Как изменилась экономика за 30 лет независимости

Как изменилась экономика за 30 лет независимости

ЭП предлагает тридцать графиков, которые показывают, как развивалась экономика Украины в течение последних трех десятилетий. (укр)
Понедельник, 23 августа 2021, 10:00 -
коллаж Андрея Калистратенко

Тридцята річниця незалежності – гарний привід пригадати, як розвивалася економіка країни після розпаду СРСР. Найкраще про це можуть розказати цифри.

За три десятиліття Україна пережила більше криз, ніж сусідні держави. Чого лиш варта тимчасова втрата частини територій у 2014-2015 роках.

Майже все перше десятиліття незалежності реальний ВВП скорочувався, а разом з ним падали й доходи українців. У середині 2000-х цей тренд зламався, проте ненадовго, адже розквіту української економіки завадили глобальні економічні потрясіння та військова агресія з боку Російської Федерації.

Як Україна пережила ці удари і чи змогла перевершити економічні показники 1991 року?

ЕП спробувала відповісти на ці запитання за допомогою 30 графіків. Вони показують, як розвивалася економіка протягом останніх трьох десятиліть.

Як змінилися макроекономічні показники

Коли мова заходить про оцінку економіки будь-якої країни, то передусім дивляться на ВВП. Валовий внутрішній продукт показує сумарну вартість товарів, робіт та послуг, які виробила вся економіка за рік.

 

Номінально ВВП України вже давно перевищив рівень початку 1990-х років, однак реально це не зовсім так.

Якщо зафіксувати ціни на вироблені в Україні товари та послуги в доларах за 2010 рік, то вийде, що у 2020 році реальний ВВП України становив лише 63,2% від показника 1990 року.

"ВВП в цінах 2010 року – це обсяг економіки, який враховує її реальне зростання і не враховує фактор знецінення грошей. Така цифра дозволяє порівняти, наскільки змінився розмір економіки порівняно з 2010 роком. Це буде чиста зміна, без фактору інфляції та девальвації", – пояснює керівниця Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління КШЕ Дарина Марчак.

 

Хоча деякі експерти скептично ставляться до оцінок ВВП початку 1990-х років.

"По-перше, у ті роки ВВП ніхто не рахував за наявною на той час методологією. По-друге, відбувалося перевиробництво товарів, багато з яких були б неконкурентними в умовах вільного ринку. По-третє, тотальний товарний дефіцит був свідченням заниження цін, а значить, і дефлятора ВВП. По-четверте, різниця між офіційним і "чорним" валютними курсами була величезною", – пояснює головний менеджер з макроекономічного аналізу "Райффайзен банку" Сергій Колодій.

Активне зростання ВВП спостерігалося в першій половині 2000-х, тоді як усі 1990-ті економіка країни невпинно скорочувалася.

 

Разом із загальним скороченням ВВП падав і його відносний показник – ВВП на душу населення. Номінально він досяг дна у 1999 році, а піку – у 2013 році.

 

Реально ж найвищий показник ВВП на душу населення, за даними Світового банку, був у 1990 році. У 2020 році він становив лише 78,6% від того показника.

 

За 30 років незалежності економіка суттєво змінилася. Частка промисловості скоротилася більш ніж удвічі, а частка послуг на стільки ж зросла.

 

Сільське господарство теж драматично впало в перші роки незалежності. Однак в останнє десятиліття воно поступово нарощує обсяги виробництва і свій внесок у ВВП країни. Зокрема, зростає виробництво м'яса.

 

Хоча поголів'я свиней за роки незалежності скоротилося майже вчетверо.

 

Активно зростає поголів'я свійської птиці та виробництво яєць. Останній показник уже перевершив рівень 1990 року.

 

Набагато менше оптимізму щодо виробництва молока. Воно за роки незалежності лише падало, як і поголів'я великої рогатої худоби.

 

У рослинництві Україна давно перевершила показники початку незалежності. В останні роки фіксуються рекордні врожаї зерна. Найбільші їх обсяги були у 2019 році, у 2020 році вони дещо скоротилися через посуху. До слова, у 2021 році урядовці очікують в Україні новий рекорд з урожаю зернових культур.

 

Урожайність цукрових буряків за 30 років скоротилася майже вчетверо. Виробництво цукру – менш прибутковий бізнес, ніж зерновий сегмент.

 

Врожаї інших культур, особливо соняшнику, переважно зростали. За показниками експорту соняшникової олії Україна посідає перші місця у світі.

