Пінчук продає газовий бізнес: що сталося і чому це недобре для галузі

Пінчук продає газовий бізнес: що сталося і чому це недобре для галузі

Понеділок, 3 лютого 2020, 07:30 -
УНІАН
Віктор Пінчук та мільярдер Іен Тейлор готуються продати газовидобувну компанію Geo Alliance. Чому це свідчить про новий виток кризи у вітчизняній газодобувній галузі та є негативним сигналом для потенційних інвесторів України.

На газовому ринку України готується нова велика угода: на прилавок виставлений приватний газодобувач Geo Alliance. Засновниками цього проєкту є структури Віктора Пінчука, але майбутня угода означає набагато більше, ніж просто продаж крупного активу.

Виходити з Geo Alliance український олігарх буде разом зі своїм партнером з цього бізнесу — нідерландською групою Vitol мільярдера Яна Тейлора. Vitol — найбільший світовий трейдер вуглеводнів, тому його вихід з українського ринку — негативний сигнал потенційним інвесторам України.

Річ не тільки в іміджевих втратах. Очікуваний вихід нідерландської групи символізує черговий виток кризи у вітчизняній газодобувній галузі, спричинений обвалом цін на блакитне паливо.

Якщо погано видобувачам, то не минути лиха і їх основному контрагенту — групі "Інтерпайп" Пінчука. Її трубні заводи ще в 2019 році почали відчувати згортання виробничої програми "Укргазвидобування" — найбільшого виробника вуглеводнів в Україні.

Замістити замовлення цієї держкомпанії попитом з боку західних партнерів команда Пінчука не здатна, тому 2020 рік може стати для "Інтерпайпу" по-справжньому високосним.

Що було

Формування газового бізнесу — монотонний і високоризиковий процес, але Пінчук пройшов його екстерном. Його група Geo Alliance, що складається з 16 родовищ, була сформована протягом двох коротких етапів.

Перший тривав з вересня по листопад 2004 року, коли на маловідомі компанії "Природні ресурси", "Оберон-вугілля" та "Інтек гео" було оформлено десять родовищ вуглеводнів.

Назва

Вид корисних копалин

Область

Термін дії ліцензії, рік

Компанія, яка володіє дільницею

Луценківське

газ

Полтавська

2033

"Природні ресурси"*

Височанське

газ, конденсат

Луганська

2024

"Гео альянс Височанське"**

Західно-Єфремівське

газ, конденсат

Харківська

2024

"Гео альянс Західно-Єфремівське"***

Косачівське

газ, конденсат

Івано-Франківська

2024

"Гео альянс Косачівське"**

Львівське

газ, нафта

Луганська

2019

"Гео альянс Львівське"*

Миролюбівське

газ

Харківська

2036

"Гео альянс Миролюбівське"***

Південно-Орильське

газ, нафта

Дніпропетровська

2024

"Гео альянс Південно-Орильське"**

Таранушинське

газ, нафта

Харківська

2024

"Гео альянс Таранушинське"***

Ясенівське

нафта, газ

Сумська

2034

"Гео альянс Ясенівське"*

Зайцівське

газ, конденсат

Луганська

2034

"Оберон-вугілля"

Макарцівське

газ, конденсат

Полтавська

2030

"Східний геологічний союз"

Південно-Берестівське

газ, нафта

Сумська

2032

Боханівське

газ, конденсат

Полтавська

2033

Берестівське

газ, конденсат

Сумська

2034

Різниківське

газ, нафта

Сумська

2034

Кошовийське

газ

Полтавська

2034

* — спочатку ліцензії були отримані ПрАТ "Природні ресурси"

** — спочатку ліцензії були отримані ТОВ "Інтек гео"

*** — спочатку ліцензії були отримані ТОВ "Оберон вугілля"

Другий відбувся в липні 2007 року, коли невідоме підприємство "Східний геологічний союз" стало власником шести нафтогазових ділянок, частина з яких до цього була розвідана коштом державної НАК "Надра України".

На момент оформлення ліцензій перераховані комерційні компанії прямо або опосередковано належали нині ліквідованому підприємству "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп".

Однак бенефіціаром всіх цих родовищ Пінчук зможе визнати себе значно пізніше, коли вони стануть офіційною власністю Geo Alliance, а остання перетвориться на газове крило імперії EastOne.

Loading...

Пауза між юридичним оформленням активів та їх публічною легалізацією не пройшла даремно: за цей час родовища, видані "Природним ресурсам", "Оберон-вугіллю" та "Інтек гео", були переоформлені на десяток нових структур. При цьому назва кожної відповідала імені родовища й одночасно вказувала на причетність до "материнської" структури.

