунку лишаються 3 мільярди гривень.

Цього достатньо для задоволення потреб вкладників, які мали на рахунках до 200 тисяч гривень, та потреб наступної черги кредиторів (фізосіб, які мали понад 200 тис грн – ЕП).

Кредитори сьомої черги – юридичні особи – отримуватимуть виплати завдяки реалізації портфеля активів банку.

Портфель залишився в межах 20 мільярдів, також є інші активи, зокрема нерухомість. Цього більш ніж достатньо, щоб покрити всі черги кредиторів, крім пов'язаних осіб. Сподіваємося, що матимемо надлишки, які також повернемо державі.

— А що буде з вимогами пов'язаних осіб – російських державних Сбєрбанку та "ВЕБ.РФ"?

— Права материнських структур повинні перейти державі Україні. Інших варіантів бути не може.

Ідеться про депозити, поточні рахунки або субординований борг материнської структури в банку. Тобто банк не повинен буде повертати материнській структурі нічого, що абсолютно логічно.

Також в межах експропріації держава забере в "МР банку" та Промінвестбанку кредити, видані українським державним компаніям.

Ідеться про чотири державні підприємства, які мають стратегічне значення. Сума цього боргу перед двома банками, без відсотків, становить близько 10 мільярдів гривень.

— Про які компанії йдеться? Серед них є "Укрзалізниця"?

— Назви поки що озвучувати не буду. Пропоную дочекатися остаточного рішення.