Гонка озброєнь. Чому західним країнам вигідно постачати зброю Україні
У травні сталася історична подія: американський зенітний ракетний комплекс Patriot збив над Києвом російську гіперзвукову ракету "Кинджал". До того вважалося, що її неможливо перехопити жодними засобами.
Через місяць у Wall Street Journal вийшов матеріал "Як американська система Patriot стала героєм української війни". Повідомлення України про збиття ракети стало безцінною рекламою, яка конвертується в мільярди доларів прибутку для компаній Raytheon та Lockheed Martin, виробників Patriot.
Разом із зростанням напруги у світі зростає попит на нове озброєння. Виробники намагаються довести, що саме їхній продукт найбільш ефективний. Війна в Україні стала серйозним бойовим випробуванням для артилерійських систем, систем ППО, дронів та бронетехніки. Сама лише інформація про їх успішне застосування проти однієї з найсильніших армій світу дарує їхнім виробникам популярність та вагомий аргумент на переговорах з потенційними клієнтами.
Компанії, чия техніка пройшла війну в Україні, не тільки отримують замовлення на поповнення спорожнілих арсеналів західних країн, а й виходять на нові ринки завдяки хорошій рекламі. У підсумку вони швидше за конкурентів масштабують виробництво та модернізують свій продукт, спираючись на бойовий досвід.
Досі вважалося, що постачання зброї Україні залежить лише від лояльності союзників та перемог на фронті. Проте на постачання техніки для ЗСУ також впливає внутрішня конкуренція західних країн за розбудову власної оборонної промисловості та їхні амбіції на світовому ринку зброї.
Як війна в Україні вплинула на "зброю перемоги"
Перш ніж купити зброю, країна-замовник роками приглядається до неї, аналізує досвід її застосування, визначає її місце у воєнній доктрині. Шанси на успішну угоду зростають, якщо зброя була в бою. Ще краще – якщо вона здобула добру славу в боях проти потенційного ворога.
Саме такою зброєю стали американські ракетні системи залпового вогню HIMARS, які змінили правила гри в російсько-українській війні. Успіх HIMARS привернув увагу Литви, Латвії та Естонії, які шукають засоби стримування армії РФ. Лише за 2022 рік ці країни пройшли шлях від зацікавленості до підписання контрактів на придбання 20 таких систем та ракет до них на 1,2 млрд дол.
У 2023 році популярність хаймарсів поширилася далеко за межі Європи. Тайвань розширив замовлення з 11 до 29 установок, відмовившись від купівлі самохідних гаубиць M109A6 Paladin. На 750 млн дол HIMARS хоче купити Марокко.
HIMARS також зацікавилися три неназвані країни з Азійсько-Тихоокеанського регіону. Імовірно, одна з них – Філіппіни, союзник США. Загалом Lockheed Martin та Raytheon планують збільшити щорічне виробництво цих установок із 48 до 96.
Зростанням попиту на озброєння прагне скористатися і Франція, пропонуючи свої гаубиці Caesar. Поки країна вела перемовини зі своїми європейськими союзниками, цезарі показували результат на полі бою.
Уже під час російського вторгнення в Україну розробник цих гаубиць, компанія Nexter, уклала контракт з Литвою на постачання 18 одиниць, а влада Бельгії вирішила розширити чинну угоду з девʼяти до 28 гаубиць.
Компанія також отримала замовлення від французького уряду. Той прагне поповнити артилерійські запаси, що спорожніли після надання військової допомоги Україні. До кінця 2023 року заводи Nexter працюватимуть цілодобово та вироблятимуть вісім гаубиць на місяць замість чотирьох.
Протитанкові ракетні комплекси Javelin виробництва американських компаній Lockheed Martin та Raytheon теж переживають піднесення. Коли Україні передали чи не третину запасів США, постало питання про їх масове виробництво.
Після успішного використання по російських танках ці комплекси та ракети замовили Бразилія, Албанія, Болгарія та Латвія. Для суттєвого зростання випуску виробнику не вистачало великого довгострокового контракту.
Lockheed Martin та Raytheon дочекалися такого від Пентагону, який законтрактував потужності з виробництва Javelin аж до 2026 року з фінансуванням до 7 млрд дол. До цього моменту заводи вийдуть на виробництво 4 тис ракет на рік, що вдвічі більше, ніж до російського вторгнення.
Не останню роль у підвищенні попиту на зброю відіграє ажіотаж. Держави поспішають зайняти місце в черзі, бо потужності заводів обмежені, а частину з них контрактують для України або для відновлення переданих їй запасів.
Один з прикладів – американсько-норвезька система ППО NASAMS, яка показала високу ефективність у збитті російських ракет і дронів. У 2022 році в Білому Домі заявили, що законтрактують для України шість NASAMS.
Цикл виробництва цих систем доволі великий. Після перших натяків на завантаження виробничих ліній для України рішення про закупівлю NASAMS визріло в Кувейту і Тайваню. Хоча оформити нові замовлення можна буде лише у 2024 році, влада Тайваню вирішила почекати своєї черги.
Попит підігрівається і на неочевидні зразки озброєння. Наприклад, американські дрони-камікадзе Switchblade 300/600 компанії AeroVironment уже понад десять років використовує армія США, однак про них мало хто чув. За винятком одного контракту з Британією, експортних замовлень на них не було.
Switchblade передали Україні на початку великої війни. Дрони-камікадзе – незамінний атрибут сучасної війни, а світчблейди непогано зарекомендували себе в боях з росіянами. У 2022 році контракти на їх купівлю підписали Франція та Литва. Інтерес до цих безпілотників зріс після їх відправлення в Україну.