Так на світ з'явилися компанії "Гео альянс Височанське", "Гео альянс Західно-Єфремівське" та "Гео альянс Косачівське". У Geo Alliance це називали структуруванням активів, але процес передавання ліцензій від однієї вервечки компаній групи до іншої не був позбавлений і прикладного сенсу.

Річ у тім, що згадані родовища були видані структурам Пінчука поза конкурсом. Процес відбувався за лічені місяці до закінчення президентської каденції його тестя Леоніда Кучми, і після перемоги на виборах Віктора Ющенка нова команда намагалася повернути родовища в держвласність.

Не допустити такого розвитку подій допомогло передавання ліцензій від однієї групи компаній Пінчука до іншої: "нові" власники де-факто не мали стосунку до позаконкурсного розподілу ділянок, а значить, де-юре не відповідали за порушення, на яких наполягали соратники Ющенка.

У 2012 році в газовому бізнесі Пінчука з'явився партнер: 25% акцій Geo Alliance викупив Vitol Group (Нідерланди) — найбільший нафтовий трейдер у світі, чия мінімальна річна виручка становить 150 млрд дол. А в 2017 році Vitol наростив свою частку в Geo Alliance до 50%.

"Партнерство передбачає спільне володіння, управління та інвестування, спрямоване на подальший розвиток нафтогазових родовищ в Україні, що належать компанії Geo Alliance Oil-Gas Public Limited та її дочірнім структурам", — говорилося в офіційному повідомленні, випущеному партнерами після завершення тієї угоди.

Пінчук відносно легко погодився співпрацювати з нерезидентом.

По-перше, цьому об'єднанню передували роки особистих відносин засновника EastOne з президентом Vitol Яном Тейлором.

 
Президент і виконавчий директор Vitol Group Ян Тейлор на YES 2015
фото pinchukfund.org

По-друге, партнерство з міжнародним нафтовим трейдером грало для Пінчука роль своєрідної "броні". Потреба в ній стала актуальною для українського олігарха відразу після втрати Кучмою адміністративного ресурсу.

По-третє, нарощування акціонерної частки в українському проєкті нідерландським трейдером дозволяло нарощувати інвестиційні вливання в родовища Geo Alliance. У газовій галузі це важливо: тут основні капіталовкладення йдуть в буріння свердловин, а вони часто виявляються "сухими".

Однак після вирівнювання часток партнерів у Geo Alliance в житті цієї компанії нічого не змінилося. Швидше, навпаки: у 2018-2019 роках видобуток на її родовищах становив 210 млн куб м на рік, що відповідає нижньому виробничому показнику групи за останні п'ять років.

Що буде

Збоку ця статистика сприймається як показник виробничої кризи в Geo Alliance. Насправді ж це логічний наслідок політики, яку Vitol та EastOne вели щодо спільного проєкту: для обох сторін Geo Alliance грав роль вхідного квитка на український газовий ринок.

Так, в період президентської каденції Петра Порошенка структури Vitol самостійно, без компаній Пінчука, брали участь в конкурсі уряду на право розробки Юзівської ділянки вуглеводнів запаморочливою площею 7,9 тис кв км, але програли.

Структури EastOne у той же період цікавилися придбанням газодобувної компанії "Куб-газ", але поступилися компанії Burisma Holdings Миколи Злочевського. Результатом різнобічних інтересів EastOne і Vitol стало теперішнє "розлучення". "Geo Alliance виставлений на продаж", — повідомило ЕП джерело на ринку.

Редакція звернулася за коментарями в Geo Alliance і до Наталі Вовк, яка очолює пресслужбу Пінчука, але в обох випадках не отримала відповідей.

Один з бізнес-партнерів Пінчука, який побажав залишитися неназваним, у розмові з ЕП спростував інформацію про продаж Geo Alliance. За його словами, цю інформацію він "отримав з перших вуст", тобто від Пінчука. Однак джерело ЕП наполягає на своїй інформації і наводить три аргументи.

Перший — рішення про продаж Geo Alliance розглядається Пінчуком паралельно з продажем іншого "неключового" бізнесу — банку "Кредит Дніпро".

Другий — Geo Alliance продається за погодженням з Vitol. Таким чином, мова йде про продаж 100% цього газового бізнесу.

Третій — у Пінчука оцінюють Geo Alliance 300 млн дол, але у Vitol, як і на всьому вітчизняному ринку, цю ціну вважають завищеною. За словами джерела ЕП, щоб виправдати заявлену вартість, засновник EastOne взявся "накачувати" свій газовий бізнес новими активами.

Показовий приклад — перемога влітку 2019 року структур Geo Alliance на конкурсі на право укладення угоди про розподіл продукції (УРП) щодо Софіївської площі вуглеводнів, яка займає територію 2,7 тис кв км.