 

У структурі експорту в останні роки переважають сільське господарство, металургія та послуги (включно з доходами від транзиту газу). Обсяги експорту досягли піку у 2007 році, коли Україна продала товарів на майже 100 млрд дол.

"Зерно, соняшникова олія та інша аграрна продукція стали головними статтями українського експорту. Вони генерують майже половину валютних надходжень від експорту товарів. У середні 1990-х років їх частка не перевищувала 20%", – зазначає головна економістка Dragon Capital Олена Білан.

 

Серед товарів, які Україна імпортує, переважають нафта, газ, електроніка, машинне обладнання, послуги. Структура імпорту теж суттєво змінилася.

"Якщо в середині 1990-х років домінував енергетичний імпорт, то зараз його частка наближається до 20%. Основну частину імпорту займає продукція машинобудування, тобто інвестиційні товари", – додає Білан.

 

Проаналізувати обсяги промислового виробництва в Україні складно через брак даних. Річ у тім, що перелік категорій товарів, які аналізує Держстат, змінюються кожне десятиліття. Незмінні лише показники виробництва цементу та аміаку. Вони впродовж 30 років незалежності скоротилися приблизно вдвічі.

 

Скорочувалося і виробництво електроенергії. Підприємства не потребували великої кількості електрики, тож електростанції зменшували обсяги генерації. Попит на електрику падав і через поступове скорочення населення України.

 

За три десятиліття Україна не стала енергетично незалежною. Програми щодо збільшення обсягів видобутку газу щоразу провалювалися, що робило країну залежною від політики основного постачальника блакитного палива – Росії.

Щоправда, з листопада 2015 року Україна відмовилася від придбання російського газу і купує його в європейських партнерів. Повністю відмовитися від імпорту газу Україна не може через брак власного видобутку.

 

В останні роки видобуток на рівні 1990-х років підтримується завдяки приватним підприємствам, а державна компанія "Укргазвидобування" втрачає позиції.

Для нарощення обсягів видобутку газу і відновлення промислового виробництва країна потребує інвестицій. З цим держава має чимало проблем.

Найбільше зовнішніх інвестицій, 4,8 млрд дол, надійшло в Україну у 2005 році, коли держава продала "Криворіжсталь". З того часу рекорд із залучення прямих іноземних інвестицій побити не вдалося.

 

Як змінилася платоспроможність держави

Одразу після розпаду СРСР Україна взяла курс на побудову ринкової економіки. Державні підприємства почали масово приватизувати. Чимало з них опинилися в руках обмеженого кола осіб, яких пізніше назвуть олігархами.

Держава намагалася підтримувати статус "соціальної", гарантуючи населенню соціальні допомоги, безкоштовні медицину та освіту. Через це перші бюджети країни зводилися з великими дефіцитами, які перевищували 5% від ВВП.

 

Ринкова трансформація мала й позитивні наслідки: розмір держави в економіці скорочувався. Якщо у 1994 році через видатки державного та місцевих бюджетів перерозподілялося понад 50% ВВП, то у 2001-2002 роках – 27%.

 

В останні роки через війну та коронакризу розмір державних фінансів відносно ВВП почав зростати. Великий дефіцит бюджетів уряди всіх каденцій намагалися покривати за допомогою запозичень. У перші роки незалежності держборг був відносно малим, а після кризи 2008 року він почав збільшуватися.

За даними Мінфіну, у кінці червня 2021 року загальний розмір державного та гарантованого державою боргу України сягнув 92,52 млрд дол або понад 2,5 трлн грн. Це більше, ніж два бюджети України 2021 року.

 

Більшість коштів влада позичала за кордоном. У підсумку під час криз та знецінення гривні боргове навантаження на бюджет суттєво зростало.

Держборг для багатьох українців асоціюється з МВФ – ключовим кредитором держави, особливо після 2014 року. Деякі політики досі спекулюють на темі відносин України з фондом, називаючи їх борговою кабалою. Хоча насправді розмір заборгованості України за позиками МВФ часто перебільшують.

У липні 2021 року сума боргу перед МВФ становила лише 13% від усіх зобов'язань країни включно з гарантованими державою боргами.

 

Після здобуття незалежності Україна активно нарощувала міжнародні резерви. Вони досягнули піку у 2010 році, після чого за часів президентства Віктора Януковича влада їх "спалювала" заради підтримки стабільного курсу гривні.

