Богиня війни. Як Україна нарощує виробництво САУ "Богдана"
Самохідна артилерійська установка (САУ) "Богдана" – одна з найзагадковіших українських розробок. Виробники рідко про неї розповідають, залишаючи аналітикам лише фотографії з відкритих джерел.
Народження "Богдани" тривало довгі сім років. Її конструкторів переслідували бюрократія, суди з Міноборони, банкрутства підрядників, а з 2022 року додалася війна. Значна частина потужностей розробника, Краматорського заводу важкого верстатобудування (КЗВВ), була знищена внаслідок ракетних ударів.
Мрію про власну САУ могли відкласти, однак інженери перенесли заводи, відновили обладнання і швидко завершили її розробку. Зараз виробники "Богдани" випускають шість гаубиць на місяць. У планах – більше.
У КЗВВ розповіли, що в українській армії "Богдана" є однією з найбільш застосовуваних САУ 155-го калібру, а на фронті їх уже десятки. За даними джерел ЕП в силах оборони, на замовлення армії зібрали близько 30 цих САУ. Також редакції стало відомо про розробку причіпної версії "Богдани".
У світі небагато країн серійно виробляють 155-міліметрову самохідну артилерію. Як у цьому клубі опинилася Україна та чи може "Богдана" зацікавити світовий ринок?
Навіщо Україні власна САУ
Радянська артилерія використовує снаряди калібру 152-міліметри, артилерія країн НАТО – 155-міліметрів. Україна тягнеться до стандартів НАТО, тож постало питання про озброєння ЗСУ 155-міліметровими гаубицями. Отримати їх можна двома шляхами: купити на Заході або створити власну.
Розробка власної артилерії – це ризикові багатомільйонні інвестиції та роки випробувань. Навіть якщо випробування будуть вдалими, ціна розробки може виявитися настільки високою, що держава її не купить. Але у випадку успіху країна отримує низку переваг.
По-перше, на закупівлю гаубиць державний бюджет витратить менше коштів, адже їх частина повернеться у вигляді податків з виробництва.
По-друге, армія зможе швидко ремонтувати техніку, купувати запчастини і надавати відгуки виробникам для покращення систем.
По-третє, вдасться уникнути черг. В останні роки у світі виник ажіотаж: на зброю доводиться чекати роками після укладання контракту. Також країна-розробник з політичних причин може не видати ліцензію на продаж. Власний же виробник пріоритетно постачає техніку своїй армії, а під час війни повністю працює на оборону країни.
Українські "шахеди", снаряди та корупційні шпаринки в Укроборонпромі. Інтерв'ю з директором Германом Сметаніним
Міністерство оборони вирішило піти складним шляхом та у 2015 році почало програму розробки САУ "Богдана". Скільки в цьому рішенні було реальних розрахунків, а скільки політичного лобізму – питання для окремого тексту.
Ледь не спізнилася на війну
Розробити самохідну артилерію складніше, ніж здається на перший погляд. Під час пострілу САУ зазнає неабиякого навантаження. Його повинен витримувати не тільки кожен окремий компонент, а й уся система загалом.
Виробництво ствола вимагає якісного сталевого сплаву та хірургічної точності в обробці, інакше він швидко вийде з ладу. Шасі має витримувати 28 тонн навантаження та силу пострілу, а бронювання повинне захищати електронні системи та військових від мін, осколків та інших загроз.
Технології в Україні знайшлися. За розробку ствола взявся Краматорський завод важкого верстатобудування, а броньовану вантажівку обрали від Кременчуцького автомобільного заводу (КрАЗ).
Вартість програми розробки не розголошують, але з відкритих джерел відомо, що мова йде про сотні мільйонів гривень. Більшість витрат покрило Міністерство оборони, частину профінансував розробник.
Уперше САУ показали на параді до Дня Незалежності у 2018 році, коли "Богдана" ще не стріляла. До першого контракту належало пройти десятки випробувань.
Через рік після показу на параді розробку поставили на паузу. Міноборони та КЗВВ сперечалися, хто має імпортувати 155-міліметрові снаряди, яких для випробувань потрібно було сотні штук. Чому Україна не налагодила їх виробництво – окреме питання.
Результат суперечки – два втрачені роки. "Богдана" мала б стати на озброєння у 2020 році та піти в серійне виробництво. Однак попередні вогневі випробування завершилися аж у січні 2022 року, за місяць до великого вторгнення Росії.
Перша битва "Богдани". Як українська САУ примусила росіян до "жесту доброї волі" на Зміїному
На цьому історія "Богдани" могла б закінчитися. УП писала, що у 2022 році Генштаб наказав знищити єдиний дослідний зразок на базі зберігання в Краматорську, щоб він не дістався ворогу.