Попит на "зброю перемоги" зростає і через загартованість розробок. Наприклад, турецький безпілотник Bayraktar TB2 встиг пережити безліч модифікацій за час боїв, які закріпили його статус найбільш конкурентного БПЛА у своїй ніші.
Директор Baykar Халук Байрактар розповів ЕП, що війна в Україні стимулювала їх конструкторів покращити взаємодію безпілотників з артилерією, пришвидшити обмін інформацією в реальному часі, удосконалити системи протидії РЕБ та вмонтувати в систему управління можливість зв’язку з дронами-камікадзе.
"Україна посідає особливе місце в серці нашої компанії. Досвід, отриманий від обслуговування наших платформ в Україні, покращує наш продукт", – сказав Байрактар. Для цього компанія підтримує зв’язок з операторами.
З часу першого постачання в Україну у 2019 році безпілотник Bayraktar TB2 пережив багато змін. Тепер він може бачити значно далі, зросла дальність польоту зі 150 км до 300 км. ТВ2 отримав системи супутникового зв’язку і захисту від РЕБ, програмне забезпечення для фіксації панорамних зображень. Створені командні центри управління для координації всіх безпілотників цієї моделі.
SAMP-T vs Patriot
Скористатися війною в Україні прагнуть і виробники більш дорогих систем озброєння. Конкуренція там запекла. Від балістичних ракет небо ЄС захищає американська система Patriot. Вибиваються з цієї картини лише Франція та Італія, які розробили для себе альтернативу – комплекс SAMP-T.
За заявленими характеристиками цей комплекс можна порівняти з Patriot. SAMP-T навіть має переваги. Однак численні спроби продати його союзникам не мали успіху. Комплекс стоїть на озброєнні лише у Франції, Італії та Сінгапурі.
Після 24 лютого 2022 року Німеччина започаткувала ініціативу "Європейський небесний щит", яка передбачає спільну закупівлю засобів ППО для захисту від Росії. Для "ближнього" захисту 19 країнам-учасникам пропонують обрати німецьку систему IRIS-T, а для "дальнього" – американську Patriot та ізраїльську Arrow.
SAMP-T може знову залишитися "за бортом". Президент Франції Еммануель Макрон почав тиснути на союзників, заявивши що ЄС має сам себе озброювати, а не залежати від черг, дозволів та пріоритетів "третіх країн". Водночас Берлін спонукає союзників купувати в Німеччині, США та Ізраїлі, бо так буде швидше.
Зростання попиту на системи ППО та конфлікт інтересів з Німеччиною змусили Францію та Італію повернутися в боротьбу за переозброєння Євросоюзу. У 2023 році ці країни підписали угоду про розробку оновленої версії SAMP/T NG, яку за кілька років теж будуть пропонувати світовому ринку.
Однак є проблема: система-конкурент Patriot має широке портфоліо з бойовим досвідом. Просто зараз вона збиває передові російські ракети в небі над Україною, що впливатиме на рішення східноєвропейських країн купити саме цей комплекс. Тимчасом SAMP-T до 2023 року не випробовувався в боях.
У 2023 році Франція та Італія надали комплекс SAMP-T Україні. Таким чином країни не тільки допомогли захистити українське небо, а й підтвердили конкурентоздатність своєї розробки на світовому ринку. У своїй промові Макрон назвав передавання комплексу прикладом того, як "Європа захищає Європу", що підсилило його позицію з розвитку оборонної промисловості Євросоюзу.
Тепер Patriot та SAMP-T не тільки об’єднані проти Росії, а й конкурують за результативність. Це спонукає виробників надавати Україні більше комплексів.
F-16 vs Gripen
Швеція – одна з небагатьох країн, що виробляє винищувачі покоління 4+. За дешевизною та характеристиками її багатоцільовий літак Saab JAS 39 Gripen може конкурувати на світовому ринку. З моменту розробки ним цікавилися десятки країн, однак коли справа доходить до укладання контрактів, потенційні покупці обирають американські F-16/F-35 або французькі Dassault Rafale.
Останній експортний контракт був укладений з Бразилією десять років тому. У 2022 році директор Saab звинуватив уряд у недостатній підтримці компанії.
Недавно Данія, Нідерланди та Норвегія погодилися передати Україні свої F-16. У випадку їх успішного використання легендарні американські літаки підтвердять свою актуальність на світовому ринку. На відміну від свого конкурента, шведський винищувач жодного разу не був випробуваний у реальному бою.
Саме тому на тлі зростання світового попиту на бойову авіацію для шведів логічно виглядає ідея передати кілька Gripen Україні, довести їх ефективність у воєнних операціях та отримати аргументи для продажу літаків клієнтам.
Спочатку Стокгольм відмовлявся від цієї ідеї. Коли ж стало відомо про надання Україні F-16, влада країни пообіцяла розглянути можливість передавання ЗСУ цих літаків і навіть почала ознайомче навчання українських військових.
Саме лише бойове застосування техніки в Україні не гарантує успіху на світовому ринку. На процес закупівлі зброї впливає низка факторів: від політичних зв’язків з країною-виробником до особистих домовленостей між лідерами.
Однак розуміння глобальних цілей союзників на ринку озброєння та вклинення в конкурентне середовище між великими виробниками може допомогти Києву отримати більше зброї для самозахисту. У світі, де щомісяця зростає воєнна напруга, взаємодія із збройними концернами та публічна комунікація результатів використання їхніх розробок є важливою роботою заради перемоги України.