Как введение 10% сбора на покупку валюты повлияет на бизнес и цены

Как введение 10% сбора на покупку валюты повлияет на бизнес и цены

Почему дополнительный сбор на покупку иностранной валюты импортерами — не лучший путь для восстановления экономики Украины и какие есть альтернативы? (укр)
Вторник, 16 августа 2022, 18:43
первый вице-президент Торгово-промышленной палаты, член Украинского совета бизнеса

Питання про запровадження додаткового збору на купівлю іноземної валюти імпортерами є важливим як для вітчизняного бізнесу, так й влади. 

Для бізнесу – це додаткове навантаження, для влади – можливість забезпечити наповнення державного бюджету. 

Незважаючи на воєнний стан, продовження бойових дій, бізнес за минулі майже пів року багато в чому адаптуватися до нових вкрай важких реалій. 

Введення додаткового збору на купівлю іноземної валюти імпортерами в розмірі 10% призведе до порушення крихкої рівноваги та матиме низку негативних наслідків для бізнесу у найближчій перспективі:

Реклама:
  • збільшення собівартості вітчизняної продукції;
  • зростанні споживчих цін в Україні;
  • зменшення обсягів реалізації продукції;
  • звільнення "надлишкового" персоналу;
  • зменшення замовлень у підрядників та субпідрядників;
  • зниження глобальної конкурентоспроможності експортерів, у яких значна частка імпортної сировини у собівартості, через збільшення цієї собівартості та цін реалізації експортної продукції;
  • зменшення експорту і відповідно зменшення валютної виручки;
  • зменшення обігових коштів імпортерів іноземної продукції, що призведе до зростання ризиків банкрутства цих підприємств;

Також можна прогнозувати, що позитивний ефект з позицій наповнення бюджету України буде короткостроковим. 

Збільшення вартості кінцевої продукції за законом "попиту і пропозиції" призведе до зменшення обсягів реалізації. 

Це в свою чергу призведе до зменшення імпорту. Відповідно буде зменшено й обсяги закупівлі валюти, і відповідно не будуть отримані заплановані надходження до бюджету від запровадження додаткового збору на купівлю іноземної валюти імпортерами

Цю ситуацію можна розглянути на прикладі виробництва кондитерської продукції. Так згідно з даними Асоціації „УКРКОНДПРОМ" частка імпортної сировини у собівартості кондитерських виробів становить в середньому 45% (при цьому в шоколадній продукції ця частка близько 70%). 

Тому лише за рахунок подорожчання сировини собівартість кондитерських виробів зросте в середньому на 4,5% (шоколадних на 7%). 

1% зростання ціни на кондитерську продукцію призводить до падіння попиту в середньому на 2% (для шоколадної продукції, яка найбільше здорожчає через додатковий збір, цей коефіцієнт еластичності попиту навіть вище, тому падіння виробництва в цій групі буде найбільшим).

Виходячи з цих даних, можна зробити такі розрахунки. Збільшення вартості валюти на 10% призводить до збільшення вартості продукції на 5%, що в свою чергу обумовить падіння попиту на 10%. 

Як наслідок, пропорційно зменшиться купівля іноземної валюти. Таким чином, через один виробничий цикл, економічна корисність для наповнення державного бюджету буде дорівнювати нулю. А перелічені негативні ефекти у своїй більшості залишаться. 

Враховуючи вказані вище ризики стає зрозумілим, що ініціатива є несистемною, а користь від її впровадження викликає сумніви через те, що плюси навряд чи перекривають мінуси. 

В певному сенсі компромісним може бути варіант, за яким додатковий збір на купівлю іноземної валюти стягується лише з тих компаній, які імпортують товари аналогічні тим, що виробляють вітчизняні підприємства. Прикладом такого імпорту може слугувати молочна продукція. 

Але такий "локальний" захід не в змозі вирішити  комплексні проблеми економіки України, які вже прямо відображаються на міжнародних кредитних рейтингах від S&P 500 та Fitch. 

Тому постає завдання пошуку альтернативних шляхів, які можна знайти через поєднання логіки ліберальної та кейнсіанської економічної політики. 

Лібералізм доцільно використовувати для стимулювання виробництва, а кейнсіанство для стимулювання попиту (через перерозподіл грошей від більш заможних до менш заможних верства населення). На практиці це означає рух за такими напрямами:

  • максимальна дерегуляція ведення бізнесу;
  • оподаткування за прогресивною шкалою доходів фізичних осіб;
  • оподаткування за прогресивною шкалою спадщини;
  • оподаткування за прогресивною шкалою предметів розкоші. 

Перехід на прогресивну шкалу оподаткування, в умовах домінування протягом багатьох років плоскої шкали оподаткування не проста задача. 

Розмір максимальних значень може буту досить високий. Так Т. Пікетті в своєму дослідженні "Капітал у ХХІ столітті" вказує, що "Сполучені штати стали першою країною, яка ввела ставки понад 70% як для доходів (у 1919-1922 роках), а так й для спадщин (у 1937-1939 роках)". 

Ці заходи забезпечать не лише наповнення бюджету, а також поглиблення соціальної справедливості (за умовами прогресивної шкали оподаткування "виписувати" собі премії у сотні мільйонів гривень, як це робили топ-менеджери НАК "Нафтогаз України", буде недоцільно).

Але на скільки ці податки здатні покрити наявний багатомільярдний дефіцит бюджету, це велике питання. 

Прогресивна ставка оподаткування доходів це суспільно правильний крок в умовах воєнного стану та економічної кризи, але його не варто розглядати як економічну панацею. 

Для комплексного вирішення наявних проблем треба на них подивитися з висоти економічної думки. Як писав відомий американський економіст П. Самуельсон "будь-яке суспільство має тим чи іншим шляхом вирішити три докорінні взаємопов’язані економи проблеми": (1) "Що і в якому обсязі має вироблятися?", (2) "Як (за якою технологією) має вироблятися?", (3) "Як має розподілятися?". 

У питанні запровадження додаткового збору на купівлю іноземної валюти імпортерами представники влади акцентують увагу на тому, як розподілити наявні блага у бік бюджету, бізнес – як зберегти обсяги виробництва. 

У той самий час як питання технології (організації) виробництва залишається поза увагою. Зараз ми бачимо як великі підприємства фізично зникають (наприклад, ПрАТ "ММК ім. Ілліча", ПрАТ "Металургійний комбінат „Азовсталь"") і вирішення цих проблем через змінення системи оподаткування не можливо. 

Тому необхідною є модернізація самої економічної моделі України. Україні зараз потрібен не тільки План повоєнного відновлення та різноманітні податкові ініціативи, а також План трансформації економіки України від чинної моделі, базисом якої є великі маломобільні підприємства, до максимально мобільної, модульної економіки, яка здатна швидко адаптуватися не лише до вимог ринку, а також воєнно-політичних реалій та викликів. 

І це має бути у фокусі уваги і влади, і бізнес-спільноти, і спільноти експертів-економістів.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: