Українське вино хорошої якості і за конкурентною ціною. Хтось скаже, що це міф, але у своїх матеріалах ми намагаємося його хоча б трохи розвінчати.

Якість українського вина потроху росте, які і культура його споживання в цілому. Свідченням цього є численні дегустації, винні фестивалі і тури на виноробні. Росте кількість крафтових виноробів, які отримали офіційну ліцензію на виробництво.

З’являються нові винні бренди. І як би дивно це не звучало, але в Україні стають популярними вина з українських сортів винограду: сухолиманський білий, одеський чорний та тельті-курук.

За даними асоціації "Укрвинпром", за останні 5 років продукція українських виноробів завоювала на конкурсах та виставкових заходах близько 600 нагород.

Українські вина експортуються сьогодні, крім пострадянських країн, до США та Китаю, а винні підвали у селищі Середнє Закарпатської області входять до десятки кращих у Європі. Це кілометрові лабіринти під землею.

Виноробство для економіки України – це не просто про податки, а ще й про розвиток внутрішнього туризму, культуру споживання, додану вартість продукції, власний бренд та нові робочі місця.

Не можна не відзначити і розвиток "крафтового" виноробства. Сьогодні малі виноробні за якістю можуть конкурувати з відомими брендами.

Що ж змінилося для українських виноробів за останні п'ять років?

П'ять кроків вперед

1. Спрощена система отримання ліцензії на виробництво для малих виноробів. У 2018 році було скасовано 140 дозвільних документів, які вимагались від підприємців для початку виробництва вина. Сьогодні необхідно лише 4 документи.

Перший винороб отримав ліцензію на виробництво за спрощеною процедурою 16 листопада 2018 року. За майже два роки ліцензії отримали вже 20 виробництв.

При цьому декларацію матеріально-технічної бази у Держспоживслужбі зареєстрували ще 42 виноробних підприємства, які невдовзі можуть отримати відповідні ліцензії.

2. Для малих виробників скасовували ліцензію на оптовий продаж власного вина. Її вартість становила 500 тис. грн на рік, що було непосильною сумою для тих, хто тільки починає свій бізнес. Тепер цю суму сплачують тільки великі виноробні компанії.

3. Крафтові винороби отримали можливість перейти на спрощену систему оподаткування.

Замість загальної системи оподаткування вони можуть стати платниками податку четвертої групи, сплачуючи лише єдиний податок та єдиний соціальний внесок.

4. Навесні 2019 року за підтримки ЄС в Україні стартував пілотний проект "Дороги вина та смаку", що має на меті популяризувати винно-гастрономічні маршрути в різних областях.

Яким є перший маршрут Бессарабією, читайте у матеріалі УП.

Згодом такий еногастрономічний тур має з’явитися на Закарпатті та в інших регіонах.

5. Кожної другої неділі листопада офіційно відзначається загальнонаціональне Свято виноградарів і виноробів. Відповідний указ видав президент Володимир Зеленський.

Цьогоріч його відзначають 8 листопада.

Незважаючи на ці кроки, більшість виноробів та виноградарів говорять не про розвиток, а хоча б про збереження галузі. Особливо в умовах кризи.

"Сьогодні ми маємо значне скорочення площ виноградних насаджень, падіння валового збору  винограду, відповідно і його переробки, виробництва виноматеріалів", – розповідає генеральний директор корпорації "Укрвинпром" Володимир Кучеренко.

Минулого року, за даними Держстату, спостерігалось різке скорочення виробництва ігристих і тихих вин – на 21% та 7% відповідно (до 2,7 млн та 6,7 млн декалітрів відповідно). Одночасно спостерігається тенденція зростання імпорту.

Окремо потрібно звернути увагу на виноградарство.

"Уже не перший рік в країні низькі закупівельні ціна на виноград. Чимало виноградарів потерпали цього року від посухи в південних областях України, як наслідок отримали низьку врожайність. Фактично виноградарі виживають", – каже керівник проєкту "Винний гід України" компанії Reikartz Hotel Management Дмитро Семків.

Зменшення податкового тиску, спрощення системи звітності, пільгове кредитування, підтримка розвитку виноградарства державою дасть потужний поштовх для розвитку малого та середнього винороба. В країні є чимало талановитих виробників, які мають хист та не мають можливостей. Потрібно їм допомогти, створивши умови для розвитку.

Що ще можна зробити?

1. Скасувати акциз на натуральні вина.

Сьогодні ставка акцизного податку становить 1 копійку на літр. У таких виноробних країнах, як Франція, Іспанія, Аргентина, Молдова столове сухе вино належить до продуктів харчування та виведене з переліку підакцизних товарів.

І хоча плата в Україні мінімальна, обтяжливою для виноробів є абсолютно непотрібна комунікація з податковими органами.

2. Відмінити акцизну марку для натуральних вин. Сьогодні її вартість – 19 копійок, що фактично в 19 разів перевищує вартість з акцизу.

Процедура отримання та зберігання акцизної марки є доволі складною, особливо для малих виробників.

