"Золотые" зерноперевозки. Почему фермеры платят больше металлургов?

"Золотые" зерноперевозки. Почему фермеры платят больше металлургов?

Украинское зерно приносит миллиарды долларов при экспорте и формирует 20% ВВП. В то же время государство создает неравные логистические условия. (укр)
Понедельник, 1 февраля 2021, 08:12
Председатель Всеукраинского конгресса фермеров, глава объединения "Агро-Продовольственная Рада"

Шлях збіжжя з поля до виходу з морського порту – непростий і дуже недешевий. Але платить за це той фермер, який виростив зерно. 

Через монопольне становище "Укрзалізниці", пролобійовані олігархічними кланами тарифи та високі портові збори фермер втрачає від $3 до $7 на тонні зерна.

"Укрзалізниця": непрозорі тарифи і низька якість рухомого складу

Дві третини виробленого в Україні зерна перевозиться залізницею. За останні 18 років обсяги цих перевезень зросли ушестеро, попит стабільно високий, тарифи – теж, але на якість перевезення це не впливає ніяк.

Чого чекати від "Укрзалізниці"? Найперше – жахливий стан рухомого складу. В розпорядженні перевізника понад 104 тис. вантажних вагонів. 

Вони старі і поламані настільки, що ремонтувати їх доводиться силами того, хто зерно відправляє. А під час простою на станціях вантаж з цих вагонів легко можуть вкрасти. 

Вчасна подача вагонів – це проблема для того, хто відправляє вантаж: вагонів катастрофічно бракує, вчасна їх подача в необхідній кількості – традиційний неформальний заробіток менеджменту "Укрзалізниці".

Також УЗ має своє бачення тарифної сітки: вона непрозора і необґрунтована. Де-юре вантажі діляться на три класи + позакласні і так формується тариф на перевезення, який, до речі, діє і на перегін пустих вагонів. 

Але де-факто перевезення однієї категорії вантажів просто субсидуються за рахунок іншої. Наприклад, перевезти на 280 км вагоном 75 тонн залізної руди коштує 98 гривень за тонну. 

Така ж відстань для зерна – вже 140 грн за тонну. Середня відстань перевезення зерна складає 500-600 км, тобто аграрій переплатить від $3-$5 на тонні, якщо порівнювати з виробником руди. 

Хоча платити мали б однаково, як наприклад, є на ринку вантажних автомобільних перевезень: тона вантажу x км відстані + коефіцієнт обсягу перевезень. 

Ми продовжуємо вимагати перегляду тарифів на залізничні перевезення зерна, вони мають бути однаковими для усіх, адже тона – завжди тона – хоч пшениці, хоч руди, хоч щебеню.

До слова, до початку 2019 року УЗ сплачувала земельний податок з пільгами. Тому відрахування земельного податку до місцевих бюджетів, на території яких була розташована транспортна інфраструктура, були в 4 рази меншими. 

Рік тому зміни до Податкового кодексу позбавили "Укрзалізницю" таких пільг. До речі, виробники руди на своїх кар’єрах мають пільги зі сплати земельного податку. Висновки напрошуються самі.

Морські порти: найдорожчі збори в Чорноморському регіоні

Не тільки "Укрзалізниця" викачує гроші за перевезення, адміністрація морських портів не відстає. Українська логістика взагалі одна з найдорожчих у світі, портова – тим паче: вартість портових зборів в Україні — найвища в усьому Чорноморському регіоні і одна з найдорожчих в Європі. 

Ці портові збори становлять в середньому від 20 до 50% усіх портових витрат для ключових українських товарів. То про яку конкуренцію на світовому ринку українських аграріїв і трейдерів говорити, якщо українські експортери платять удвічі більше за своїх конкурентів з інших країн та усемеро більше, ніж у інших портах? 

Експерти ще три роки тому рекомендували уряду знизити мінімум удвічі портові збори – подякували б не лише українські експортери, а й закордонний інвестор. 

Чому усі ці витрати лягають на плечі фермерів? Бо під час формування ціни, за яку трейдер купить у фермера зерно, треба врахувати все: тарифи на перевезення, усілякі збори та навіть "вирішення" питань.

Що можна зробити?

- Запровадження тарифу за тонну/кілометр з додаванням коефіцієнта обсягів перевезень. Тобто, більше перевозиш — менше платиш. Цей варіант прозоріший і прибирає невідповідність тарифів перевезення тої ж руди та зерна.

- Уніфікація тарифів повернення порожніх вагонів. Вони повинні бути однакові для всіх типів вантажів після їх доставки.

- Запровадження приватної тяги, як цього вимагають директиви ЄС. Наприклад, в Німеччині приватна тяга складає до 40%, решта у держави.

- Зниження портових зборів.

Україні є чим пишатись — наше зерно цінують у світі. Але держава і її компанії-монополісти мали би зважати на фермера, який це зерно вирощує.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!