Проте САУ встигли вивезти частинами подалі від фронту. У тилу її заново зібрали та віддали Першій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна. Остаточні налаштування та випробування відбулися на полі бою.
Врешті "Богдану" поставили на озброєння ЗСУ за скороченою процедурою. "На момент початку розробки діяли ГОСТи 1964 року та інші радянські процедури. Вони вимагають років наукової роботи і тонни "макулатури". Путін "допоміг" спростити та прискорити всі процеси", – зазначив один з розробників.
"Богдана" в серії
Найвідоміший бій "Богдани" – битва за острів Зміїний, де розробка кілька днів працювала пліч-о-пліч з французькою гаубицею Caesar. Вона допомогла відкрити морські торговельні шляхи та примусити Росію укласти "зернову угоду".
Перспектива отримати власну САУ, яка добре показала себе в бою, зацікавила Збройні сили України. Міноборони вирішило замовити ці гаубиці. Вибити довгострокове замовлення на початку 2022 року – це успіх. У той період відомство неохоче укладало довгострокові угоди з українськими виробниками та робило ставку на купівлю того, що можна віддати армії якомога швидше.
"Богдана" стала одним з винятків. Завдяки вчасно зробленому замовленню виробництво встигло масштабуватися. Зараз робота йде за кількома контрактами Міноборони, а випуск досяг шести одиниць на місяць. Для порівняння: у такому ж темпі французька компанія Nexter випускає гаубиці Caesar.
Ствол, як і планувалося, виробляє КЗВВ. За словами розробників, загалом у виробництво "Богдани" залучено 25 підприємств та 400 людей. Деякі критичні компоненти виробляють на власних майданчиках за кордоном. Заводи планують повернути в Україну, щойно з'явиться така можливість. Частину процесів децентралізували, щоб убезпечитися від ракетних атак.
Гонка озброєнь. Чому західним країнам вигідно постачати зброю Україні
Одним з найбільш інтригуючих питань серійного виробництва є базове шасі. Річ у тім, що КрАЗ, який надав свою вантажівку для прототипу "Богдани", у 2021 році оголосив про банкрутство. Виробництво машин заморозили, тож покладатися на нього не було сенсу. Для серійного виробництва довелося шукати інший варіант.
У цей момент у проєкті з’явилася "Українська бронетехніка" – компанія отримала завдання розробити та почати виробництво броньованих кабін для нового шасі.
У пошуках вантажівки вибір спочатку впав на білоруський МАЗ. Українські компанії не купують ці машини з початку 2022 року, однак кілька штук знайшли на складах. Саме "Богдани" на МАЗі першими законтрактувало Міноборони. Це було одноразове рішення, щоб пришвидшити постачання артилерії в ЗСУ.
Згодом з’явилися "Богдани" на чеському шасі Tatra T815-7 з готовими бронекабінами від виробника. Міноборони виділило ці вантажівки з власних складів – вони купувалися задовго до великої війни.
Про броньовані "Татри" військові відгукувалися схвально, однак ці машини вдвічі дорожчі за білоруські і мають великий цикл виробництва – понад рік. Тому маловірогідно, що вони стануть основними для "Богдани".
За словами директора "Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, концепція "Богдани" передбачає можливість встановлення гармати на різні шасі, щоб не втрачати темп випуску. Рішення для продовження серійного виробництва вже знайдене.
Також зберігається можливість повернення "Богдани" на КрАЗ. Завод здатен виробляти базове шасі для багатьох розробок українського ОПК, але для початку його потрібно відновити після банкрутства та ракетних обстрілів.
Україна запустила виробництво дефіцитних 152-міліметрових снарядів. Чому тільки зараз?
Ще одне болісне питання – чи матиме "Богдана" автоматичну систему заряджання. Це щось на кшталт магазину в автоматі, який дозволяє швидко стріляти без довгого та фізично важкого ручного перезарядження.
"Автомат заряджання не тільки пришвидшує стрільбу, а й дозволяє використовувати тактику MRSI, коли гаубиця випускає кілька снарядів під різними кутами таким чином, щоб вони одночасно прилетіли в ціль.
На "Богдані" автомата немає. Вага снаряда – понад 40 кілограмів. Це уповільнює процес стрільби і може призвести до проблем із спиною у військовослужбовців. Таких випадків багато серед артилеристів по всій лінії фронту", – сказав ЕП розробник електронних систем для української артилерії Володимир Щетінін.