Для отримання акцизної марки слід щомісяця подавати в електронній формі в Державну фіскальну службу (ДФС) заявку-розрахунок про потребу в марках, копію квитанції про оплату марок з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці.

Доставляє марки до продавця їх виробник за вказівкою фіскалів.

Приміщення для зберігання марок мусять бути ізольованими, технічно укріпленими, обладнаними засобами протипожежної сигналізації.

За словами Кучеренка, твердження податківців про те, що марка акцизного податку захищає від фальсифікації, є хибним, оскільки недобросовісні виробники фальсифікують не лише продукт, а й саму марку акцизного податку. Пересічний споживач також не має об’єктивної можливості встановити оригінальність марки.

Народний депутат Роберт Горват зазначає, що у 2019 році виготовлення акцизних марок вартувало бізнесу понад 22 мільйони гривень, тоді як сума сплаченого акцизного податку становила лише близько 2 мільйонів.

3. Здійснити дерегуляцію щодо звітності малих виробників.

Наразі вони щомісяця мають подавати звіти в ДФС про свої обсяги виробництва, проте для невеликих обсягів виробництва достатньо це робити раз на рік.

Крім того, відомо про факти затягування та порушення процедури розгляду заяв на отримання ліцензії на виробництво вина Державною податковою службою, а це й незаконні вимоги щодо надання додаткових документів, неправомірні відмови та безкінечне доопрацювання документів.

4. Розширити виноробну зону на всю територію України.

Наразі в законі "Про виноград та виноградне вино" є обмеження щодо вирощування винограду в певних зонах виробництва винограду. Проте насправді українські виноградарі давно вирощують виноград на Вінничині, Волині, Київщині і навіть Чернігівщині, які не належать до традиційних зон вирощування винограду.

"У серпні 2020 року ліцензії отримали четверо виноробів. Цікавий факт, що всі четверо знаходяться поза межами традиційних виноградарських зон, а це Хмельниччина, Чернігівщина та Полтавщина. Ще троє отримали ліцензії у вересні цього року", – зазначає Горват.

За його словами, в Україні законом прийняті тимчасові виноградарські зони, виділені в межах АР Крим, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Закарпатської областей.

Зокрема, йдеться про 15 виноградарських зон (макрозон), які є основою для сорторайонування, і 58 природно-виноградарських районів (мікрозон), де є найбільш сприятливі для розвитку виноградарства умови.

Наразі у Національному науковому центрі "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" проводяться виробничі випробування з культивування винограду сортів нової селекції в умовах Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Хмельницької, Чернівецької та інших областей на підставі договорів про науково-технічну співпрацю з виноградарями.

5. Важливим кроком для галузі є також створення чіткої системи контролю якості вина та контролю дотримання технологічних процесів.

Сьогодні такий контроль фактично відсутній, адже вино в пластикових бутлях можна купити просто при дорозі. При цьому виробники, які реалізують таке вино, не мають ліцензії. Процес його виробництва не контролюється.

У корпорації "Укрвинпром" вважають, що необхідний належний контроль за якістю виноробної продукції на зразок європейського, який базується на методах еталонного ізотопного аналізу і є аналітичним методом контролю та боротьби з шахрайством у секторі вина, що вимагає високого рівня спеціальних наукових знань та обладнання.

Держава повинна призначити лабораторії, уповноважені здійснювати  офіційний аналіз у виноробній галузі, які відповідатимуть загальним критеріям для здійснення діяльності випробувальних лабораторій, визначеним у стандарті ISO/IEC 17025.

6. Популяризувати українське вино у власній країні та за кордоном.

Це завдання не лише для влади, а й для кожного з нас, адже ми голосуємо за ВВП країни власним гаманцем. Замовляйте українське вино в ресторанах, презентуйте іноземним гостям, відвідуйте дегустації, цікавтесь новинами своїх улюблених виробників.

Одним з проєктів, який займається популяризацією українського виноробства, є "Винний Гід України", започаткований Reikartz Hotel Group.

Про українських виноробів можна почитати більше в матеріалах ЕП.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Всі ми хочемо бачити на полицях крамниць якісне українське вино. Всі ми хочемо, щоб у нас була можливість обирати класне вино українських виробників, і щоб цей вибір не обмежувався одним десятком.

"Українська правда" разом з Торгово-промисловою палатою та корпорацією "Укрвинпром" щорічно в листопаді проводить НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИНОРОБНИЙ ФОРУМ. Проведення VI Національного виноробного форуму переноситься на наступний рік. 

Ми дбаємо про Ваше здоров’я і про Ваш бізнес. На нашу думку, в нинішніх умовах проводити такий захід у звичному форматі недоцільно. Тому ми вирішили провести Форум у наступному році, і в подальшому,  у другий четвер листопада, напередодні національного свята – Дня виноградаря і винороба.

Наші цілі залишаються незмінними. Ми постійно працюємо з нашими партнерами – Торгово-промисловою палатою, корпорацією "Укрвинпром", "Reikartz Hotel Group" і посольством Франції в Україні – і всілякими засобами підтримуємо розвиток вітчизняної виноградно–виноробної галузі.