"Процедура підписання УРП щодо Софіївської площі ще не закінчена, але де-факто ця площа теж вже продається", — говорить джерело ЕП.

Воно стверджує, що в цій процедурі Vitol не бере участі, хоча в кінцевому підсумку це буде і на його користь. Проте, усе це не скасовує набору причин нідерландців для виходу з українського газового проєкту.

По-перше, за роки співпраці з групою Пінчука команда Тейлора чітко зрозуміла, з чим має справу: на родовищах Geo Alliance було пробурено кілька глибоких свердловин, але запаси виявилися незначними.

Через це значна частина родовищ Geo Alliance балансує на межі рентабельності. З цієї ж причини Geo Alliance експлуатує тільки чотири з 16 ділянок. Підтвердити або спростувати ці цифри в компанії відмовилися.

По-друге, у Vitol розуміють, що Geo Alliance — це актив, який періодично генерує проблеми. Основна їх частина пов'язана з неоднозначним етапом формування портфеля активів. Останній приклад — кримінальне провадження, відкрите у 2017 році Генеральною прокуратурою України.

ГПУ розслідує епізоди відчуження майна державної НАК "Надра України" десятирічної давності. Серед фігурантів — компанії "Східний геологічний союз" та "Природні ресурси", які у 2007 році купили в "Надр" свердловини на Луценківському, Берестівському та Різниківському родовищах, ліцензії на розробку котрих вони отримали без конкурсів.

"Встановлено, що для формування юридичної підстави можливості укладення договорів купівлі-продажу цих активів був використаний свідомо підроблений документ — протокол наглядової ради НАК "Надра України" від 21 вересня 2007 року з відображенням у ньому нібито ухвалення рішення про надання згоди на відчуження перерахованих вище об'єктів держвласності", — йдеться в матеріалах ГПУ, якими володіє ЕП.

За два роки це розслідування просунулося недалеко. Частково — через перебування тодішнього глави "Надр України" Едуарда Ставицького за межами досяжності Генпрокуратури — в Ізраїлі. Частково — завдяки вмінню Пінчука налагоджувати контакт з будь-якою владою, і теперішня — не виняток.

Що серце заспокоїть

Основа бізнесу Тейлора — продаж вуглеводнів, а не їх виробництво, тому дочірня структура Vitol Arawak Energy, що відповідає в групі за видобуток нафти і газу, так легко позбувається своїх активів.

Так було у 2016 році, коли Arawak продала весь видобувний бізнес в РФ, так було у 2018 році, коли вона вийшла з нафтових родовищ Азербайджану. Тобто вихід Vitol з українського ринку нічого не змінює в житті цього гіганта.

Те саме можна було б сказати і про Віктора Пінчука, в основі імперії якого стоїть не видобуток вуглеводнів, а група "Інтерпайп", що об'єднує підприємства трубно-колісної продукції. Проте це не так.

Вихід Vitol з України — це своєрідний маркер. Маркер того, що український газовий ринок не цікавий міжнародним гравцям. Для Пінчука це справжня проблема, бо від розвитку гравців газового ринку залежить розвиток "Інтерпайпу". Довести цей взаємозв'язок легко.

Читайте також
Хроніки падіння імперії Григоришина: що дістанеться колишньому президенту Порошенку
Держава розкидається грошима: як "Укргазвидобування" може втратити півмільярда через дивну кредитну історію

Так, в останні роки 80% трубної продукції заводів "Інтерпайпу" в Україні споживала державна компанія "Укргазвидобування". В абсолютних цифрах йшлося про річні закупівлі 70-80 тис тонн труб на суму близько 150 млн дол.

Однак все змінилося. Влітку 2019 року "Укргазвидобування" відмовилася від програми 20/20, метою якої було нарощування обсягів видобутку газу, на користь нарощування фінансових результатів. Це обвалило бізнес Пінчука.

"З літа 2019 року "Укргазвидобування" кратно знизила темпи буріння, але при цьому за інерцією продовжувала закуповувати труби в колишньому обсязі. У результаті на початок 2020 року в неї утворилися великі запаси трубної продукції, яких вистачить приблизно на рік. З початку 2020 року ця компанія вже нічого не купує. В "Інтерпайпі" готуються до того, що будуть працювати "на склад", — говорить джерело ЕП.

На цьому тлі рішення Пінчука продати Geo Alliance виглядає нелогічно, адже свій газодобувний проєкт міг би підставити плече його трубно-колісному бізнесу в ці кризові часи. Однак говорити про це вже пізно.

За роки існування групи EastOne там ніколи не ставили цілі побудувати виробничу кооперацію між Geo Alliance та "Інтерпайпом", тому зараз ці бізнеси виживають так само, як працювали всі ці роки: хто як може.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!