У КЗВВ розповіли ЕП, що всі САУ "Богдана" постачаються з механічним досилачем боєприпасів. Це частково спрощує роботу артилеристів. За даними Defence Express, повноцінний автомат заряджання передбачений конструкторською документацією, тож, імовірно, він з’явиться пізніше.
Розробники вважають, що відсутність складних автоматизованих систем робить установку більш придатною для швидкого ремонту, адже чим простіша система, тим менше шансів, що вона вийде з ладу під час бою.
Оператори "Богдани" розповідають, що в інших аспектах серійна гаубиця має непоганий рівень автоматизації, високу прохідність і точність стрільби: "Ми надзвичайно задоволені цією установкою. Якщо не вдається вразити ціль з першого снаряда, то з другого "Богдана" обов’язково досягає мети".
"Богдана" здатна вражати ціль на відстані 42 км, а в своїй довершеній версії зможе стріляти до семи разів на хвилину.
Як розповіли ЕП розробники, жодна "Богдана" не була знищена, кілька пошкоджених ремонтують. Перша гаубиця на КрАЗі теж жива і досі працює на фронті.
"Цезар на мінімалках"
"Цезарем на мінімалках" "Богдану" охрестив військовий оглядач Кирило Данильченко. Ці системи порівнюють з моменту їх спільної роботи по Зміїному.
"Порівнювати "Богдану" та Caesar – як порівнювати "запорожець" з "мерседесом". Різниця помітна навіть у деталях. "Богдана" – не артилерія мрії, але в умовах обмежених ресурсів це чи не єдиний варіант для ЗСУ", – зазначив Щетінін.
Козир української гаубиці – ціна та доступність. На світовому ринку Caesar коштує близько 5 млн дол. За словами розробників, "Богдана" вдвічі дешевша.
У боях армія втрачає чимало західної артилерії, нові постачання від союзників скорочуються, Україні бракує грошей для купівлі техніки. У таких умовах саме "Богдана" стане плечем для збереження вогневого потенціалу ЗСУ.
Однак наскільки якісно "Богдана" виконує бойові завдання порівняно з конкурентами? Об’єктивних даних наразі нема, але навіть якщо за параметром ціна-якість "Цезарі" виявляться кращими, для їх отримання потрібно випрошувати нові пакети допомоги або стояти в чергах. "Богдана" ж – доступне рішення тут і зараз.
Крім того, українська гармата не вимагає перенавчання артилеристів "радянської" школи та придатна для швидкого ремонту. Після вичерпання ресурсу ствола її не потрібно везти в іншу країну на капітальний ремонт.
Розробники розповіли ЕП, що зараз триває розробка причіпної версії "Богдани". Така артилерія менш мобільна порівняно із САУ, однак є потужним засобом ураження. "Поява причіпної версії може бути пов’язана з тим, що Україна виробляє більше стволів, ніж встигає ставити на шасі", – припускає Щетінін.
Які перспективи
Українська гаубиця залишиться в Збройних силах. Враховуючи темпи виробництва, за час війни вона може стати основною 155-міліметровою артилерійською системою, але чи матиме вона успіх на світовому ринку?
На експорт гаубицю просуває "Українська бронетехніка". Бельбас розповів ЕП, що до вторгнення Росії "Богданою" цікавилися Марокко, Малайзія, Саудівська Аравія та Єгипет. На тодішніх тендерах вона була на 30-50% дешевшою за Caesar.
Зараз "Богдану" запустили в масове виробництво та "обстріляли" в справжніх боях. Це зробить розробку більш популярною на світовому ринку.
Хто може стати покупцем "Богдани"? Західні країни – навряд. Армії НАТО звикли купувати дорогі технологічні системи в перевірених компаній. Конкуренція в цьому сегменті висока, особливо зараз, коли збройні гіганти нарощують виробництво та успішно "рекламують" свої розробки на війні проти Росії.
Водночас небагаті країни Африки, Азії та Латинської Америки не можуть купувати дорогу артилерію, а іноді західні виробники самі відмовляються продавати їм таку зброю. Можливо, ринок "Богдани" саме там, у ніші "дешеві та надійні".
Зірковий час для військових заводів. Як Україна може виробляти більше зброї?
Після 24 лютого 2022 року великі війни ніхто не називає пережитком минулого. Країни активно переглядають свої воєнні доктрини. Дешевизна і простота експлуатації озброєння стають дедалі важливішими факторами для побудови стратегії.
Експорт зброї з України відкриють нескоро, тож мрії про світовий ринок ще довго залишатимуться мріями. Виробники мають вдосталь часу, щоб удосконалити конструкцію та посилити конкурентоздатність своєї розробки.