 

Після 2014 року Україна перейшла на гнучке курсоутворення, що дозволило Нацбанку нарощувати золотовалютні резерви. Завдяки їм гривня відносно спокійно пережила чергову економічну кризу, спричинену пандемією COVID-19.

Як змінювалася платоспроможність громадян

За тридцять років українці звикли міряти фінансову стабільність та своє благополуччя курсом долара. Його зростання означає знецінення гривневих зарплат та, як наслідок, падіння платоспроможності людей.

 

До запровадження гривні долар в Україні подорожчав у понад 700 разів. У 1992 році курс американської валюти до карбованця становив 1 до 208, а у 1995 році – 1 до 147 460. Через гіперінфляцію доходи українців стрімко знецінювалися, тож на долар багато хто орієнтувався як на стабільну грошову одиницю.

 

Рівень інфляції був захмарним. За 1993 рік ціни зросли на 10 156% або більш ніж у сто разів. Вгамувало інфляцію введення гривні у 1996 році.

 

З того часу найвищий рівень інфляції був у 2015 році: 43,3%. Тоді НБУ ввів режим таргетування інфляції, поставивши ціль тримати щорічне зростання цін на рівні 4-6%. Потрапити в цей коридор вдалося у 2019 році та у 2020 році.

Хоча протягом 30 років інфляція з'їдала левову частину доходів громадян, реальна платоспроможність населення зростала. Середня зарплата у доларовому еквіваленті у 2021 році вперше перевищила 500 дол на місяць.

 

Не в останню чергу зростання зарплат в Україні стало можливим завдяки трудовій міграції. Щороку тисячі українців їдуть на заробітки в Польщу, Чехію, США та інші країни, через що попит на робочу силу всередині України зростає.

 

Перекази заробітчан давно стали вагомою складовою надходжень валютної виручки в економіку.

Щороку Нацбанк фіксує зростання обсягів приватних грошових переказів в Україну. Цей тренд не переламав навіть карантин: у 2020 році українці переказали на батьківщину рекордні 11,98 млрд дол.

Разом із зростанням реальної зарплати в Україні за часи незалежності скоротилося безробіття. Зростав цей показник переважно в періоди криз.

 

Зростання платоспроможності населення вплинуло на кількість авіаперевезень.

Цей показник сягнув піку у 2013 році, до збройної агресії Росії. Різке скорочення відбулося через припинення авіасполучення з країною-агресором і тимчасово окупованими територіями.

Після виходу на ринок європейських лоукостерів та запровадження безвізового режиму з ЄС у 2017 році трафік почав відновлюватися, але у 2020 році знову впав через карантинні обмеження.

 

Від чого залежить майбутнє економіки

Перші 30 років незалежності економіка перебувала під тиском криз і ринкових трансформацій, та це не завадило досягнути успіхів у певних галузях. Зокрема, суттєво покращилися платоспроможність населення і фінансова стабільність.

Поряд з досягненнями існують і проблеми. Одна з найбільших – деградація промисловості, вважають експерти.

"Відбулася еволюція української економіки. Вона перетворилася з орієнтованої на важку промисловість на яскраво виражену сировинну економіку.

Слабка конкурентоспроможність, застарілі технології, закриття Росією своїх ринків і війна на Донбасі призвели до різкого скорочення обсягів виробництва та експорту в українському машинобудівному секторі", – констатує голова департаменту корпоративного аналізу групи ICU Олександр Мартиненко.

Хоча у 2020 році Україна переважно виграла від такої структури економіки завдяки зростанню глобальних цін на сировину, проте існує ризик входження економіки в кризу через падіння світових цін на товари вітчизняного експорту.

Для зміни структури економіки Україні потрібні значні інвестиції, проте іноземні інвестори не поспішають вкладати свій капітал. Чи не найбільше їх стримує відсутність упевненості в захищеності прав власності.

Опитані ЕП економісти сходяться на тому, що без проведення реформ у судовій та правоохоронній сферах Україні не вдасться здійснити значного економічного прориву в найближчому майбутньому.

"Ми не бачимо факторів, які б допомогли здійснити економічний прорив у найближчі роки. Економіка потребує високих обсягів інвестицій, які неможливі без поліпшення інвестиційного клімату. Сприятливий інвестиційний клімат включає захист прав власності, ефективну судову систему, низький рівень корупції", – вважає аналітик Concorde Capital Євгенія Ахтирко.

Крім того, важливо зберегти здобутки в здійснених реформах, таких як незалежність Національного банку та політики, які він проводить у валютній, наглядовій та монетарній сферах, додають у Dragon Capital.


powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!